Диплом або життя

Поки на сході країни йде справжня, хоч і не оприлюднена війна, при зовнішній декларативності дотримання прав українських громадян, що живуть там, на практиці вони не можуть розраховувати майже ні на що. Починаючи з того, що їм було досить складно проголосувати на президентських виборах, і закінчуючи проблемами з майже повною відсутністю підтримки з боку держави. До цього діапазону проблем додалася ще одна: студентам ВНЗ східних регіонів тепер потрібно вибирати: диплом або життя.

"Нехай нас бомблять. Але давайте спочатку врятуємо дітей"

- Люди у нас тут, в Донецьку, кажуть: так нехай бомблять, якщо треба! Якщо ніякого іншого способу немає позбутися цього жаху - нехай нас бомблять! Люди розуміють, що інакше з ось цієї цвіллю жахливої ??ніяк не впоратися. Але у нас є діти. Тому давайте ми спочатку як-небудь врятуємо тих, хто тут є, а потім будемо з цвіллю битися.

Так говорить про настрої в Донецьку місцева мешканка Марина . Мати двох дітей, вона вже давно б зібрала речі і поїхала подалі від терористів і від війни. Якби не одна перешкода - навчання старшої дочки в університеті.

Дівчинка з відзнакою закінчила школу - і вступила на бюджет в Донецький НТУ на факультет комп'ютерних наук і технологій. У майбутньому вона розраховувала займатися програмуванням медіамереж і комп'ютерним дизайном. Коли закінчувала другий курс, в Донецьку почалася війна. А студенти опинилися перед вибором: або кидати навчання і рятуватися втечею - або, ризикуючи життям і здоров'ям продовжувати ходити на пари.

- Скористатися якийсь допомогою не може не тільки моя дочка, але й інші люди, які могли б перевестися і вирішувати, як далі жити в умовах, в яких ми опинилися. Ні розгляду питань цих студентів з боку наших деканатів та ректорів і з боку Міносвіти, - каже Марина.

Марина почала думати, як відправити в місце спокійніше свою дочку, зберігши для неї можливість продовжувати навчання. Зверталася в різні ВУЗи України з проханням про переведення. Писала у Львів, Тернопіль, Луцьк ... Відповіли не все. Ті, хто все ж відповів, дали зрозуміти: з перекладом студентів з східних регіонів виникають проблеми.

- Я писала від імені дочки письма. Інші батьки також посилали такі листи. Нам всім відмовляють. Кажуть, що перевестися ось так посеред року ми не можемо. Вони нам нічим не можуть допомогти, тому що по нас такої постанови, як по кримчанам, для яких впровадили спрощений порядок переведення, не існує. Від міністерства, напевно, має бути таке централізоване постанову по всім ВНЗ. Наші студенти пишуть в міністерство жалісливі листи. Чесно кажучи, виглядає смішно - потрібно пояснювати, з якої причини хочуть перевестися. Таке враження, що ніхто не бачить і не розуміє, що діється в країні.

"Відмова в перекладі на бюджет - це вибивання землі з-під ніг"

Окрема історія - з перекладом на бюджет. Без розпорядження Міносвіти і відповідної нормативної бази керівництво вузів не може сваволили і збільшувати кількість студентів, чиє навчання оплачує держава. А жителі сходу, які, рятуючись від небезпеки, кидають все і виїжджають, як говоритися, в чому мати народила, платити за навчання попросту не можуть. Адже біженцям доводиться думати не тільки про те, як би збільшити заробітки вузу, а й про житло, про пошуки роботи і прожиток.

- Комусь зараз може привидітися, що ми шукаємо собі кращого життя - я вже й такі звинувачення чула. Просто вже не хочеться реагувати на такого роду закидони. Люди повинні розуміти, що це таке - зірватися раптово ... Тут не у всіх є взагалі якісь джерела доходу. Не кажучи вже про великі заощадженнях для початку життя на новому місці. Не всі можуть відправити студента і в іншому місто підтримувати його існування. Відмова в бюджеті в поточній ситуації - це просто вибивання землі з-під ніг, - розповідає Марина.

"Затишшя мало у кого викликає надію"

А бігти в Донецьку є від чого, нехай шокуючі реалії війни наздогнали донеччан і пізніше, ніж жителів Луганська, Маріуполя або Слов'янська. По-перше, проукраїнських мешканців міста ті, хто підтримує терористів, постійно переводять образами й погрозами. Тому демонструвати свої переконання на Донбасі зараз - небезпечно.

- Ми оплакували загиблих під Волновахою хлопців, українських військових. Але навряд чи хто з нас зважиться в своєму профілі в соцмережі замість аватарки поставити траурну картинку зі свічок, - каже Марина.

На них навіть відкрили полювання, повертаючи на Донбас синтез атмосфери 1937 з елементами капіталізму.

- Мій хрещеник, хлопець 19 років, говорив, що йому днями абсолютно серйозно розповідали приятелі, що на таких як ми (тих, хто підтримує єдину Україну) можна заробити. Кажуть: "А що? Кого не знаєш - можна здати", - переказує почуте Марина.

Жити зараз у Донецьку страшно за замовчуванням. З дому люди виходять лише по крайній нужді. І не важливо, звучать чи в даний момент вибухи і постріли або зберігається хитка подобу світу.

- Мало у кого це затишшя викликає надію. Ми вже зрозуміли, що в ці дні в місто стягуються нові і нові сили і ми ходимо в стані напівнепритомності, дивлячись на це все і гадаючи, який же бій буде наступним, - каже Марина.

У рідних альма-матер донецьким студентам назустріч йти не поспішають. Війна-війною, а пари - за розкладом - так, мабуть, вирішили в адміністрації Донецького НТУ і оголосили, що навчальний процес продовжиться в звичайному режимі. Після численних звернень стривожених за своїх дітей батьків, у вузі пішли на поступки: дозволили не ходити на пари тим, хто живе біля місць боїв, пообіцявши, що ці пропуски не вважатимуться прогулами.

Ще минулого тижня про перенесення сесії не йшлося взагалі. А саме це - здача сесії - є основною умовою перекладу дочки Марини в листах з тих університетів, які взагалі розглядають можливість прийняти дівчину до себе.

- У нас є два таких згоди з Тернополя та з Луцька. Добре, ми вас приймемо, але коли ви здасте сесію. У нас вона за графіком, як вона зазвичай і була. Перша консультація 15 червня. І як довго це все буде тривати, ми не знаємо, - обурюється Марина.

"На Донбасі, на відміну від Криму, є українська влада"

У МОН "Обозреватель" запевнили: в міністерство з приводу переведення до іншого ВНЗ зверталися одиниці студентів з Донецької та Луганської областей. І, хоча чиновники і не бачать підстав прирівнювати ситуацію в Криму до того, що відбувається на Донбасі, на певні поступки в міністерстві все-таки вирішили піти - і довело свої рекомендації з приводу дозволу існуючої ситуації до адміністрацій ВНЗ в проблемних регіонах.

- На Донбасі, на відміну від Криму, є українська влада, хоча, звичайно, ми розуміємо, що у зв'язку з останніми подіями, нормальне навчання там проводити немає можливості. Тому ми зараз змінили трохи порядок: студентам невипускних курсів пропонується перенести сесію на вересень, якщо університет вважає це за потрібне. А для студентів випускних курсів ми пропонуємо знайти інші способи складання випускних іспитів (в дистанційному або електронному форматі) для того, щоб не було потреби приходити до університету, який раптом може бути захоплений або обстріляний, - розповіла нам перший зам міністра освіти і науки Інна Совсун .

Разом з тим, вона підкреслила: поки мова про можливість переказів в інші ВНЗ не йде. Тому батькам студентів Донбасу доведеться сподіватися на те, що українським силовикам вистачить 2,5 місяців для того, щоб повністю стабілізувати ситуацію на сході. Інакше вже восени проблема для студентів встане з новою силою.

PS Уже в момент публікації матеріалу "Обозревателю" стало відомо, що адміністрація Донецького НТУ прислухалася до рекомендацій МОН України. І дочка Марини, як і її однокурсники, зможуть здати літню сесію на початку осені.