Кипить їх розум обурений

Про шкоду державного телебачення і монополії на світогляд

В одному з фільмів чудового українського режисера-документаліста Фелікса Соболєва був такий епізод - проводився експеримент. Відібраної аудиторії показували портрет чоловіка і оголошували, що це знаменитий дитячий лікар, хірург, який врятував чимало життів, і просили докладніше описати цього незнайомого пана. Люди примружує очі і приймалися розповідати, який, по всій видимості, це чудова людина: добра усмішка, зморшки біля очей свідчать про споконвічному почутті гумору, злегка потуплений погляд - про скромність ...

Потім аудиторія змінювалася, і герой представлявся вже як пропалений злодій-рецидивіст. Фантазія коментаторів приймалася вільно гуляти: прихована злість в очах, та й взагалі дивиться кудись у підлогу, зневажливий вигин рота, з таким зустрінешся в темному провулку - точно укокошили.

Експеримент свідчив, що установка вирішує все. Головне - переконати об'єкт в бажаному, вкласти в його мозок потрібну установку, а там вже фантазія доведе куди слід. Людина - істота удободрессіруемое, одного разу зауважив перший радянський нарком освіти Анатолій Луначарський ...

Саме такий дресируванням хвацько займалося останні три місяці російське телебачення. Втім, цей ривок відбувся не з рівного місця - ефір у Росії вже роками був ідеологізований, і вільнодумство дозволялося лише в відміряних дозах. Початок же протестів у нашій країні стало приводом для відкриття всіх кранів: і полилося!

Спершу диктори новинних програм тривожно-обуреними голосами віщали про неподобства, що кояться в Києві, коли ж переконливо запахло смаженим, підключилася важка артилерія - Дмитро Кисельов, Аркадій Мамонтов, Петро Толстой і Володимир Соловйов. Підбір гостей ефірів був відповідний. Якщо і допускалися інакодумці, чи то пак проукраїнськи налаштовані, то в явній меншості. Найпопулярнішим гостем з наших країв став Олег Царьов, який клявся у вірності російському царю і присягав життя віддати за єдність народів, бажано під наглядом або хоча б прицілом старшого брата. Олег Бузина закликав мудрого Путіна застосувати силу, щоб врятувати виробництво двигунів для російських вертольотів.

Я не стану перераховувати весь бред, який нісся в ефір з Москви. Просто гидко, та й ви самі все чудово знаєте. Що говорити, якщо навіть вчора в своєму інтерв'ю президент Путін згадав про які шастають по центру Києва бойовиках в масках зі зброєю в руках і бандерівців зі свастиками на рукавах? І не важливо, що більшість росіян толком і не знають, хто такий Степан Бандера. Чули, що лиходій, а значить, з його послідовниками треба беззавітно боротися!

Після перегляду згаданих програм хотілося вийти на балкон подихати свіжим повітрям або прийняти душ, на худий кінець, прополоскати рот і промити вуха. Виникало відчуття, що ти тільки що подивився репортаж з іншої планети, де якщо не ходять догори ногами, то розмовляють явно на якомусь іншому мовою. Втім, скоро пригадувалося, що ця мова ти вже студіював в старе і добре радянський час.

Якщо зайця довго бити по голові дубиною, він навчиться ногами барабанити. Результат у наявності. І тепер люди з блиском в очах сходяться на мітинги в якому-небудь Брянську або Орлі. Зібрати натовп в регульованому суспільстві не так вже й складно. А вже люди проявлять свою творчість: затаврують фашизм, закличуть український народ прокинутися (так, звучали і такі заклики), далі - збір коштів сім'ям "Беркута", "своїх не кидаємо" та інша лабуда.

Що ж, зомбування досягає своєї мети. І це стосується не тільки суднобудівника з Северодвінську чи вчителя з Костроми, а й тих, хто сам причетний до формування громадської думки. Навіть у словах знаменитого режисера і визнаного авторитету, як Олександр Сокуров, обуреного карбованістю прийняття Радою Федерації рішення про введення російських військ в Україну - це дійство йому нагадало страшний сон, - протягає уявлення про можливий утиск російськомовних на наших теренах. Навіть обдарованим і принциповий Олександр Герман-молодший може припустити, що російські військові у Криму, "які, до речі, нікого не вбили", можуть виглядати гідно. Навіть мудрий Володимир Познер, засуджуючи тенденційну подачу інформації щодо України російськими телеканалами, ставить на рівну чашу ваг з ними BBC і CNN - все показують, що хочуть. Мимоволі хочеться порадити йому дивитися українське телебачення ...

Як протидіяти брехні і наклепів? У нас же вже пролунав бас Миколи Томенка з палким закликом прикрити деякі російські канали. До нього приєднався Олег Тягнибок. Я цілком поділяю їх ставлення до того, що посилає в ефір офіційна Москва, але забороняти - це вже ніяк не цивілізована міра. Якраз-то проти заборон виходили люди на Майдан. Нічого не треба відключати і забороняти, а потрібно надавати глядачам вибір. Інша справа, що російській пропаганді треба протиставити українську, а її суть повинна виражатися у викладі правди і цивілізованості подачі. Прямий ефір Януковича - це що, подача на користь Путіна чи навпаки? А засовувати інформацію під замок - це дурість, адже заборонений плід солодкий ...

Росія, звичайно ж, не перестане бомбити нас в ефірі. Але не все так просто в цьому світі. Вчорашній прямий ефір Путіна явно не обернувся для нього козирною картою. Він і незвично нервував, і запинався, і ніс відвертий дурниця, і не міг звести кінці з кінцями. Намагався зберегти хорошу міну при поганій грі. Не здивуюся, якщо його піарники, витримавши невелику паузу, стануть віщати, як він переможно дозволив українська криза. Втім, конфлікт ще залагоджено, і я впевнений, що кремлівські політикани будуть ще корячитися і животи рвати, щоб продемонструвати нам кузькіну мать ...

Та нехай собi як Знають божеволiють, конають - нам своє робить! Краще класика тут не скажеш. Свого часу Україна прихистила Савіка Шустера та Євгена Кисельова. Звичайно, наші споживачі сигналу та інформації вилили на їхні голови стільки бруду, що її обсягами можна перетворити Київське море в Мертве і почати облаштовувати лікувальні курорти. Але потрібно бути дикуном, щоб не визнати, як значна роль цих талановитих журналістів у зміцненні свободи слова в нашій країні ... Так, може бути, нині нам запропонувати частоти російському каналу "Дощ", якому відпускають місяці два-три життя? ..

А їх колегам на державному ТБ я б запропонував, згідно порадою, викладеному в старому анекдоті, під час ефірів надягати на голови будьонівки, попередньо обрізавши кінці трубочок, щоб через дірочку пар від киплячого розуму виходив. Вийде сильний візуальний ефект в пропагандистських цілях ...