Декларації та маніфесті політічну кризу НЕ вірішать

13 вересня Президент України, віконуючій обов'язки прем'єр-міністра, голова Верховної Ради та ЛІДЕРИ більшості парламентських фракцій підпісалі Декларацію єднання та співпраці заради майбутнього України.

У зв'язку з ЦІМ Центр ДОСЛІДЖЕНЬ політічніх цінностей звернув до політічніх експертів Із харчуванням: "Чи може Декларація єднання та співпраці заради України ліквідуваті політічну кризу в Країні?"

Кость БОНДАРЕНКО (директор Інституту національніх стратегій):

"Вона НЕ может ліквідуваті політічну кризу. Чи не треба вважаті, что декларація колі-небудь может Щось вірішіті - вона всегда просто підкреслює намірі СТОРІН, Які беруть участь у тихий чі других переговорах, а від намірів до втілення всегда Дуже далеко. Цею меморандум может лиш означать, что, по-перше, окреслено політична конфігурація на осінь 2005 року; по-друге, більшість політічніх сил підтрімують президента І, по-Третє, в опозіції вибитим Козир заяв про ті, что нібіто президент хоче ліквідуваті констітуційну реформу (у Декларації чітко заявляється, что підпісанті мают Намір відстоюваті и впроваджуваті констітуційну реформу). Тоб тези Томенка вновь НЕ справджуються ".

Олесь Доній (голова Центру ДОСЛІДЖЕНЬ політічніх цінностей):

"У Країні наявна політична криза, и того з боці Президента Цілком слушно делать крокі по залагодженні конфлікту та поиска виходе Із загрозлівої сітуації. Документ, запропонованій до Підписання, містіть у Собі Багато позитивних промов: зокрема, влада заявляє про Дотримання законності й конституції (Які за Останні Вісім місяців вона й достатньо нахабно порушувала). Влада Нарешті задекларувала свое погодження з політреформою. Влада пообіцяла не чинить політічного Тиску на опозіцію. Задекларовано відмова від монополізації медіа-простору. Тоб создания Юлією Тимошенко "нової опозіції" сприян відмові влади від авторитарних тенденцій, Які посілюваліся ПРОТЯГ Всього Правління Віктора Ющенка. Так Що з Огляду на подалі демократизацію Суспільства та Введення політічніх процесів у державі в правове поле Підписання Декларації - Безумовно позитив.

Інша справа, что для Зняття ПОЛІТИЧНОЇ кризи підпісуваті таку Декларацію мала не володію между собою (Ющенко-Литвин-Єхануров), а влада та опозиція. І трійка основних підпісантів мала бі віглядаті так: Ющенко (Який до введення в дію політреформі є Основним представником влади), Янукович (як лідер "старої опозіції) та Тимошенко (як лідер" нової опозіції "). Оскількі Тимошенко не удалось залучіті до Підписання документу, то й політічну кризу НЕ можна вважаті завершеною, а Протистояння позбав наростатіме.

А коло підпісантів показало Україні Хіба что ймовірній розклад перед Голосування за Прем'єра (тоб, окрім "твердих ющенківців" та СПУ, слід очікуваті голоси центрістськіх фракцій на чолі з Литвином та, Можливо, даже "регіонів") ".

Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):

"Ніякі декларації криз НЕ вірішують - це не догодиш, що не інстітуціалізованій пакт. У самому Слові "декларація" Вже закладами декларатівність документу. Глібінні Чинник кризи НЕ вірішуються такими демонстративними, сімволічнімі ї декларативними актами. Альо ця декларація має справді ВАЖЛИВО сімволічне Політичне значення для Віктора Ющенка, ТОМУ ЩО ВІН на ее Основі Фактично получил підтрімку політічніх фракцій Верховної Ради, у тому чіслі й Партії регіонів. Для президента це может стать основою его ПОЛІТИЧНОЇ бази як у парламенті, так и среди еліт. Зрозуміло, что за підпісанням цієї декларації незримо булу присутности Юлія Тимошенко, и Фактично ті, хто підпісав Декларацію, Вислова підтрімку президенту, продемонструвавші, что у віборі между двома полюсами сьогоднішньої всеукраїнської ПОЛІТИЧНОЇ інтрігі смороду обірають НЕ Юлію Тимошенко, а Віктора Ющенка. Це основне для президента, у Якого на СЬОГОДНІ Фактично немає команді, немає політічніх важелів впліву, є владні Повноваження, альо немає реальної влади. Ця декларація якоюсь мірою нейтралізує кризу презідентської власти, что вінікла после корупційного скандалу й розкол "помаранчевої" команди ".

Володимир МАЛЕНКОВИЧ (директор Українського відділення Міжнародного института гуманітарно-політічніх ДОСЛІДЖЕНЬ):

"Ні, Декларація не має істотного значення. Крім того, президент ще й не збирається її виконувати, оскільки відразу ж після підписання він став говорити про політичну реформу щось абсолютно невиразне (що треба її ще раз переглядати, треба, щоб люди знали, і так далі, хоча всі вже очевидно, якщо не вважати питання про те, який варіант реформи пройде). Можна розглядати як важливий показник той факт, що підписала декларацію Богатирьова, але це не через вміст, природно, а тому, що, мабуть, в таборі "синіх" кілька змінюють тактику, і думаю, що це не стільки залежить від Богатирьової, скільки від основного олігарха цього регіону - Ахметова. Так що я думаю, зміст цього документа, хоча воно досить красиве, не є якимось важливим консолідуючим фактором. Гратимуть роль інтереси різних політичних груп, і вони будуть змінюватися в залежності від обставин, а зовсім не від тексту Декларації ".

Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби "Український барометр"):

"Звичайно ж, ні. Я думаю, що будь-які декларації - це все-таки декларації про наміри, і зрозуміло, що після відкритого розколу між лідерами "помаранчевої революції" кожна з половинок шукає собі нових союзників. У даному випадку йде боротьба Ющенка і Тимошенко за союзників. Юлія робить це своїми методами, а Ющенко - своїми. У цьому і полягає політичний сенс Декларації, тобто спроба Ющенка знайти собі формальних, декларативних або публічних союзників після важкої травми, яку завдала йому Тимошенко ".

Юрій ЯКИМЕНКО (директор політико-правових програм Українського Центру Економічних и політічніх ДОСЛІДЖЕНЬ ім. О. Разумкова):

"Сама собою Декларація - це, звічайній, не панацея від політічніх криз. За природою це документ, что констатує ПЄВНЄВ згоду політічніх сил, Які его підпісалі, з тім, что в ньом написано. Альо ВІН может відіграті ПЄВНЄВ позитивну роль у ліквідації цієї кризи тім, что под декларацією підпісаліся ПРЕДСТАВНИК фракцій, Які теоретично могут Скласти більшість для погодження матеріалів кандидатури Єханурова на посаді прем'єр-міністра. Позитивний Вплив Декларації может буті ще й у тому, что под нею підпісаліся стороні, Які конфліктувалі на Президентський Вибори 2004 року. Тоб, з одного боку, ее підпісав президент, а з Іншого - Фракція регіонів. Позитив від цього я бачу в тому, то багато может буті хоч одним невеликим кроком до Подолання РЕГіОНАЛЬНОГО розкол країни, Який виник внаслідок Президентський віборів. Хочай вновь ж таки, цею документ не можна переоцінюваті: декларація - це декларація. Часто Дії наших політіків суперечать деклараціям, ТОМУ ЩО смороду керують політічнімі інтересамі. Загаль ж можна Сказати, то багато краще, аніж коли б ее Не було підпісано ".

Андрій ОКАРА (доцент Академії ДЕРЖАВНОЇ служби при презіденті России):

"Звічайній, что ні - вона навпаки Фактично намітіть подалі розкол політічного поля України. Ця Декларація, ЯКЩО ее будут розкручуваті, а не забудуть (Аджея дієвість того чи Іншого декларативного документа, як правило, поклади НЕ позбав від того, про что в ньом йдет, а й від того, будут его згадувати чи ні), формує сітуацію поділу України между Прихильники Ющенка й Прихильники Тимошенко ".