Не встигли добігти до метро: у Києві 1 березня минулого року біля телевежі росіяни вбили дівчинку з мамою та дядьком

1 березня минулого року під час ракетного удару росіян по телевежі у Києві загинули 11-річна Катя та її мама Олена Піхур, а також дядько дівчинки Олег. Родичі бігли, щоб сховатись у метро від вибухів, але ракета застала їх на середині шляху. Провідати загиблих на їхні могили приходить бабуся Лідія Іванівна, яка залишилася зовсім одна.

Відео дня

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Не встигли добігти до метро

1 березня 2022 року російські війська вкотре атакували Київ. Приблизно о 17:00 ракети прилетіли в телецентр на Сирці. Тоді загинуло п'ятеро людей. Серед них 11-річна Катя та її мама Олена Піхур, а також рідний дядько дівчинки Олег.

Як розповідають знайомі, тоді оголосили повітряну тривогу. Сім'я жила неподалік телевежі, в багатоповерховому будинку, від якого до метро "Дорогожичі", де можна було сховатися, буквально 10 хвилин пішки.

Проте добігти до метро вони так і не встигли. Катя з мамою та дядьком опинилися в самому епіцентрі вибуху. Бабусі, Лідії Іванівні, довелося здавати ДНК, щоб упізнати найближчих їй людей – дочку із сином та єдину онучку.

П'ять років займалася танцями

Катя загинула неподалік спортивного комплексу "Авангард", куди вона майже п'ять років ходила займатися танцями.

"Коли я дізналася про це, у мене була просто істерика. Я і зараз говорю і насилу стримую сльози. Вона була частиною нашої родини, дружила і з моїми дітьми, ми всі разом відзначали дні народження, свята. Талановита, здібна дівчинка, дуже добра, привітна. Вона чудово танцювала. Ми часто виїжджали на фестивалі, змагання. Катя була єдиною дочкою у мами, і та в неї просто вкладала душу. Вони жили небагато, і для того, щоб поїхати на міжнародні змагання, мама збирала гроші", – згадує керівниця танцювального центру "Мірабелла" Оксана Агєєва.

Юлія, мама дівчинки, з якою танцювала в одному центрі Катя, згадує, що загибла Катя була дуже талановитою, красиво танцювала.

"А мама Олена здається займалася шиттям. Також була дуже комунікабельна, життєрадісна", – каже Юлія.

Тепер назавжди разом

Катя навчалася у школі №61 на Лук'янівці. Там розповідають, що після загибелі батьки та вчителі допомагали бабусі, яка залишилася сама. Але потім вона почала відмовлятися від допомоги, говорила, що все в неї нормально, їй вистачає.

"Дуже боляче було сприймати новину про їхню загибель, але я згадую їх завжди. Моя донька навчалася разом із Катею в школі, і будинки наші поряд. Так і почалося наше спілкування. Олена розповідала, що дуже довго чекала появи своєї єдиної дочки. Як вони з бабусею люблять її і трохи балують.

Мама Каті завжди брала активну участь у житті класу. Ми спілкувалися і часто просто допомагали одна одній порадами. Олена була із сильним характером, дуже пунктуальна, справедлива й уважна до співрозмовника. Вона працювала та тримала все на своїх плечах. Їй було тяжко. Бувало, прийде за Катею до школи, така втомлена, знесилена, але як побачить свою доньку, то одразу в очах з'являється блиск. Тепер вони назавжди вдвох", – каже мати однокласниці Каті Ліна.

Бабуся поховала своїх рідних під Києвом у Макарівському районі. Вона часто відвідує їхні могили, довго сидить там і згадує, як щасливо жили вони всі разом.