Небезпеку пізньої вечері довели науково: вчені пояснили, як вона шкодить

Пізні набіги на холодильник давно стали сумним жартом серед людей, які мріють схуднути, але ніяк не можуть. Саме своє бажання перекусити під покровом ночі вони звинувачують у провалі усіх зусиль. І тепер вчені пояснили, як саме ця звичка заважає скидати вагу.

Як пише видання SciTechDaily, дослідники з Brigham and Women's Hospital (належить до Гарвардської медичної школи) знайшли експериментальні докази того, що пізній прийом їжі знижує витрати енергії, посилює відчуття голоду та змінює жирову тканину на молекулярному рівні таким чином, що це може підвищувати ризик ожиріння. Свої висновки вони опублікували у науковому журналі Cell Metabolism.

"Ми хотіли перевірити механізми, які можуть пояснити, чому пізній прийом їжі збільшує ризик ожиріння", – пояснив старший автор дослідження, доктор Френк Шеєр. Вчений працює директором Програми медичної хронобіології у Відділі порушень сну та циркадіанних розладів лікарні Brigham, тож добре знається на тому, які зміни відбуваються в людському тілі впродовж доби. Його команда вирішила розібратись у причинах, чому пізній прийом їжі підвищує ризик ожиріння та збільшення жирових відкладень і знижує шанси на успішне схуднення.

Його колега Ніна Вуйович сформулювала питання, яким задались учені, так: чи має значення час, в який ми їмо, якщо все інше залишається незмінним? І команда дослідників з’ясувала, що зсув часу прийому їжі на чотири години вперед значно впливає на рівень відчуття голоду, спосіб спалення калорій після їжі та на те, як наше тіло відкладає жир.

Участь у дослідженні взяли 16 людей з індексом маси тіла у діапазоні від надмірної ваги до ожиріння. Кожен учасник виконав два лабораторні протоколи: один з жорстко спланованим графіком раннього прийому їжі, а інший з такими ж прийомами їжі, але зі зсувом на чотири години пізніше.

За два-три тижні до того, як приступити до кожного з протоколів, учасники починали дотримуватись визначеного дослідниками графіку сну. Окрім того, вони переходили на дієту, яку будуть випробовувати, за три дні до того, як приступити до лабораторних тестів. Отже, різкої зміни способу життя у них не було.

Під час дослідження вчені відстежували в учасників температуру тіла та витрату енергії, а також часто збирали невеликі зразки крові протягом дня. Також піддослідні фіксували свій рівень голоду та апетиту.

Окрім того, учені зробили біопсію жирової тканини у деяких учасників, щоби виміряти, як час прийому їжі впливає на молекулярні механізми адипогенезу (утворення адипоцитів, тобто жирових клітин), а значить на те, як організм відкладає жир. Дослідники хотіли порівняти патерни експресії генів під час двох різних протоколів харчування – раннього та пізнього.

Результати показали, що більш пізній прийом їжі сильно підвищує відчуття голоду і змінює функцію гормонів лептину та греліну, відповідальних за апетит і бажання їсти. Зокрема грелін, який сигналізує мозку про ситість, протягом 24 годин після пізнього прийому їжі мав знижений рівень порівняно з рівнем після ранньої вечері.

Коли учасники їли пізніше, вони також спалювали калорії повільніше та демонстрували експресію генів жирової тканини у бік збільшення адипогенезу та зниження ліполізу (розщеплення жиру), тобто кількість відкладень поступово зростала.

Вуйович пояснює, що ці результати не тільки узгоджуються з великою кількістю досліджень, які вказували на небезпеку пізнього прийому їжі, а й проливають нове світло на те, як саме це відбувається. Використовуючи рандомізоване перехресне дослідження та ретельно контролюючи поведінкові фактори та фактори навколишнього середовища, такі як фізична активність, постава, сон та вплив світла, дослідники змогли виявити зміни у різних системах контролю енергетичного балансу організму, маркери того, як наші тіла використовують спожиту їжу.

При цьому недолік роботи, на який вказали самі дослідники, полягав у залученні невеликої кількості жінок. Їх у групі піддослідних було лише п’ятеро. А замірів у їхньому випадку робилось більше. Зокрема, вчені контролювали їхній менструальний цикл. Саме тому набрати достатньо учасниць жіночої статі було складніше. У майбутньому Шеєр та Вуйович планують ретельніше дослідити реакцію жіночого тіла на пізню трапезу. Окрім того, вчені хочуть поглибити розуміння впливу взаємозв'язку між часом прийому їжі та часом сну на енергетичний баланс.

Як писав OBOZREVATEL, дієтологи рекомендують вечеряти за 3-4 години до сну – тоді вечеря не буде вважатись надто пізньою.