Народні дармоїди

П'ятеро н ардепов не поворухнувся пальцем за все без малого п'ять років роботи Верховної Ради. Ще близько сотні " обранців народних "проявляли свою активність епізодично. Наприклад, прийшов на засідання раз на два тижні, раз на квартал виступив з місця з промовою тривалістю в одну хвилину, пару разів за півроку "підмахнув" кілька спущених "згори" законопроектів. Нелегкий, одним словом, депутатський хліб. Хоча і не дешевий. Зарплата українського парламентарія (хоч трудоголіка, хоч останнього прогульника) коливається в межах 2-3 тисяч "умовних".

Взагалі, аналізувати результати депутатської діяльності - захоплююче заняття. Відкриваєш сайт Верховної Ради, починаєш вчитуватися в прізвища депутатів, і ... виявляєш масу людей, про яких ти ніколи і нічого не чув. Навіть якщо ти - парламентський журналіст з десятирічним стажем. Тому що є маса народних обранців (ось вже обрав народ, так обрав!), Які на своєму робочому місці практично не з'являються і практично нічого не роблять. Принаймні - як депутати. Хто ж вони - "антіударнікі" парламентської п'ятирічки?

У журналістських, в експертних колах існує думка, що "злісні прогульники" - це суцільно депутати "олігархічної" фракції Партії регіонів. Мовляв, вони там собі прагматично займаються бізнесом, а на свої обов'язки перед виборцями і країною забили великий цвях. Частково це так, але лише частково. З 34 народних депутатів, які (згідно з офіційними даними сайту ВР) в перебігу останній сесії з лютого по липень поточного року не подали жодного законопроекту, не підготували жодного депутатського запиту і не разу не виступали в сесійній залі (ні з трибуни, ні навіть з місця) два десятки числяться в "регіоналах". Це, зокрема, Олексій Білий, Юрій Бут, Олександр Дарда, Володимир Демидко, Олександр Єгоров, Юхим Звягільський, Віталій Калюжний, Юрій Колоцей, Анатолій Коржев, Петро Кузьменко, Олександр Лещинський, Сергій Момот, Андрій Орлов, Олександр Савчук, Валерій Харлім, Василь Хмельницький, Юрій Чертков, Артем Щербань.

Але люблять "прохолоджуватися" і "бютівці". Зокрема, "чудова сімка" у складі Костянтина Жеваго, Руслана Богдана, Всеволода Бородіна, Віталія Данилова, Євгенія Зіміна, Михайла Соколова та Віталія Чепиноги. Зовсім не напружувалися троє нашоукраїнців: Давид Жванія, Олег Новіков та Олександр Слободян; стільки ж позафракційних: Ігор Воротнюк, Едуард Зейналов та Анжеліка Лабунська, а також - один член депутатської групи "Реформи заради майбутнього" - Валерій Гацько.

Як не дивно, зовсім немає нероб (принаймні - повних) у фракціях Народної партії та КПУ. Чи то партійний контроль в маленьких політструктуру працює краще, чи то соромно бути трутнем в невеликому колективі. Тут варто відзначити один цікавий момент: хоча серед діючих соратників Юлії Тимошенко дармоїдів начебто небагато, ціла "плеяда" пройшли за списком БЮТ депутатів нині "успішно ледарює" в рядах "олігархічних" сил. Те ж саме стосується і колишніх "нашоукраїнців". Одним словом, любов до "нічогонероблення" в ім'я Батьківщини мало залежить від політичного забарвлення.

Серед названих нероб можна виділити і супербездельніков. Депутатів, які не тільки за цю сесію, але й за всі роки роботи Ради нинішнього скликання не відзначилися рішуче ні в якій депутатській роботі. Це - Анатолій Коржев, Сергій Момот, Андрій Орлов і Василь Хмельницький. Їм дійсно варто поаплодувати, бо їх "досягнення" воістину унікальне. Ну, хіба можна уявити, скажімо, професійного водія, який за п'ять років роботи (і получанія зарплати) жодного разу не сів за кермо? Або лікаря-стоматолога, який за такий же рядків трудової діяльності жодного разу не заглянув у рот пацієнту? Особисто я такого уявити не можу.

Чим займаються ці шановні панове? Невже на дивані валяються? Думка експертів однозначно - депутатство для них - лише ширма, прикриття. А займаються вони своїм бізнесом - упевнений політолог Тарас Березовець. Використовуючи депутатський значок для відкривання потрібних дверей і депутатську недоторканність для гарантій, що за "погано узяте" з них ніколи не спитається. При цьому на обов'язки перед народом і державою їм, відверто кажучи, наплювати. Ці люди відверто використовують службове становище в особистих інтересах і на шкоду державі.

На щастя, святе місце порожнім не буває. Поки одні зникають невідомо де, інші (їх правда, на порядок менше), орють за сімох. Ми склали п'ятірку найбільш плідних на цій сесії депутатів - за кількістю поданих законопроектів. На першому місці - глава Комітету з державного будівництва і місцевого самоврядування, колишній мер Києва Олександр Омельченко - 161 законопроект. На другому (дивна річ) - нікому не відомий депутат литвинівській фракції Народної партії Віктор Сінченко - 158 законопроектів. На третьому - не більше відомий комуніст Сергій Гордієнко - 157 законопроектів. Спікер Володимир Литвин опинився четвертим - 120 законопроектів. І на п'ятому місці - нашоукраїнець Юрій Кармазін з 93 законопроектами.

Правда, Кармазін при цьому вийшов абсолютним лідером за кількістю виступів. Тільки з трибуни за цю сесію він звертався до залу 111 разів, всього ж, разом з виступами з місця - 761 разів. При цьому за весь час роботи нинішнього парламенту Юрій Анатолійович піднімався на трибуну 445 раз, а всього виступав неймовірних 2898 разів! Це в рази більше, ніж будь-який інший парламентський політик. Секрет своєї працездатності Кармазін пояснює допомогою вищих сил, а також - готовністю відмовитися від відпочинку. "У 2002 році я дуже серйозно захворів - розповів він у розмові з автором. - Я вже попросив Господа мене забрати, але так сталося, що Він мене зцілив. І після цього у мене з'явилися додаткові возможності.І я тепер можу і 20 годин на день працювати. А бувало й по 22 години. Коли чую, що хтось скаржиться, що переробив на півгодини і дуже втомився, мені стає смішно. Робочий тиждень? Скільки потрібно, стільки й працюю! " Та вже, нелегко, напевно, бути його помічником - подумалося мені. При цьому Юрій Кармазін зауважив, що майже третина його колег реально не беруть участі в законодавчій роботі: "Я 130 депутатів не знаю, як вони виглядають. Вони просто не приходять в Раду. Вони бізнесом займаються".

До речі, ми намагалися отримати коментарі не тільки у "дельніков", але і у "нероб". Але це виявилося вкрай непростим завданням. Пробували додзвонитися абсолютно до всіх. Вдалося почути голос шести осіб. Двоє з них з ходу відмовилися від будь-яких коментарів. Двоє погодилися говорити. Однак почувши питання - чому ви не займаєтеся депутатською роботою? - Один з них тут же згадав, що знаходиться в даний момент в кабінеті у стоматолога, і попросив передзвонити потім.

Другий же раптом усвідомив, що їде зараз за кермом автомобіля, і попереду у нього небезпечний перехрестя, так що краще розмова перенести. Більш-менш виразно відповів регіонал Віталій Калюжний. За його словами, хоча окремих законопроектів він дійсно не подавав, але активно працював над поданими Кабміном та іншими суб'єктами законодавчої ініціативи документами, зокрема - над Митним та іншими кодексами. А не виступає він тому, що не бачить у цьому сенсу. "Ті питання, які мені потрібно вирішити, я можу вирішити і на комітеті. Є люди, які до цього схильні. Але я законотворець, а не політик" - пояснив депутат.

Однак найбільше своїми відповіддю нас вразив бютівець Віталій Чепінога. Колишній прес-секретар Юлії Тимошенко охоче прийняв пропозицію дати коментар "Обозревателю". Але ледве почувши, про що його запитують, кинув трубку і вимкнув телефон. А коли через півгодини включив, то трубку вже не знімав, і на надіслані СМС не відповідав. Чим, по правді кажучи, лише посилив наші підозри щодо повної відсутності трудових досягнень. Як говорили в часи Майдану: "Ганьба"!