Блог | 30 років військового путчу: хто забив осиковий кілок в трухляве тіло СРСР

30 років тому трапилися непересічна подія: владу в СРСР захопили путчисти, які відсторонили від влади М.Горбачова та проголосили себе рятівниками СРСР. Це було 19 серпня 1991 р., на яблучний спас, коли всі громадяни колишнього СРСР вранці включили телевізори, щоб подивитися про останні події в державі, то із здивуванням побачили трансляцію класичного балету.

Відео дня

Спочатку це сприймалося як непорозуміння, але потім коли пішов новинний блок, усі ахнули. Виявляється влада в країні перейшла до рук Державного комітету з надзвичайної ситуації (ГКЧП). Заколотники заявили про бажання відновлення в країні порядку і дисципліни, а останні дії президента СРСР М.Горбачова охарактеризували як намагання розвалити велику державу. Очолив заколот віце-президент СРСР Г.Янаєв. На вулиці Москви була виведена бронетехніка Кантемирівської та Таманської дивізій Міноборони та дивізії Дзержинського МВС. Нема дилеми, що сучасне політичне керівництво РФ у ті дні було разом з Янаєвим та путчистами, тому що вся чекістсько-КГБістська орда підбадьорювала як могла заколотників. Сьогодні багато з них просто стали на 30 років старшими.

В Києві ситуація ззовні виглядала тихою в усіх смислах. Всі були свідомими, як тільки демократичні сили України закличуть своїх прибічників вийти на вулиці підтримати Єльцина, відразу наступить криваве покарання і кількість жертв могла бути величезною. Якимсь чудом у вечірніх телевізійних новинах 19 серпня показали виступаючого на бронемашині біля Білого дому (парламент РФ) Єльцина, який оголосив ГКЧП заколотниками та закликав демократичну громадськість країни вчинити загальний спротив. Один невеликий військовий підрозділ Таманської дивізії перейшов на сторону прибічників Єльцина і це вселило в телеглядачів надію на перемогу над Янаєвим і його бандою. 20 серпня до військових колон прийшло з квітами багато москвичів і здавалося ситуація потихеньку починає владнатися. Однак після обіду з Білого дому на коротких хвилях почали емітувати радіозвернення до всіх чоловіків, які живуть в країні, терміново відгукнутися та прийти на захист демократії, бо ГКЧПістами готується військовий штурм російського парламенту…

В цей час перебував у Києві у відпустці і через два дні мав їхати на чорноморське узбережжя. Вже були придбані путівки і проїзні квитки, однак було розуміння глобальності подій, що відбуваються у Москві. Йшли кардинальні зміни і якщо сховатися, щоб пересидіти бурю, хто знає, може ГКЧП вдасться зацементувати СРСР надовго і мрія про незалежну Українську державу залишиться нездійсненою. Тому не вагаючись відправився на залізничний вокзал купувати квитки на Москву. Вранці 21 серпня вже був у Білокам’яній.

Біля Білого дому мене чекало повне розчарування. Хоча на куполі парламенту поруч з прапором РФ висів ще не офіційний український синьо-жовтий, а також нові литовський та грузинський стяги, однак замість сотень чи тисяч чоловіків СРСР, яким не байдуже майбутнє країни, поблизу російського парламенту стояло десь 70 осіб, і то абсолютна більшість жінки. Насправді, людей мабуть було більше, але вони всі просто зникли, коли стало відомим, що ГКЧПісти збираються обстріляти і штурмувати Білий дім. Поруч стояло декілька бронемашин та танк, які перейшли на сторону Єльцина. Військовики взяли боєприпаси та приготувалися до відбиття атаки, звісно залізши у бронетехніку. Нас 70 осіб, які стояли на площі перед парламентом, спробували зайти до Білого дому, але всі двері були зачиненими. Стало зрозуміло чому закликали людей стати живим щитом – щоб заколотники подумали про цивільні жертви у разі бомбардування парламенту РФ. Вони мабуть подумали і можливо зжалилися над 70-тьма беззбройними людьми. На щастя бомбардування не відбулося. Оговтавшись, пішов оглядати позиції навколо Білого дому. Перейшовши барикади, розпочав роз'яснювальну роботу серед армійців. Солдати виявилися родом з Дніпропетровщини. Уважніше придивившись на цих хлопців стало зрозуміло, що агітувати нема кого, вони були самі дуже перелякані.

По радіо передають, що віце-президент РФ Руцкой вилетів до Криму визволяти Горбачова, а через деякий час радісна звістка – М.Горбачова везуть літаком до Москви. Янаєв наказав військам повертатися у казарми. Здається, справу зроблено. Кількість прапорів союзних республік над Білим домом збільшилася до дванадцяти. Повертаюся назад, і? Біля Білого дому десятки тисяч людей. Коли стало відомо, що з путчем покінчено, юрби москвичів хлинули на "оборону". Вони взялися за руки і створили навколо будинку людське кільце. Пізніше, хто стояв у цьому кільці, символічно збиралися щороку, щоб згадати події минулої слави. У мене відразу відчуття, що завтра прийдуть мільйони, так воно і було. За один день присутність людей біля російського парламенту збільшилася з 70 чоловік до двох мільйонів. Згадав, як радіо просило всіх чоловіків СРСР відгукнутися та стати на захист Білого дому та, виглядає, що від України я приїхав один. Можливо ще хтось від усіх інших союзних республік – але не густо. Заколотники тоді нас пожаліли – цивільні жертви не входили в їх плани, а от в листопаді 1993 р. Єльцин віддав наказ на розстріл Білого дому танками, де загинули сотні людей. Керівник штурму – російський міністр оборони Грачов за це отримав героя Росії.

24 серпня 1991 року в Києві біля стін Верховної Ради уже вітав від імені захисників Білого дому український народ, який прийшов вимагати відновлення національної державності. Потім ми заносили синьо-жовтий прапор до Верховної Ради і довгоочікуване рішення парламенту про Незалежність. Україна почала крокувати непростим шляхом власного розвитку.

Між тим, всі ми маємо добре розуміти, що якби Білий дім не встояв проти наступу путчистів, то СРСР ще міг проіснувати дуже багато років. Купка рішучих людей не дала зробити цього. Тому їм мій особистий респект.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...