Як насправді святкували Новий рік в СРСР. Історичні фото

У радянські часи Новий рік почали святкувати лише у 1947 році, саме тоді цей день офіційно зробили вихідним. До того моменту прикрашання ялинки, святковий стіл та відзначання цієї дати загалом вважалося потуранням "буржуйським" традиціям царського режиму.

Як виглядав типовий Новий рік для громадян СРСР, розповів у своєму блозі Максим Мирович. За його словами, ялинку "реабілітували" лише в післявоєнний час. Лише приблизно у 1950-х роках прикрашання новорічного дерева знову стало поширеною традицією.

Святкова ялинка

"Ялинкова індустрія" так і не була налагоджена до самого розпаду союзу. Якщо у великих містах ще існували базари, на яких можна було придбати хоч якесь деревце, то у малих містах не було і такого. Люди вирішували цю проблему доволі просто – брали з собою сокиру та їхали до лісу, де і "знаходили" собі ялинку.

"Цілком нормальним вважалося просто поїхати в ліс і зрубати ялинку – яку часто приглядали ще восени або навіть влітку", – підкреслив блогер.

Підставки для них також були справжньою проблемою, тому люди вирішували цю проблему в різний спосіб: хтось конструював дерев'яну хрестовину, інші ставили відро з піском, а дехто взагалі кріпив ялинку до табуретки з каструлею води, куди ще й кидали таблетку аспірину, аби дерево довше залишалося свіжим.

Свято біля телевізора

Традиція зустрічати Новий рік біля телевізора з’явилася аж у 70-х роках. Саме тоді ці прилади вже стали масовими, а на телебаченні почали запускати святкові передачі на кшталт "Блакитного вогника". Саме 1970 року Брежнєв вперше зачитав "новорічне звернення до народу".

"1986 року сталася цікава подія — Горбачов привітав із Новим роком США, а жителів СРСР із Новим роком привітав американський президент Рейган", – нагадав Мирович.

Новорічний стіл

Непростим завданням було й накрити новорічний стіл. Більшість святкових продуктів були справжнім дефіцитом, тому готуватися до святкової вечері починали за декілька тижнів, а дехто навіть за місяці до Нового року.

"Продуктова класика для створення радянського новорічного столу мала якийсь такий вигляд – угорський зелений горошок Globus, прибалтійські шпроти, далекосхідні кальмари (пізніше – крабові палички), сирокопчена ковбаса (в особливих випадках – угорська салямі), абхазькі мандарини", – пояснив публіцист.

Проте особливо цінувалися магазинні тістечка, які показово ставилися на стіл. За своїм смаком, якістю та виглядом, як зазначає блогер, вони поступалися домашній випічці, але це було ознакою статусу. Магазинний торт був надзвичайним дефіцитом, адже за ним необхідно було вистояти довжелезну чергу, та ще й обережно винести, не пом’явши його у натовпі інших покупців.

Не менший попит мала сирокопчена ковбаса. Як пояснив Мирович, вона "цінувалася за те, що в неї було практично неможливо напхати паперу (як у варену ковбасу або сосиски), що робило її цілком непоганим м'ясним продуктом".

Якщо вдавалося відстояти усі черги та заздалегідь запастися консервами, то святковий стіл на вигляд був приблизно таким: салат олів'є, "шуба", салат мімоза, а також різноманітні нарізки з ковбаси. Все це доповнювалося шпротами, червоною ікрою, а також консервацією. Десерт зазвичай складався з торта, цукерок та "новорічних" мандаринок. З алкоголю на стіл виставляли радянське шампанське, горілку, а також червоне вино, якщо його вдавалося дістати.

Деякі господині також подавали запечену в духовці курку, буженину або картоплю. Проте, як підкреслив блогер, обов’язково нарізали багато хліба, що вважалося ознакою заможного життя.

Гості та подарунки

Як розповів Мирович, на Новий рік було популярним ходити в гості, але готувалися до цього задовго до свята. Надзвичайно важливим було показати себе в найкращому вигляді. Чоловіки одягали костюм та випрасувану сорочку, а жінки обов’язково робили собі зачіску, тому перукарні в передсвяткові дні були надзвичайно завантажені.

Не заведено було приходити в гості з порожніми руками. Пристойним подарунком вважався магазинний торт або набір тістечок, а також фрукти чи грузинське вино. Хоча інколи господарям просто дарували цукерки або мандарини.

Аби подарувати щось суттєвіше, необхідно було відстояти чергу або ж мати знайомого продавця. У такому разі купували дорогі консерви, чорну або червону ікру або ж чай. Маючи зв’язки або провівши декілька годин у чергах, можна також було придбати дефіцитну радянську парфумерію.

Як підкреслив блогер, зазвичай вся підготовка до свята та куховарство лягали на плечі господині, а чоловік у цей час бігав по магазинах та приносив додому все необхідне.

Як повідомляв OBOZREVATEL, зимові свята протягом декількох років вважалися небажаними і перебували під тиском влади, всі заходи суворо регламентувалися, а за продаж ялинок карали великим штрафом у 100 рублів (це було більше середньої зарплати) або місяцем примусових робіт.