Відео дня
В ЄС ми вже не вступаємо?
На найближчому саміті "Україна-ЄС" 22 листопада Україна не отримає ні угоди про асоціацію, ні безвізового режиму, ні зони вільної торгівлі. Нас знову годують сніданками, і єдине, що ми можемо собі дозволити - це обговорити те, що давно стало нав'язливою ідеєю українського політикуму. "Доктор, я ніяк не можу вступити в ЄС!" - "Вас це турбує? Ви хочете про це поговорити? "
Звичайно, хочемо, доктор! Для того і зібрався Круглий стіл "Відносини Україна-ЄС: виклики сьогодення", на якому був присутній весь цвіт української дипломатичної та експертної думки.
Лінію "керівної і спрямовуючої" на заході представляли директор Центру міжнародних і порівняльних досліджень Анатолій Орел і заступник глави Партії регіонів Леонід Кожара.
Орел порадів тому, що в ЄС ми вже не вступаємо. Власне, і раніше ми туди вступали тільки на сторінках української еврооптімістской преси, але ніяк не в рамках домовленостей з європейськими інституціями. Однак з Орлом не можна не погодитися: термін "Євроінтеграція" дійсно змінив своє значення: тепер це означає "тривалий процес наближення до європейських стандартів, відтворення всередині України європейського цивілізаційного поля". За словами Орла, такий підхід Європа тільки вітає. Ще б пак - відстали від неї нарешті зі своїми амбіціями. Відмова від вступу до ЄС, на думку Орла, знімає напругу між "заходом" і "сходом". А відносини з ЄС цілком чудово можна будувати в рамках майбутньої політичної асоціації, яку ми неодмінно отримаємо не зараз так після. Бо нічого більшого ЄС нам все одно не дасть, та й сама Україна до членства в ЄС не готова.
До Зону вільної торгівлі (ЗВТ) ми, схоже, теж не готові. Тому що хочемо і рибку з'їсти, тобто в ЄС впровадитися, і задоволення отримати, а саме - зберегти існуючі сектори економіки. А якщо погодитися на всі вимоги ЄС щодо ЗВТ, то, каже Орел, це зрада інтересів власних виборців. Он, мовляв, Росія угоди про ЗВТ з ЄС не підписувала - і нічого, живе!
А ось на отримання Плану дій з отримання безвізового режиму на найближчому саміті експерт розраховує - оскільки, по-перше, Україна сильно на цьому наполягає, а по-друге, Польща нам допоможе. По-третє, забувши про те, що Україна - не Росія, Орел каже, що раз росіянам ЄС у візовому питанні йде назустріч, то і нам варто чекати такого ж ставлення. Експерт нарікає на європейські країни, які чомусь чинять опір історичної неминучості і посилюють візовий режим з Україною, і пропонує вимагати на саміті, щоб ЄС зобов'язався лібералізувати візовий режим аж до самої скасування віз.
І взагалі, у ЄС купа проблем, буде він чи ні - невідомо, а з Європою дружити треба, тому про всяк випадок варто вибудовувати двосторонні відносини з країнами - членами ЄС. З кожною з них потрібно дружити окремо, а особливо - з Польщею.
Україна сьогодні говорить на єдиному зовнішньополітичному мовою, заявив Леонід Кожара (Правда, який це мова - не уточнив. Але з ним не посперечаєшся: дійсно, це президент Ющенко міг ябедничати Європі на власного прем'єр-міністра. Януковичу до таких висот духу не підвестися). Зовнішня політика стала більш реалістичною та ефективною, говорить політик. Україна законодавчо закріпила принцип позаблоковості, відмовившись від вступу до НАТО. Тепер Європа не стане сваритися з США з питання, приймати нас до НАТО чи ні - крихкий мир на планеті врятований. Далі Кожара порадів тому, що Україна тепер реалізує свої інтереси за межами євроатлантичного співтовариства і вийшла на новий рівень відносин з Росією.
Насправді, політика української влади щодо Європи не змінилася - змінюється реальність європейських перспектив для України, і змінюється не в кращий бік - стверджує екс-віце-прем'єр у справах європейської інтеграції Олег Рибачук. На його думку, Янукович просто змушений говорити про інтеграцію в Європу і навіть, не порадившись з Анатолієм Орлом, про членство в ЄС. Тому що він політик, і повинен говорити такі речі, щоб не втратити виборця. У наявності якась взаємна гра Києва і Брюсселя: одні роблять вигляд, що шукають членства в ЄС, а інші - роблять вигляд, що це має якісь перспективи і не втомлюються повторювати, що двері в ЄС для України відкриті. "Це як двері в рай: щоб дізнатися, чи є вони, треба померти", - похмуро гумор Рибачук. Він не заперечує, в Європі задоволені візитами Януковича - і задоволені саме тому, що в цих візитах немає ніякої конкретики. А ще Рибачук нарікає на те, що жоден державний орган в силу своєї специфіки не здатний займатися питаннями європейської інтеграції - ні Кабмін, ні профільні відомства (Напевно, тому що немає спеціального міністерства з питань європейської інтеграції на чолі з самим Рибачуком. А що? Це була б вічна посада).
Польський посол Яцек Ключковський наляканий купою надій і очікувань, які на його бідну маленьку країну покладають українські друзі. За його словами, Польща тільки-тільки сама вибралася з ями комуністичного минулого, і її вплив в ЄС перебільшувати не варто. Хоча, звичайно, Польща Україну дуже любить і вважає стратегічним партнером. Але Україні варто звернути увагу на інші країни-як корифеїв ЄС, так і новачків зі Східної Європи та Балтії. Що стосується ЗВТ, то Україні самій вирішувати, потрібна вона чи ні. Польща підписала цю угоду ще в 1992 р., прекрасно усвідомлюючи, що її пострадянської економіці не вижити в конкуренції з Європою. Якби Варшава заморочувалась збереженням відсталих і неконкурентоспроможних секторів економіки, вона б ніколи договору про ЗВТ з Європою не підписала. Але вона підписала - і саме для того, щоб в рамках ЄС сформувати нову, конкурентоспроможну економіку. Але формувати поступово: в загальноєвропейський ринок промислового виробництва Польща влилася тільки в 1999 р., а її сільгоспринок відкрився для Європи тільки в 2004 р. Ось і Україні, щоб інтегруватися в Європу, треба спочатку сформувати конкурентоспроможну, ефективну економіку. А для цього - використовувати польський досвід (тобто грохнути до польської бабусі вугільну галузь і нинішню металургію, а заодно і сільське господарство як неефективні - а потім на їх уламках будувати щось сучасне і конкурентоспроможне. І ось тоді може бути ...). Мимохідь Ключковський розвіяв надії України на безвізовий режим до 2012 року, який нам пророкують верхи. Мовляв, до цього терміну, можливо, буде встановлено малий прикордонний рух для жителів прикордонних областей. Це мало, але набагато більше, ніж нічого. (А я, наприклад, проти: чому житель Львова зможе поїхати до Польщі без візи, а я - ні? Куди Конституцію поділи? Там щось про рівні права написано ...) І ще - Україна лідирує у сфері демократії, прав і свобод . І треба б і далі лідирувати. Тому що ЄС такі речі любить враховувати і буде уважно спостерігати за місцевими виборами.
Стабільність української політики допомагає проводити реформи і дуже важлива для взаємодії з ЄС, каже представник ЄС в Україні Жозе Мануель Пінту Тейшейра. За останні 5-6 років Україна досягла великого прогресу в справі демократії, свободи слова і прав людини. На цьому тлі ведуться переговори про ЗВТ та політичну асоціацію. Якщо буде досягнута згода, то Україна опиниться інтегрована в європейський ринок. Нова влада підтвердила свою прихильність євроінтеграції, і частота контактів відповідає цим цілям. Європа задоволена рівнем співпраці. Досягнута угода про фінансову допомогу, прийняті закони про держзакупівлі та про ринок газу. Фінансова допомога надходить в Україну для проведення реформ та наближення до європейських стандартів. І якщо переговори проходять не так швидко, як хочеться Україні, то це не від нестачі політичної волі. Просто процес довгий і важкий, і Україні потрібно і далі залишатися в процесі консолідації демократії, прав і свобод. Які для Євросоюзу є основоположними цінностями. А що стосується майбутнього саміту Україна - ЄС, то не треба ставити нереалістичних цілей - дай бог про план дій з досягнення безвізового режиму домовитися.
Щоб знати, куди йти, потрібно знати, куди ти хочеш потрапити - перефразовує заступник міністра закордонних справ України, відповідальний за євроінтеграцію Павло Клімкін. В України та ЄС немає будь-яких "викликів сьогоднішнього дня" - виклик всього один, і він не сьогоднішній. Європейська політика сусідства (ЄПС) не є ефективним інструментом - вона не сприяє ефективності та процвітанню сусідів ЄС. Поки реально вона себе проявляє тільки в рамках якихось цікавих ідей на кшталт ідеї про всеохоплюючої ініціативи інвестиційного розвитку - але й тільки. Немає чіткого бачення, що таке політична асоціація. А економічна інтеграція - вона або є, або її немає. Ось угоду ЄС-Сербія повністю засноване на європейській логіці чотирьох свобод (вільний рух товарів, послуг, капіталу і робочої сили). А от з Україною така угода ЄС укласти ментально не здатний. Це і є те самий єдиний виклик: можна брати на себе які завгодно зобов'язання, але ми все одно не знаємо, яка кінцева мета цього процесу. Коли Польща кидала свою економіку під європейський бульдозер - вона знала, що увійде в ЄС. Ми такої мети не маємо. Що стосується ЗВТ, то угода про неї буде унікальним. Але з деяких питань через 2,5 роки після початку переговорів ЄС не зміг представити свою позицію. У цьому і весь виклик: ЗВТ - це цукерка, загорнута в обгортку політичну асоціацію. Але ця цукерка має бути смачною для обох сторін. З безвізовим режимом теж не все просто. Балканські країни отримали "дорожні карти" з чітким переліком вимог за принципом: виконав - пройшов перевірку - отримав безвізовий режим. Ми ж отримаємо План дій, аналогічний по суті, але відрізняється за формою. Варто було б прибрати з цього питання всю політику і зосередитися на технічних питаннях. Українська бюрократія і законодавчі зволікання - не проблема. На початку 90х в країнах Східної Європи, які тепер члени ЄС, бюрократія була не слабкіше нашої, проте тепер там апарат ефективно працює. І прийняття законів про держзакупівлі та про ринок газу показує, що ми в змозі оперативно реформувати законодавство.
Ось що кажуть експерти та дипломати. Але кажуть вони вже дуже довго. Настільки довго, що від розмов хочеться втекти подалі. Тому що розмови про рух до Європи не замінять результату цього руху. Адже вже хотілося б отримати результат. А отримавши - не пошкодувати.