Законодавчий вихлоп: Тягнибок

Олег Тягнибок виявився рівно втричі менше плідним законотворцем, ніж його союзник Арсеній Яценюк . Лідер ВО "Свобода" породив 35 проектів нормативних актів , з яких 19 - це проекти постанов, і 16 - проекти законів. Воно й не дивно: постанови - акти короткі, прості і нехитрі, їх плодити простіше, а над законами думати треба.

Найбільш урожайним днем ??для Тягнибока виявилося 7 лютого поточного року - цього дня лідер "Свободи" зареєстрував цілих 7 проектів.

Однак по ефективності роботи Тягнибок виявився попереду Яценюка: на його рахунку цілих сім прийнятих проектів - п'ять постанов і два закону.

Постанови, як і у випадку з Яценюком, "чергові": про обрання Кошуліснкого заступником Голови Верховної Ради, про комітети Верховної Ради сьомого скликання, про святкування річниці подвигу героїв бою під Крутами, про створення Тимчасової слідчої комісії у справі Сніцарчук і Соделя, яких, як всі пам'ятають, садистськи відлупцював хтось Вадик Румун, і про створення Тимчасової слідчої комісії у справі про неконституційне перегляді волевиявлення українського народу на виборах 2012 року, а простіше - про анулювання мандатів Балоги і Домбровського.

Із законами справа йде ще простіше. Один з них недалеко пішов від постанови, так як всього навсього коригує принципи формування складу парламентських комітетів - прийняли його, коли ділили ролі в структурі комітетів Верховної Ради, і підписували цей проект представники всіх фракцій. А другий - вже знайомий нам закон про персональне голосування - той самий єдиний прийнятий закон, під яким стоїть підпис Яценюка. Як ми вже відзначали, ефективність цього закону невисока: депутати продовжують тикати своїми пальцями в чужі кнопки.

Як може переконатися кожен, жодного проекту постанови і жодного проекту закону Тягнибок не подав самостійно - все в співавторстві. Значна частка проектів підписана трійцею: Яценюк, Кличко, Тягнибок.

Причому ті проекти, які Тягнибок подавав у совавторстве з Яценюком, Кличко та іншими депутатами, що не входять у фракцію ВО "Свобода", загалом і в цілому вписуються в опозиційну парадигму: в міру популістські, вони є своєрідним літописом тієї безнадійної боротьби, яку ведуть " Батьківщина ", УДАР і" Свобода "з бандитською владою.

Серед останніх можна виділити проект закону " Про заборону вибіркового правосуддя і зняття перешкод до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом та його державами-членами ". Вже сама назва проекту немов кричить: "Мене писали виключно як прокламацію, а не як законодавчий акт!"

Справді, законодавчу заборону вибіркового правосуддя був би адекватний в ситуації, коли вибіркове правосуддя або прямо дозволено законом, або як мінімум не зустрічає в законодавстві ніяких перешкод. Тим часом, українське законодавство набито під зав'язку нормами про рівність усіх перед законом і перед судом зокрема. У цій ситуації законопроект про заборону вибіркового правосуддя виглядає як "ще одне засідання щодо скасування всіх засідань". Неможливо ще одним законом усунути наплювацьке ставлення до виконання законів - зате можна покрасуватися перед виборцем у ролі борця з вибірковим правосуддям.

Зовсім інша справа - проекти, подані виключно членами фракції ВО "Свобода". Їх Тягнибок подає без всякої надії на позитивне голосування (і, найчастіше, навіть без надії на позитивне рішення профільного комітету). Оскільки подаються вони, як правило. на виконання радикальної політичної програми партії "Свобода" - а яка там програма, всі пам'ятають.

До таких ініціатив, наприклад, відноситься проект "Про ліквідацію приватних монополій", який передбачає примусове вилучення у монополістів їх підприємств на користь держави, якщо ті у тримісячний строк не будуть продані іншим власникам. На блакитному оці в законі пояснюється, що робиться це з метою "створення здорового конкурентного середовища". Можете сміятися.

Забавний також проект закону про спрощену процедуру державної реєстрації суб'єктів малого підприємництва, який зобов'язує підприємців відкривати рахунок для заняття підприємницькою діяльністю виключно в державній банківській установі.

Не менш цікавий і проект закону з довгою назвою "Про повернення капіталів, що знаходяться і зареєстрованих в Республіці Кіпр, офшорних зонах та інших юрисдикціях, звільнених від подвійного оподаткування, або мають пільговий режим оподаткування". Власникам рахунків на Кіпрі запропоновано попросту зробити вибір: віддати половину своїх коштів державі, а другу половину Влох в українські підприємства, або втратити всі свої економічні права і віддати державі всі свої гроші цілком.

Проект закону про ліквідацію дефіциту Пенсійного фонду теж простий як віник: він пропонує попросту урізати всі пенсії, що перевищують п'ять мінімальних пенсій, до цього рівня. Яким чином це допоможе ліквідувати дефіцит ПФ, неясно - але зате популістський аспект наявності.

Розкішний проект закону " Про заборону комуністичної ідеології ". Його преамбула (та й весь текст) написані в стилі, який куди більше підходить для виступів Ірини Фаріон або Михальчишина перед небудь екзальтованої аудиторією. Там викладаються деякі версії історичних подій в трактуванні, прийнятої виключно в націоналістичному середовищі, перекручує українську мову (наприклад, пишеться "Совєцькім Союзом" замість загальноприйнятого "Радянська". На законодавчому рівні в злочини комунізму пропонується записати "знищення 20,5 млн українців". Крім того, "Російська Федерація як правонаступниця СРСР несе моральну, правову, політичну і фінансову відповідальність" за геноцид українців. Ну, а далі - забороняються всі комуністичні і марксистські партії, проводиться люстрація (правда, Ірині Фаріон нічого не загрожує - "позбавленцями" стануть тільки партфункціонери рівня райкому КПРС і вище), ну, і як бонус - промивка мізків і тотальний ідеологічний контроль над населенням задля недопущення відродження комунізму.

Як вже було сказано, все це не більше ніж популізм - і Тягнибок, і його соратники чудово розуміють, що нічого подібного їм у нинішньому складі парламенту прийняти не вдасться, та й наступного - теж, адже все це попросту нереалізовано без здійснення жорстокої політичної та економічної диктатури, а сама диктатура викликала б в Україні неминучий розкол і збройний опір, що переростає в громадянську війну.

Втім, є у Тягнибока і його товаришів і відносно виразні проекти законів. Наприклад, проект "Про внесення змін до деяких законів України" (щодо імплементації вимог Директиви ЄС про недобросовісну комерційної практиці).

Дозволимо собі зацитувати один з його пунктів:

"Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на яку в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому помилкової або неповної інформації або ненадання інформації щодо:

1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;

7) небезпеки, що загрожує споживачеві у зв'язку з покупкою продукції ".

Дуже правильні пункти, ви не знаходите? Цікаво, коли Тягнибок підписував цей законопроект, він згадував про фальшивому антиракових препаратів під назвою "Україн" , який за сприяння його сім'ї продавався в Україні без всякого надання інформації про "небезпеку споживачеві"?

Або ж Олег Ярославович вже звик до того, що закони в Україні не обов'язкові для виконання тими, хто їх пише?