Наталій Юрійович Катеринчук

З достовірних, але Неназиваємого джерел на простори українських медіа посипалися передбачення про призначення київських виборів на кінець серпня поточного року. У зв'язку з цим слід очікувати і активізації потенційних кандидатів - як реальних, так і технічних.

Бути чи не бути виборам, у нас вирішує влада, а це означає, що по активності технічних кандидатів можна судити про те, наскільки вони близькі до влади.

Помітну і навіть нав'язливу активність розвинув поки тільки один охочий поборотися за крісло столичного градоначальника - Микола Катеринчук. У нього на те є фінансові ресурси, про які в коментарі кореспонденту "Обозревателя" дуже добре сказав голова ради "Лабораторії законодавчих ініціатив" Ігор Когут:

"Ні в кого немає грошей на нові політичні імена, крім одного джерела - умовно кажучи, при владі. Саме влада може замовити таке шоу на міських виборах".

Але бездарно тринькати фінансові ресурси, не маючи більш-менш достовірної інформації про терміни проведення виборів, не може навіть самий спонсорований у світі кандидат, і Катеринчук в даному випадку не виняток. І оскільки він таки розвішує свої білборди по Києву, що коштує грошей, то, отже, крім фінансових джерел, у Катеринчука є джерела інформаційні. Які й дали йому зрозуміти, що - пора. А хто йому міг таке повідомити, як не ті самі сили, які й призначають вибори?

Логічно припустити, що і грошики на агіткампанію та інформацію про терміни виборів Катеринчук отримує з одного і того ж джерела.

"Поки не відома точна дата виборів, ніхто кандидата від опозиції оголошувати не буде - я в цьому переконаний. Проголосивши єдиного кандидата, опозиція фактично виставить його як мішень на розстріл ... і його будуть просто дискредитувати", - завив Катеринчук "Погляду" . При цьому він стверджує, що правильніше було б дочекатися призначення дати виборів, і тільки потім приймати рішення про висунення єдиного кандидата.

При цьому себе Катеринчук кандидатом вже оголосив і рекламну кампанію вже почав. Що ж, усе логічно: мабуть, він вже знає дату виборів, а ділитися цим знанням з товаришами по опозиції - на таке він не підписувався.

Методи роботи Катеринчука в деякій мірі нагадують методи іншого українського політика напередодні парламентської кампанії 2012 р. Біля них навіть ініціали збігаються: Н.К.

Так от, Наталій Юрійович ... Тобто Микола Дмитрович відверто виконує ту ж функцію, яку виконувала да не виконала партія Наталії Королевської "Україна - вперед!"

Яка функція Катеринчука і яким буде результат, можна судити не тільки по аналігіі з Королевською, а й з політичної біографії самого Катеринчука.

Якщо пам'ятаєте, колись його партія мала назву, більше схоже на невдалий переклад з англійської: "Європейська платформа для України". Сам Катеринчук стверджував з білбордів, що за нього не буде "соромно" - проте "соромно" було - коли сам Катеринчук віддав перевагу київському мандату парламентський. Коли троє з п'яти депутатів його команди проголосували за призначення Олеся Довгого секретарем Київради - було вже не соромно, а противно. Тому що не залишилося і частки сумніву в тому, що і депутати ці, і сам передвиборний проект Катеринчука мали відношення зовсім не до Європи і її "платформі для України" а до зятя Леоніда Черновецького Вясчеславу Супруненко.

Власне, що таке "Європейська партія" Катеринчука? Це всього лише лайт-версія партії Королевської. Тобто абсолютно беззубі і безідейне юридична щось з аморфною позицією "за все хороше проти всього поганого". Прапороносці ЄП із синіми прапорами на опозиційних мітингах, і без того сумовитих, наганяють і зовсім смертну тугу своїм виглядом відвертих мітінгарбайтеров. І питання навіть не в тому, чи потрібні вони для чисельності. Питання в тому, чому опозиція, маючи інформацію про попередні походах Катеринчука на Київ за гроші Супруненко, маючи досвід затяжного розставання з Королівської, тепер продовжують терпіти у фракції чергову Королевську в брюках.

Втім, їм не звикати. Опозиція взагалі демонструє зразки толерантності до тих, хто її зраджує і підставляє. Свіжий приклад - "останнє китайське попередження" депутатам, не голосували за відставку уряду Азарова. За що тримається опозиція, незрозуміло. Напевно, чекає, коли ці депутати оголосять власні заяви про вихід з "Батьківщини". Або коли Катеринчук не тільки сепаратно висуне себе в мери, а й відмовиться зняти свою кандидатуру на користь Кличка або Порошенко.

Право ж, складно сказати, що небезпечніше для України - горезвісне виборче правосуддя влади або ще більш виборча принциповість опозиції. Правильніше за все буде припустити, що ці два феномени взаємозумовлені. І поки це так, катеринчуки будуть процвітати.