Тарифи на газ "імені Тимошенко"

Юлія Тимошенко щиро дивується, коли її звинувачують у використанні бюджету України для фінансування своїх політичних кампаній. Вона свято переконана у своїй винятковості - тобто в праві робити те, що всім іншим заборонено. Навіть у проекті її виступу на саміті Європейської народної партії в Брюсселі так прямо і написано: "Я виплата пенсії, використан гроші, Отримані від продаж Японии Вуглецевий квот " . Для будь-якого європейського політика таке визнання в порушенні міжнародних договорів було б кінцем кар'єри. Правоохоронні органи могли б вважати його "явкою з повинною" - але все це в Європі, де дотримується верховенство права. На жаль, Україна в роки правління Тимошенко все більше виявлялася під верховенством Росії.

Особливо Юлія Володимирівна досягла успіху в здачі українських економічних інтересів "старшому братові" в рік початку своєї президентської кампанії. 19 січня 2009-го вона одним розчерком пера примусила "Нафтогаз України" підписати 10-річний кабальний контракт з "Газпромом". Якщо двотижнева газова блокада України з боку російського монополіста була абсолютно неправовий, то тепер він міг диктувати умови нашій країні на підставі контракту. Правда, сам контракт довго ховали не тільки від народу, але навіть від членів уряду. Але, як показують стенограми засідань Кабміну , ті самі винні: спочатку відмовляються затвердити директиви Тимошенко, через два дні - дружно підтримують позицію прем'єра на газових переговорах ...

Весь 2009-й рік Тимошенко як мантру повторювала: тарифи на газ і опалення для населення не зростуть! І одночасно підписувала зобов'язання перед Міжнародним валютним фондом ці самі тарифи підняти в кілька разів - щоб покрити собівартість газу. Обіцянки Тимошенко довелося виконувати вже нинішньому уряду в 2010-му, а от економіка відчула на собі цю саму собівартість навіть заднім числом - ціни на газ для промисловості "злетіли" з 1 січня 2009-го. Сумні наслідки не змусили себе чекати - спад валового національного продукту в Україні в тому році склав рекордні 15%.

На жаль, навіть через більш двох років після підписання газового контракту Тимошенко, його наслідки продовжують завдавати шкоди нашій економіці та добробуту громадян. Цей шкоди з часом тільки наростає, - і, на жаль, буде наростати надалі. Нинішнє підвищення комунальних тарифів, зростання цін на товари та послуги - прямий наслідок угод від 19.01.2009. Кожне підприємство і домашнє господарство розраховується за "базову ціну" російського газу, яку затвердила Юлія Тимошенко.

Екс-прем'єр досі ставить собі в заслугу те, що вона "домоглася переходу на формульний метод розрахунку цін на газ". Ось тільки Юлія Володимирівна "забуває", що ключовий елемент цієї формули - так звана "базова ціна" - було задане спочатку і склав фантастичні 450 доларів за тисячу кубів газу! І цифра ця, що називається, була "взята зі стелі" - будь-які її розрахунки або обгрунтування просто відсутні. При цьому вона значно вище середньої вартості довгострокових контрактів "Газпрому" з європейськими споживачами. А адже Україна набагато ближче до Росії в порівнянні з будь європейською країною - тобто вартість газу для нас має бути значно нижчою з урахуванням менших витрат на транспортування!

В цілому газові контракти Тимошенко нагадують акт беззастережної капітуляції з двох пунктів: по-перше, "Газпром" завжди прав; по-друге, якщо "Газпром" неправий - то винен у цьому "Нафтогаз України", який платить штрафні санкції. Адже Україна зобов'язана купувати фіксований обсяг газу за принципом "бери або плати", а в разі недобору більше 6% - високі штрафи. А обсяг закупівель - 52 млрд куб. м. / рік - фактично консервує енергоємність і технологічну відсталість української промисловості та житлово-комунального господарства.

Але все це, як мовиться, економічна сторона питання. Але ж є ще й політична. Через важке газового спадщини останнього "помаранчевого" прем'єра України на багато років потрапила в політичну залежність від керівництва Росії. Наша країна тепер змушена йти на поступки з інших питань, щоб не потрапити під "газовий прес" північно-східного сусіда. Іноді вдається зіграти на комплексі імперської величі Росії - і тоді Україна отримує за оренду севастопольської бухти 30% знижку на російський газ. А це - фактично живі гроші, а не символічне списання боргів за газ, спожитий в часи Кравчука і Кучми. Це дає можливість Україні модернізувати економіку в цілому і газотранспортну систему зокрема. Харківські угоди Віктора Януковича і Дмитра Медведєва підтримали навіть в ЄС - і тільки Тимошенко обіцяє їх розірвати в разі приходу до влади.

Ось тільки чекати їй цього, схоже, доведеться довго. Підвищені тарифи на комунальні послуги багатьох українців підштовхнули до вивчення ціни газу по "формулою Тимошенко". Результат їх підрахунків простий: якби все залишалося "як при Юлі", газ для України вже коштував би дорожче 450 доларів за тисячу кубометрів. Це призвело б до хаосу в економіці, злиднях громадян і банкрутства країни. Звичайно, у нинішньому зростанні цін і тарифів народ теж не бачить нічого позитивного - але чомусь на мітинги на підтримку Тимошенко не виходить. Мабуть, розуміє: саме завдяки їй Національна комісія регулювання електроенергетики всього лише відклала перегляд цін на газ для населення. Тому що їх неминуче підвищення було закладено Юлією Тимошенко 19 січня 2009-го на переговорах у Москві. Правда, з деяких пір Юлія Володимирівна в Росію не їздить - так само, як і в США. Залишається Європейський Союз - адже там вона ще не була в звичному нині статус фігуранта кримінальної справи ...