Хибні уявлення про секс, які зараз здаються дикими: топ відкриттів
Досі у вивченні анатомії, а особливо, жіночої, трапляються білі плями. Але колись їх було набагато більше.
Найкращі уми називали клітор "маленькою колоною", не знали, звідки беруться діти, і висували неймовірно дикі припущення про жіночу інтимну насолоду. OBOZREVATEL зазирнув у надра історії і зібрав найграндіозніші анатомічні відкриття, без яких зараз важко було б почуватися повноцінними.
Насіннєві звірята або що залишається після сексу в піхві дружини
Про існування сперми знали завжди, оскільки її можна було побачити на власні очі. А ось те, що вона складається з живих клітин, дізналися не раніше 1677 року, коли сперматозоїди вперше описав нідерландський науковець-мікроскопіст Антоні ван Левенгук. Він чисто заради цікавості зібрав зразки сім'яної рідини з піхви дружини й глянув на них через збільшувальне скло. Але Левенгук не називав їх "сперматозоїдами" – це слово з'явилося пізніше, охрестивши ці клітини "насіннєвими звірятами" (animalcules). Це відкриття перевернуло уявлення вчених про репродукцію людини. Мікроскопіст пішов далі й навіть припустив, що саме ці "звірята" допомагають зачати дитину. Але науковця, звісно, підняли на сміх.
Ціле століття вчені були твердо переконані, що сперматозоїди – це паразити в спермі, поки їхня роль у заплідненні була не доведена італійським натуралістом Ладзаро Спалланцані.
Солодкість Венери або те, що ніяк не піддається вивченню
Про горбок під лобком жінки знали ще в давнину. Гіппократ називав його columella (маленька колона), Авіценна – albatra або virga (стрижень), а арабський медик Абулкасіс називав його tentigo (напруга). Але першим чоловіком, який не просто виявив клітор, але і вирішив дізнатися його призначення, був італійський хірург Реальд Колумбус. У 1559 році він обстежив геніталії більше як сотні пацієнток і зробив висновок, що всі жінки володіли крихітним горбком, який від дотику "стає твердішим і довшим до такої міри, що починає нагадувати чоловічий статевий орган". Ці горбики він назвав "солодкістю Венери".
Після цього цілі століття клітор залишався поза увагою науковців і медиків, поки в 1966 році ним не зацікавилася психіатриня Мері Джейн Шерфі. Вона порушила тему призначення цього органу в своїй роботі "Природа й еволюція жіночої сексуальності", а пізніше, в 1975 році, 9 жінок зібралися в "гурток за інтересами". Вони хотіли більше дізнатися про своє тіло і задоволення, тому мастурбували разом і розглядали одна одну. Одна з цих жінок, Сьюзанн Грейдж, прослухала курс анатомії і вперше за всю історію намалювала клітор з усіма його 18 частинами.
У 2009 році медична спільнота вперше побачила тривимірне УЗД стимульованого клітора. Так, світ дізнався, що те, що раніше вважалося вагінальним оргазмом, насправді є внутрішнім кліторальним оргазмом, оскільки печериста тканина клітора наповнюється кров'ю і охоплює піхву зсередини.
Найдивовижніше, що клітор не вивчений повністю і сьогодні. Вчені дотепер не мають відповіді, для чого потрібен цей орган, окрім як для насолоди.
Насильство заради благої мети
У 18 столітті вчені вважали, що жінка не може завагітніти без оргазму. Можна подумати, що ж тут поганого? Проте тоді люди були впевнені, що жіночі статеві органи – це ті ж самі чоловічі, тільки вивернуті навиворіт. Тому жінок ґвалтували. Вважалося, якщо після насильницького акту злягання жінка вагітніла, то вона отримала задоволення від того, що з нею зробили.
У 19 столітті жінок почали "лікувати" від хвороби під назвою "істерія". Її симптомами були хронічна втома, дратівливість, тяжкість внизу живота, головний біль і тривожність. Лікарі вважали, що причиною була "бродяча матка", яку слід було лікувати єдиними ліками – генітальним масажем. Лікарі запускали руку до жінки під спідницю, поки у тієї не ставався напад ("істеричний пароксизм") і вона не відчувала полегшення. Тоді навіть і не думали пов'язувати масаж із сексуальним задоволенням чи зраджуванням чоловіка – сексу ж не було.
Світ дізнався про жіночу мастурбацію та оргазм вперше в 1940 році завдяки науковцю Альфреду Кінсі.
Довгі пошуки лоскотання Віппл, воно ж точка G
Німецький анатом Ернст Графенберг почав вивчення точки G в своїх дослідженнях у 40-і роки. Зовсім випадково він виявив чутливу зону всередині піхви, розташовану на передній стінці на відстані приблизно 7 см від входу. Найбільше здивувало Графенберга те, що під час стимуляції цієї зони жінки не просто досягали оргазму, а й еякулювали.
Оскільки стінки піхви практично не мають нервових закінчень (щоб жінки могли народжувати дитину) в 1953 році Кінсі спростував ідею про розташування чутливої точки G на стінці піхви.
Науку відкриття анатома залишило байдужою, тому вивчення точки G відклалося ще на 30 років. Уже в 1981 році вчені Беверлі Віппл і Джон Перрі опублікували дослідження, в якому погодилися з припущенням Графенберга про наявність особливої ерогенної зони всередині піхви.
"Коли я розповіла колезі про наше відкриття, він запропонував мені назвати цю точку "Whipple Tickle"(лоскотання Віппл). Я подумала і не погодилася. Графенбергу потрібно повернути борг", – пояснила Беверлі своє рішення назвати цю зону в піхві відомою нині назвою.
OBOZREVATEL раніше писав:
Питання про секс, які хоче поставити кожен експерту, але не може.
Про зірок, для яких постільні сцени обернулися кошмаром. Відео.
Про те, коли в СРСР почали говорити про секс і показувати постільні сцени. Цікаві історичні факти.