"Свобода" партійного масштабу

"Обозреватель" продовжує знайомити читачів з історією створення політичних сил, які, згідно всіляким соціологічними дослідженнями, мають шанси подолати п'ятивідсотковий прохідний бар'єр на жовтневих виборах до Верховної Ради. Про становлення "Батьківщини" , "Фронту Змін" і партії УДАР ми вже розповіли. Сьогодні поговоримо про "Свободу" Олега Тягнибока.

На сьогоднішній день ВО "Свобода" налічує 15 тис. партійних членів. До речі, поповнити ряди цієї політсили можуть тільки українці. "Оскільки нація в розумінні партії - кровно-духовна спільнота, то основним принципом вступу до партії стала належність до української нації. У партії не приймали атеїстів та колишніх членів КПРС", - наголошується в партійній візитці "свободівців".

Зарубіжні прихильники ВО "Свобода" організовано діють у США, Канаді, Португалії, Чехії, Німеччини, Австрії, Італії, Великобританії та інших країнах.

Праворадикальних партійне об'єднання діє з 91-го. Зокрема, 29 вересня 1991 року у Львові відбулися збори ініціативної групи, а 13 жовтня цього ж року - установчий З'їзд, який проголосив створення Соціал-Національної партії України.

До складу СНПУ увійшли представники громадської організації ветеранів Афганістану, молодіжної організації "Спадщина" (під головуванням нинішнього нардепа від НУ-НС Андрія Парубія), студентського братства Львова (лідер - Олег Тягнибок) і Варти Руху (під керівництвом Ярослава Андрушківа та Юрія Криворучко).

СНПУ позиціонувала себе в ролі непримиренного противника комуністичної ідеології, політичних партій і громадських рухів, які її пропагували. "Всі інші політичні сили СНПУ вважає або націонал-колаборантами - зрадниками української революції, або націонал-романтиками - пустоцвітом української революції", - наголошувалося в програмі СНПУ.

У 2001 році партія брала активну участь в акціях "Україна без Кучми".

На парламентських виборах 2002 року Олег Тягнибок був обраний у Буському мажоритарному виборчому окрузі до Верховної Ради України. Більш ніхто з представників СНПУ не зміг отримати суперприз у вигляді мандата нардепа ВР. Тим часом, партія провела двох депутатів до Львівської облради, а також отримала мандати депутатів міськрайрад, в Львівській і Волинській областях.

Через два роки, в лютому 2004-го, відбувся IX З'їзд СНПУ. За підсумками заходу стало відомо, що члени Соціал-Національної партії України, по-перше, затвердили нову назву партії - "Всеукраїнське об'єднання Свобода", по-друге, обрали народного депутата Тягнибока своїм ватажком.

У ході чергового з'їзду, відбулася 4 липня 2004-го, "свободівці" заявили про намір створити єдину праву силу у такому складі: ВО "Свобода", КУН, ОУН (Б) і ОУН.

Об'єднані праві підтримали кандидатуру Віктора Ющенка, який на той час боровся за посаду президента. До речі, в розпал президентської кампанії-2004 журналістам "Інтера" вдалося зафіксувати виступ пана Тягнибока в Карпатах, в ході якого він назвав євреїв і росіян "жидами" і "москалями". Скандал в підсумку розгорівся неабиякий і згодом Олег Тягнибок був виключений з фракції "Наша Україна". Глава фракції Віктор Ющенко заявив, що він рішуче виступає проти ксенофобії та міжнаціональної ворожнечі і "патріот України не є синонімом слова ксенофобія". Прокуратура незабаром порушила кримінальну справу за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, проте згодом закрила його за відсутністю складу злочину.

Повернемося, втім, до партії. Отже, в 2004-му СНПУ остаточно і безповоротно припинила свою діяльність. Примітно, що бренд СНПУ апріорі пов'язували з Олегом Тягнибоком. Більш того, багато прихильників СНПУ, не вникають в тонкощі політичної гри, наївно вважали, що саме пан Тягнибок є лідером Соціал-Національної партії України. Однак до 2004-го ідейним батьком і лідером СНПУ був відомий у західних регіонах України політик Ярослав Андрушків. Лікар-психіатр, до слова. Людина непублічна і, незважаючи на лідерський статус, що не прагне бути таким. Ті, хто працював у 90-ті з паном Андрушківа, кажуть, мовляв, він свідомо йшов у тінь з тим, щоб висунути на передову "молодих і перспективних". Одним з таких і був Олег Тягнибок.

Парламентські вибори зразка 2006 року стали дебютом для "Свободи". Однак виборчий старт ознаменувався фіаско. Тягнибок і його соратники набрали лише 0,36% голосів виборців при прохідному (на той момент) бар'єрі в 3%.

Після дострокового припинення повноважень Верховної Ради в 2007-му, у "Свободи" з'явився черговий шанс, що дозволяє вийти, нарешті, з лави запасних в основний склад парламентської збірної. Але не судилося. За підсумками позачергових парламентських виборів - 2007 партія набрала 0,76% (178 660 голосів). Виборче ядро ??ВО "Свобода" - західні регіони. Тернопільська область віддала Тягнибоку і його партійним соратникам 3,44%, Івано-Франківська 3,41%, Львівська 3,06%.

Підтримкою більше одного відсотка радикали від "Свободи" заручилися у Волинській (1,45%) і Рівненській (1,12%) областях. Столиця України дала "Свободі" 1,25%. А ось по закордонному виборчому округу ВО "Свобода" зайняла 4 місце, заручившись голосами 2,28% виборців.

У 2007-му першу п'ятірку виборчого списку "Свободи", крім, зрозуміло, першого номера Олега Тягнибока представляв покійний Юрій Іллєнко (кінорежисер, народний артист України), Ірина Фаріон (нині - депутат Львівської облради), Богдан Бенюк (актор Київського національного театру імені Івана Франка) та Олександр Сич (депутат Івано-Франківської облради).

На виборах до Київради (2008-й) "Свобода" набрала лише 2,08%, при прохідному порозі в три відсотки. Проте вже в наступному році Тягнибок і його партсоратнікі відігралися, що називається, за повною програмою. В іншому, правда, регіоні, але все ж ... 15 березня 2009-го на позачергових виборах до Тернопільської облради, "Свобода" отримала 34,69% (!) Голосів виборців.

У 2010-му Олег Тягнибок балотувався на пост № 1 у країні. Президентом пана Тягнибока побачили 352282 тис. виборців (1,43%).

"Свобода" виступає за "тверду проукраїнську політику, яка передбачає кримінальну відповідальність за будь-які прояви українофобії". На вибори - 2012 Тягнибок і соратники йдуть з "Програмою захисту українців". У програмі, крім шаблонних фраз про покращення життя українців, задекларовані досить-неординарні пункти. Зупинимося на ключових.

"Свободівці" мають намір винести на всенародне обговорення проект Конституції, згідно з яким українська держава є президентською республікою, де гарант Основного Закону - головнокомандувач ЗСУ, який безпосередньо очолює уряд. При цьому праві радикали пропонують скоротити термін перебування на посаді президента до чотирьох років (нині президентська каденція становить 5 років). Також пропонується обмежити термін дії парламенту та місцевих рад з п'яти до трьох років і скоротити кількість народних депутатів ВР до 300 (зараз - 450).

Представники ВО "Свобода" у разі приходу до влади, мають намір зобов'язати на законодавчому рівні кандидатів на всі виборні посади вказувати в офіційних біографіях національну приналежність.

Олег Тягнибок і його партійні соратники заявляють про необхідність прийняття нового закону про громадянство, згідно з яким громадянство надаватиметься тільки тим особам, що народилися в Україні або є етнічними українцями, які повернулися з-за кордону для постійного проживання і роботи в нашій країні. Не всі, втім, так сумно. Особам, які народилися в Україні від іноземців або особам без громадянства, можна буде придбати українське громадянство після досягнення повноліття, однак за умови вільного володіння українською мовою, знання української історії та змісту Конституції України.

А ось ще одна, досить-таки цікава програмна ідея ВО "Свобода": "Ввести симетричний візовий режим з іншими країнами. Дозволяти безвізовий в'їзд в Україну лише громадянам тих країн, які скасували візовий режим для громадян України".

"Свободівці" мають намір прийняти Закон "Про захист української мови" і створити Державний комітет мовної політики, відповідальний за захист та поширення української мови. Крім того, пропонується ввести обов'язковий іспит з української мови для держслужбовців і кандидатів на виборні посади.

Партія Тягнибока виступає за створення єдиної української помісної церкви з центром у Києві.

Праві радикали, у разі отримання владного мандата, мають намір відновити кримінальну справу за фактом Голодомору 1932-33 рр., а також здійснити публічний судовий процес над комунізмом. Більш того, Тягнибок і його соратники мають намір домогтися в судовому порядку заборони комуністичної ідеології "як людиноненависницької і такої, що завдала невиправної шкоди українському народові".

Ну, і, нарешті, кілька найбільш радикальних програмних пунктів "Свободи". Перше: оголосити 14 жовтня (св. Покрови - покровительки українського козацтва, день створення УПА) державним святом - Днем Української Зброї.

Друге: припинити всяку участь України в наддержавних утвореннях, ініційованих Москвою: Співдружності Незалежних Держав (СНД), Єдиному Економічному просторі (ЄЕП), Євразійському економічному співтоваристві (ЄврАзЕС).

Третє: відновити ядерний статус України у зв'язку з порушеннями Будапештського меморандуму Росією (одним з гарантів безпеки України). Відновити тактичний ракетно-ядерний арсенал держави. Звернутися до США та Великобританії за сприянням і допомогою в ядерній програмі України.

Четверте: вимагати від країн-членів НАТО вигідних для України умов, чітких гарантій та конкретних термінів можливого вступу України до Альянсу.

П'яте: винести на всеукраїнський референдум питання про зміну статусу Криму з автономного на обласний та скасувати спеціальний статус міста Севастополя.

Шосте: розірвати харківські угоди Януковича-Медведєва від 21 квітня 2010 року.

ВО "Свобода" за всю історію свого існування ще жодного разу не долала прохідний бар'єр і, отже не мала фракційного представництва у Верховній Раді. Чи зміниться статус правих радикалів по закінченню жовтневих виборів - 2012 - покаже час. Найсвіжіша соціологія, "свободівців" явно не порадує. Результати соцдослідження, проведеного (наприкінці травня - початку червня) спільно Центром ім. Разумкова і фондом "Демократичні ініціативи", не дають Тягнибоку і його політсилі шансів подолання бар'єру в 5%. Якби вибори проходили на початку червня, то за "Свободу" проголосували б 3,1% українських виборців.