Чи вплине на економіку країни ринковий статус?
Визнання України країною з ринковою економікою - радісний привід тільки для політиків. Вплив же ринкового статусу на економіку мінімальний
30 грудня Європейський Союз офіційно визнав Україну країною з ринковою економікою. За словами Юрія Єханурова, 27 січня на такий крок наважаться і США.
Здавалося б, держава, отримавши статус країни з ринковою економікою, набуває ряд переваг - наприклад, поліпшення умов для зовнішньої торгівлі та вступ до клубу економічно цивілізованих країн. Однак на ділі "довідка про ринковість" сама по собі економіку не змінює, розвиненішою не робить, ключових її проблем не вирішує і до бурхливого зростання макропоказників не приводить. Тому, отримавши довгоочікуваний статус країни з ринковою економікою, Україна виграла небагато.
Що таке ринок
Визначення ринкової економіки досить розмите. Згідно з економічною теорією, головна ознака вільного ринку - конкурентне ціноутворення на основі попиту і пропозиції без втручання держави. Такі умови - нібито наріжний камінь існування всіх розвинених економік. До товарів, виробленим країнами без вільного ринку, з високим ступенем держрегулювання, де ціни не є конкурентними, держави Європи і США ставляться з великою підозрою. Тому прагнення країн обзавестися всесвітньо визнаним висновком про те, що їх економіка - ринкова, - цілком обгрунтовано.
Побажання / вимоги для кожної окремої країни у західних експертів різні. Загальні вимоги до ринкової економіки, згідно з директивами Єврокомісії, такі: низька ступінь втручання держави у діяльність підприємств, наявність прозорого корпоративного законодавства, відсутність бартерних угод, прозора процедура приватизації, захист прав власності. Водночас Україна досі оцінювали за дещо іншими критеріями (див. Вимоги). Втім, побажання ЄС і США вкрай розпливчасті - ні в Тарифному акті США, ні в директивах ЄС не вказано, наприклад, ніж "низька" ступінь контролю держави над засобами виробництва відрізняється від "високої", або що розуміти під терміном "гарантії стабільної діяльності приватних підприємств ". А значить, статус ринкової може бути наданий економіці практично будь-якої країни, що виражає намір співпрацювати із Заходом.
Цікаво, що, на думку ряду західних аналітиків, Україна давно є країною з ринковою економікою. Особливо враховуючи, що країн з виключно ринковими механізмами в світі зовсім не існує, і роль держави в регулюванні економіки досить велика в кожній з розвинених країн. За словами Марка Девіса, провідного економіста представництва Світового банку в Україні, економіка нашої країни вже давно є ринковою: приватний власник може купувати нерухомість і землю, наймати працівників і т. д. За даними ЄБРР, у 2004 році індекс лібералізації цін в Україні, так само як і на той момент вже "ринкової" Росії, склав 4 пункту при максимальному значенні індексу в 5 пунктів.
При цьому заявки на отримання статусу Україна подавала Єврокомісії не раз, але до листопада-2005 незмінно отримувала відмову. Іншим державам колишнього соцтабору пощастило більше. Росія стала "ринкової" у 2002 році, Казахстан - в 2001-му. Складно оцінити, наскільки далеко ці країни зайшли в лібералізації власних ринків, але їх географічні розміри і сировинна база зіграли не останню роль в ухваленні рішення про статус євро-комісарами.
Єдині щасливчики, які отримали статус набагато раніше інших "колишніх" - країни Балтії. Це стало можливим завдяки близькості Прибалтики до Європи як географічно, так і ментально, а також хорошими взаєминами лідерів прибалтійських і західних країн. Паралельно Прибалтика вступила до СОТ. Приклад показовий: статус ринкової економіки дійсно збільшує ймовірність вступу країни до Світової організації торгівлі. Втім, Китай, ставши членом СОТ, так і не отримав офіційного статусу вільного ринку, тому до країні як і раніше застосовуються найжорсткіші антидемпінгові заходи.
Аналітики вважають, що надання статусу - не більше ніж європейський політичний сигнал Україні. За словами Марка Девіса, два роки тому Україна не отримала статус ринкової економіки від країн ЄС через відсутність в українському законодавстві процедур банкрутства, які відповідають міжнародному праву. "З тих пір в цій сфері практично нічого не змінилося, однак статус надали", - говорить економіст. Так що присудження статусу, судячи з усього, пов'язано, більшою мірою, з "європейським вибором України" і в меншій - з відміною пільг в машинобудуванні та ліквідацією СЕЗ і ТПР. Про непрозорою процедурою банкрутства євро-комісари вирішили не згадувати.
Збуджений антидемпінг
Де дійсно ринковий статус дає переваги, так це при антидемпінгових розслідуваннях. До речі, в цьому і полягає його основна (і практично єдине) перевага. У разі якщо розслідування з приводу можливого демпінгу стосуються виробника з країн з неринковою економікою, західні регулюючі органи використовують не реальні дані виробників про витрати та особливості виробництва в країні-відповідачеві, а узагальнену інформацію, засновану на власних вигадках. Простіше кажучи, взяту зі стелі. Апріорі вважається, що в країнах з неринковою економікою неправильне ціноутворення, а отже - ціни тамтешніх експортерів є демпінговими. Причому право голосу в таких розслідуваннях "неринковий" відповідач не має і виступити на свій захист не може. Звідси безліч торгових санкцій щодо товарів і виробників із країн.
Хоча насправді ступінь державного втручання в економіку країн перехідного періоду не так вже висока, поширюється лише на деякі категорії товарів, і велика частина продукції виробляється в ринкових умовах, підтвердженням чому є Україна. А Захід при цьому сам не гребує субсидуванням, податковими пільгами та іншої допомогою своїм виробникам.
Крім "справедливого" ставлення до України з боку торговельних партнерів в антидемпінгових розслідуваннях, наша країна з отриманням статусу ринкової економіки стає більш привабливою на світовий бізнес-арені. Причому "ринковий" статус необхідний не тільки для іміджу, а й для вступу до СОТ. Наявність статусу також може позитивно вплинути на кредитний рейтинг країни (зараз, за ??шкалою Standard & Poors він знаходиться на рівні "В +" - стабільний).
Надання статусу може вплинути на торговий баланс України, враховуючи структуру українського експорту, в якій 45% займає продукція гірничо-металургійного комплексу. Внаслідок цього експорт нашої країни чутливий не тільки до кон'юнктури зовнішніх ринків, а й до статусу ринковості, оскільки більшість антидемпінгових розслідувань проводиться саме в цьому секторі. З 1995 року стосовно українських виробників порушено 20 антидемпінгових розслідувань, велика частина з них - проти металургів. Наприклад, в 1997 році США тимчасово призупинили антидемпінгове розслідування щодо обрізного вуглецевого прокату, що поставляється з України. Незважаючи на протести Мінекономіки України і виробників продукції - ММК ім. Ілліча, Азовсталі та Криворіжсталі - зрештою, Україна пішла на поступки і зобов'язалася поставляти товар в Штати за мінімальними експортними цінами і в рамках квоти, визначеним Міністерством торгівлі США. У разі невиконання цих умов Америка пригрозила ввести 82% антидемпінгове мито на ряд інших українських товарів. Цим правилам наші металурги слідують до цих пір. Якщо розслідування буде розпочато заново, невідомо, чи вдасться Україні, уникнути ще більш жорстких санкцій, адже, на відміну від ЄС, США рішення про ринковий статус української економіки поки ще не прийняли. Навіть у тому випадку, якщо американський сенат таки визнає економіку України ринковою, колишні санкції щодо українського імпорту навряд чи скасують.
Втім, надання Америкою статусу - не більше ніж іміджева міра: частка США в українському експорті складає всього 4-5%. Та й після скасування всіх можливих перепон зростання поставок наших товарів до Америки зовсім не гарантований. Урізання антидемпінгових заходів з боку США для України корисно виключно з точки зору політики - багато країн у своїй зовнішній політиці орієнтуються на "голос Америки".
А ось європейське визнання української економіки - дійсно стане в нагоді нашим експортерам. Щорічно країни ЄС споживають близько 30% українського експорту, тому сприятливі зовнішньоторговельні відносини з Євросоюзом Україні дуже вигідні. На сталеві труби і хімікати, вироблені в Україні, досі діють антидемпінгові мита з боку ЄС, тому з отриманням ринкового статусу вони, швидше за все, будуть переглянуті.
Олена Бєлан, економіст The Bleyzer Foundation, вважає, що надання статусу стане позитивним сигналом для іноземних інвесторів. За умови поліпшення інвестиційного клімату, це посприяє притоку прямих іноземних інвестицій, що вплине на зростання ВВП, а також експорту. Хоча ці позитиви якщо й проявляться, то не в перші роки "життя на ринку". На думку Марка Девіса, наявність статусу є лише однією з умов для економічного зростання, проте це умова якщо і необхідне, то недостатнє. Але в кожному разі, впевнені експерти, статус особливо не змінить реальний сектор економіки України.
Хоча досвід держав, що розвиваються показує, що слідом за визнанням економіки країни ринкової може початися різке збільшення макропоказників. Наприклад, у Латвії економічна стагнація, що тривала протягом декількох років, буквально на наступний рік після визнання економіки ринковою змінилася стабільним зростанням. Про зв'язок статусу та економічного зростання свідчать також успіхи Росії, що стала "ринковою" три роки тому, і Казахстану. Хоча логічніше припустити, що на ділі імпульс розвитку дав не номінальний статус вільного ринку, а зовсім інші чинники.
Російську економіку, наприклад, розвивали зростання світових цін на сировину і завершення корпоративних воєн в базових галузях, економіку Казахстану - той же ціновий бум на сировинних ринках і зусилля держави щодо формування конкурентоспроможної фінансової системи. Статус "ринкової економіки" - швидше визнання успіхів цих країн.
Олена Шкарпова, "Контракти"