Боргова петля МВФ

Черговий відмова місії МВФ від приїзду в Україну для узгодження питання про виділення кредитного траншу разом з категоричною позицією прем'єр-міністра Азарова про недоцільність збільшення державного зовнішнього боргу породили хвилю різнополярних думок. Від - недалекоглядності уряду до загравання з МВФ на період проведення непопулярних реформ і ... парламентських виборів наступного року.

Довгий час кредити МВФ у нас представлялися в ЗМІ мало не як філантропічна допомога . Мовляв, це добре, що закордонні доброзичливці дають гроші не на проїдання і латання бюджетних дірок, а на виконання розроблених з їх участю програм економічного оздоровлення і під їх же контролем. Наскільки при цьому враховуються національні інтереси, і вже тим більше інтереси найменш заможних верств населення - це в розрахунок не бралося. Міф про безпроблемних кредитних ін'єкціях підтримувався більш значущим в обивательських колах міфом - весь Захід живе в борг. І як живе!

Проте виникла недавно проблема технічного дефолту США і поглиблюється небаченими темпами зовнішнього боргу (у 1998 р. - 2 трлн. Дол, в 2011 - 14,3 трлн. Дол) змусили думаючих політиків і аналітиків більш виважено підходити до будь-яких запозичень. У тому числі, схоже, і уряд України.

Чи так вже добре України відчуває себе економічно, щоб відмовитися від кредитів МВФ? Прем'єр запевняє, що в них сьогодні особливої ??необхідності немає. Зовнішній держборг країни до кінця року досягне 42% ВВП. НБУ, правда, "лякає" цифрою вдвічі більшою - 81,4% або 120,5 млрд. дол При цьому не відокремлює держборг від корпоративного - тієї ж банківської системи. В унісон головному фінансовому регулятору країни звучать "страшилки" та від банкірів. Мовляв, якщо кредит не дадуть, то курс гривні може піти "у рознос" через можливі проблеми на світових ринках для традиційного українського експорту. Знизиться попит на нього - погіршиться платіжний баланс, зросте попит на валюту. Щоб утримати курс стабільним, Нацбанку доведеться витрачати золотовалютні резерви. І резюме: завтрашні гіпотетичні фінансові проблеми України здатний вирішити сьогодні МВФ.

Але чи може Україна дозволити собі на даному етапі відмовитися від позик МВФ? Може. Експерти підрахували: при відсутності допомоги з боку Фонду валові валютні резерви країни до кінця 2011р. знизяться з 37 млрд. до 33 млрд. дол А до кінця 2012-го резерви складуть 22 млрд. дол Це з урахуванням виплат відсотків за зовнішніми боргами і погашення, власне, кредитного тіла. При цьому передбачається, що темпи зростання ВВП збережуться, а дефіцит бюджету і торговий баланс не перевищать показників семи місяців 2011-го.

Тобто, катастрофічних наслідків для економіки не очікується, а боргові зобов'язання зменшаться. Але це, підкреслимо, за відсутності другої хвилі світової фінансово-економічної кризи.

А чи створює України прецедент своїм завуальованим відмовою від кредитів МВФ? Аж ніяк. У середині липня Єгипет відмовився від першого траншу кредиту МВФ на суму 3 млрд. дол під досить низьку процентну ставку - 1,5% річних. І це після того, що наприкінці травня президент США Обама амністував борг Каїру в 1 млрд. дол, висловивши одночасно готовність виділити аналогічну суму на розвиток Єгипту.

Тимчасовий уряд Єгипту (Вища військова рада) не приховує: це рішення прийнято не в останню чергу "під тиском громадської думки". А воно однозначно у своїх оцінках: залежність від МВФ - це залежність від США. Але чи так це?

МВФ вважається спеціальним фінансово-кредитною установою ООН і створений на горезвісної Бреттон-Вудської конференції з валютних питань в червні 1944-го. Тоді, нагадаємо, долар був проголошений міжнародною резервною валютою. А Фонд зробив ставку на короткострокові та середньострокові кредити при дефіциті платіжного балансу держав. На сьогоднішній день 187 країн входить в структуру МВФ, і мають право на кредитну підтримку в залежності від представлених у раді директорів голосів. Сьогодні вони розподілилися наступним чином: США -16,4%, Японія - 6,46%, Китай - 6,4%, Німеччина - 5,99%, Великобританія - 4,95%, Франція - 4,95%, Саудівська Аравія - 3,22%, Росія - 2,74%. На частку п'ятнадцяти країн ЄС припадає 30,3%. Для інших держав, складових 84% від загального числа, залишається 39,6% "статутних" голосів.

При такій організаційній структурі США і ЄС можуть накласти вето на будь-яке рішення, за яке проголосує 85% голосів. Це означає, що ці країни можуть приймати рішення, виходячи зі своїх інтересів - геополітичних, зовнішньоекономічних, національних, транснаціональних ... До цього додамо, що Сенату США дозволено в будь-який час прийняти законопроект, що забороняє МВФ проводити будь-які дії, аж до видачі кредитів окремим країнам.

Вимоги МВФ - завжди по суті лобістські. У першу чергу - для стоять за Фондом урядів, в другу - для транснаціональних корпорацій. Адже видача кредитів супроводжується обов'язковим підписанням меморандуму з виконання рекомендацій і умов. Серед цих вимог, як показує практика роботи МВФ з країнами, що розвиваються, приватизація по жорстких схемами, свобода переміщення капіталів, мінімізація або скорочення соціальних витрат, зменшення дефіциту бюджету. Причому, економічні вимоги дуже часто переходять у політичні. Ось що, наприклад, говорив постійний представник МВФ в Україні Макс Альєр під час "весняної паузи" у відносинах з Україною: "По-перше, це пенсійна реформа і приведення її у відповідність з тими вимогами, які були прописані в меморандумах, підписаних ще в липні та грудні ".

Ці вимоги носили вузько політичний і соціальний характер. За великим рахунком, для банку-кредитора не повинно мати значення, в якому віці жінки вийдуть на пенсію або на який термін підвищувати пенсійну вікову планку для чоловіків-держслужбовців. Ці питання призначені для "внутрішнього користування" країни, а для МВФ має бути важливим зменшення дефіциту Пенсійного фонду. Тобто, якщо МВФ визначає цілі для отримання кредитів, то умови для їх виконання повинні залишатися, за логікою речей, за країною-позичальником.

Однак МВФ буквально диктує Україні, які мають бути тарифи на газ та опалення в цьому і наступному роках. Це підтверджується офіційним зверненням першого заступника глави АП, секретаря Комітету економічних реформ Ірини Акімової до президента країни. Конфіденційне листування, що стала надбанням гласності після повідомлення УНІАН, більш ніж красномовна: "МВФ не сприймає аргументи української сторони, щодо можливостей дотримання узгоджених показників дефіцитності" Нафтогазу ", без збільшення цін на газ для населення і тарифів на теплопостачання", - значиться в посланні, датований 18 червня цього року.

Звичайно, хто платить, той і замовляє музику. Тільки навіщо при цьому змички з рук виривати або виконавця за роялем міняти? А політика МВФ і на це орієнтована. Досить згадати інтригу відновлення переговорного процесу МВФ з Києвом минулого року. Тоді Фонд виділив нашій країні два транші на загальну суму 3,5 млрд. дол У липні 2010-го була схвалена нова програма співпраці з Україною до кінця 2012 р. в обсязі понад 15,15 млрд. дол Їй передувала тривала майже на півроку переговорна пауза - через невиконання урядом Тимошенко раніше взятих на себе зобов'язань. Тільки приїзд держсекретаря США Хілларі Клінтон 2 липня минулого року в Київ, як стверджують знаючі люди, особливо після її заяви про те, що Сполучені Штати бачать в Україні "життєво важливого партнера", зміг вплинути на раду директорів МВФ.

Зовнішньополітичні мотиви поведінки МВФ разом з переслідуванням суто економічних інтересів підтверджує в цілому і "кредитна історія" цієї організації. Дуже часто програми МВФ ведуть не до підвищення самостійності і стабільності розвитку національних економік, а до їх деградації і розвалу країни. Як це сталося, наприклад, з Югославією в 80-их.

Тамтешнім урядом було підписано угоду з МВФ про реструктуризацію зовнішнього боргу. Тобто, про відстрочку. Під цю справу видавалися кредити. Нові борги погашали старі. Але виробництво впало до 10%. Почалося зростання економічного невдоволення в регіонах. Спроба уряду Югославії його мінімізувати і вирівняти економічну ситуацію натрапила на найжорстокіше протидія МВФ. А відмова від регіональної "економічної пігулки" призвів до зростання сепаратизму, міжетнічним конфліктам, громадянській війні і ... бомбардуванням НАТО.

Мексиканський досвід співпраці з МВФ теж представляється для багатьох тамтешніх політиків кошмарним сном. На початку 90-их минулого століття мексиканську економіку залихоманило - впали ціни на нафту. Фонд підставив фінансове плече. Але при цьому висунув жорсткі умови: масштабна приватизація плюс скорочення держвидатків. Видавані кредити йшли на погашення зовнішнього боргу. У країні пішла в зростання безробіття, настав економічний колапс. Мексику примусили до вступу в НАФТА і змусили надати пільги американським корпораціям. Більше того, ця країна - прародителька домашньої кукурудзи - стала імпортувати цю культуру з ... США. Це стало наслідком заборони на підтримку урядом Мексики даного агросектору.

Кредитна підтримка Фондом Руанди в кінці минулого століття також закінчилася плачевно для цієї країни. Головною умовою отримання позик від МВФ стала відмова від дотацій фермерським господарствам і девальвація місцевої валюти. І той, і інший рецепт мали виключно "оздоровчий характер" для економіки африканської республіки. При цьому, нагадаємо, практика субсидування фермерів широко використовується в самих США і Європі. А девальвація - це завжди удар по бідних і живуть на одну зарплату. Підсумок: Руанда через фінансову кризу пережила громадянську війну, в якій загинуло понад півтора мільйона людей.

Втім, історія відносин МВФ з Україною дуже нагадує програму "фінансового оздоровлення" Аргентини. Кредитна підтримка призвела до такої борговій ямі, що Буенос-Айресу довелося розплачуватися ... землею.

Ми, на щастя, поки далекі від цієї ситуації, але варто було б пам'ятати: всяка фінансова підтримка ззовні з часом вимагає ще більшої. Уряду ж приходять і йдуть. А вчорашні борги залишаються ... майбутнім поколінням.