Партія золотих акціонерів

Верховна Рада 13 грудня обрала першим віце-спікером депутата від фракції КПУ, колишнього голови Митниці Ігоря Калетника.

Того ж дня комуністи підтримали призначення Миколи Азарова на посаду прем'єр-міністра України.

25 грудня фракція КПУ очолила Комітет з питань будівництва, містобудування, ЖКГ та регіональної політики (Спиридон Кілінкаров) і Комітет з питань соціальної політики та праці (Петро Цибенко). Главою спецкомісії з питань приватизації обрано Євгена Мармазов від КПУ.

Такий початок для фракції, що володіє "золотою акцією", можна назвати цілком успішним.

Взагалі, треба віддати належне керівництву Компартії і особисто Петру Симоненко: мистецтвом парламентської гнучкості вони оволоділи якщо не досконало, то вже точно на професійному рівні.

Навіть у відносно важке для партії час, коли фракція КПУ налічувала жалюгідних два десятки депутатів, вони примудрялися знаходити спільну мову з більш великими політичними силами і отримувати з цього чималий зиск. Так, притчею во язицех стала регулярна підтримка комуністами законодавчих ініціатив уряду Юлії Тимошенко - при тому, що Симоненко і його товариші ніколи не упускали можливості піддати жорсткій критиці як саму Юлію Володимирівну, так і її політичний блок.

Куди як більш вигідним виявилося співробітництво КПУ з Партією регіонів. Причому тоді, коли золотою акцією вони ще не володіли. Один тільки пост голови митниці чого варто. Кращим показником ефективного використання отриманих в обмін на парламентське співробітництво преференцій стали вибори до Верховної Ради в 2012 р.: КПУ вперше змогла організувати і оплатити якісну рекламну кампанію, яка і принесла їй 13,8% по багатомандатному округу. І якби не завбачливо протягнутий регіоналами закон про вибори, фракція комуністів налічувала б близько 60 нардепів.

Але й 32 багнета - це цілком достатньо, якщо від них залежить результат голосування. Перші вигоди від свого ексклюзивного положення у парламенті КПУ вже отримала. Тепер по лінії "парламент-уряд" КПУ через свого перевіреного віце-вождя і за сумісництвом голови комітету з питань соціальної політики та праці Петра Цибенко буде найтіснішим чином взаємодіяти з міністром праці та соцполітики Наталією Королевською. Так регіони замкнули один на одного "союзників другого рівня". Успіхи цієї зв'язки в будь-якому випадку будуть зараховані в актив ПР, хоча і самим фігурантам теж перепаде політичних дивідендів, вина за невдачі ж впаде на голови персонально Королевської та її парламентських візаві - в першу чергу, комуністів.

Вигоди ж контролю над галуззю очевидні: хто контролює соцвиплати і може впливати на питання соціального страхування, той здатний робити вплив і на організації роботодавців, і на профспілки. Пролобіювати прийняття або провал того чи іншого закону з питань праці та соціальної політики - дорогого коштує. На порядку денному Верховної Ради 7-го скликання - прийняття Трудового кодексу і чергова спроба пенсійної реформи. Обидва питання - у відомстві Королевської та Цибенко. Подивимося, як вони спрацюються.

Комітет з питань будівництва, містобудування, ЖКГ та регіональної політики - не менш "хлібна" контора. ЖКГ - взагалі чорна діра, в якій зникли, причому без видимих ??для країни результатів, багато мільярдів. Немає підстав припускати, що при новому скликанні парзамента щось принципово зміниться. Та й у напрямку містобудування є де попрацювати такому досвідченому кадру, як луганчанин Спиридон Кілінкаров. Тим більше що його рідна Луганщина в цьому сенсі поле неоране. Правда, йому доведеться для цього налагоджувати порядком зіпсовані за час виборів відносини з луганською "регіональної" елітою, але чого не зробиш заради інтересів партії!

Особливий інтерес викликає Спецкомісія ВР з питань приватизації. Досить зіставити два факти. По-перше, очолив комісію комуніст Євген Мармазов, якого ЗМІ давно називають "людиною Григоришина". По-друге, харківський "Турбоатом" внесений до списків підприємств, рекомендованих до продажу. Той самий "Турбоатом", на який давним-давно поклав чіпкий очей Григоришин - російський бізнесмен з інтересами в Україні.

Зрозуміло, всі ці призначення зовсім не означають, що КПУ "оптом" продала свої голоси ПР на п'ять років вперед. Швидше, це лише базис, завдаток для подальшої співпраці. Наскільки воно буде тісним, залежить від цілого ряду факторів, про які нам розповіли політичні експерти.

Віталій Бала

Питання, які були важливі для влади, вже проголосовані. Якщо будуть прийматися знакові закони, то ПР буде домовлятися з КПУ. Звичайно, основні дивіденди комуністи вже отримали. Але за відсутності більшості при владі протягом роботи сесії без комуністів жодне голосування не пройде. І воно буде не безкоштовним, в прямому чи в переносному сенсі. І те, як комуністи себе зараз ведуть, з моєї точки зору, є правильним для них рішенням. Хоча, за великим рахунком їх роль на долю нового парламенту ніяк не вплине. Швидше на його долю вплине роль мажоритарників, яких набагато більше, ніж комуністів.

Володимир Фесенко

Роль КПУ очевидна. Вони вже є союзником ПР. Саме союз з КПУ дає регіоналам більшість у ВР. Але цей союз не буде для всіх голосувань, а буде лише з питань політичного порядку денного або з питань гуманітарних законопроектів. Коли ж мова буде йти про питання соціально-економічних, КПУ може і не підтримувати ПР - це буде формат ситуативної більшості.

Який виграш має КПУ в цьому випадку, відомо лише вузькому колу осіб. Я не виключаю, що вони мають якісь кадрові преференції: взяти хоча б те, що куратором податкової адміністрації в новому відомстві є людина, наближена до комуністів. Вони нічого не втрачають і нічого не виграють. Союз з ПР - оптимальний, але брати на себе відповідальність вони не будуть. Звичайно, те, що вони підтримали Азарова, є приводом для закидів, але за великим рахунком їх виборець відноситься до цих учинків спокійно. Тим більше, що виборець зазвичай визначається напередодні голосування. А чим ближче до виборів, тим КПУ буде більш опозиційною.

А вибори і справді все ближче. Симоненко, як відомо, намагається не пропускати президентські перегони. І хоча відносно успішно він виступив тільки на перших своїх виборах, зайнявши друге місце, це його не бентежить. Оскільки тут важлива не перемога, а участь, яке дозволяє партії в черговий раз отримати багато реклами - і подяку союзника. Адже від того, що комуністи критикують Партію регіонів як партію великого капіталу, самої ПР за великим рахунком ні тепло ні холодно. Зате КПУ мобілізує значну частину електорату під гаслами протидії фашизму та українському націоналізму, за державний статус російської мови і зближення з Росією - тобто, буде бити своєю агітацією в першу чергу по опонентам кандидата від ПР.

Володимир Фесенко

Симоненко буде одним з учасників президентських виборів. Можливо, він буде сподіватися на те, що доля до нього посміхнеться, як у 1999 році, і він вийде в другий тур. Але це чисто теоретично і малоймовірно. А ось хто від опозиції буде в другому турі - велике питання. Можливо, на роль другого Тігіпко зможе претендувати або Хорошковський або Порошенко. А комуністи можуть претендувати на 5% або 7-8%, але це теж буде предметом торгівлі між ПР і КПУ. Я думаю, що Симоненко в обмін на нові преференції для партії надасть підтримку Януковичу.