"Мрію про те, щоб Київ був долюбленим": як Юлія Бевзенко створює нову історію української столиці

Я – менеджерка Києва, авторка культурно-історичних проєктів і проєкту "Шукай!", інфлюєнсерка. Київ для мене – це дім, хоча я тут не народилася. Київ – це мій найкращий роботодавець. Я розповідаю його історії через мініскульптури проєкту "Шукай!" @shukay.kyiv, власний блог, виступи та спільні ініціативи із захопленими ідеєю розвитку Києва брендами та меценатами.

Відео дня

Проводжу екскурсії для амбасадорів України, а також впливових іноземців, закордонних дипломатів, медійників, занурюючи в минуле й сьогодення міста.

Місцями та маршрутами, які я запропонувала, пройшло понад мільйон людей за 11 років моєї кар’єри.

– Ідея проєкту – з Ужгорода? Чи десь ще у світі є подібне?

– Надихнула мене ідея саме ужгородських мініскульптур. У 2017 році я була там на індивідуальній екскурсії і побачила місцеві скульптури. Це приклад того, як маленьке місто може отримати впізнаваність через такі "маленькі дива". Я подумала, що можу зробити щось подібне в Києві, мені прийшла назва "Шукай!" і перша скульптура – котлета по-київськи. Я обрала нішу: одна історія про Київ – одна скульптура. І ось їх уже 50.

У світі є схожі ініціативи: гноми у Вроцлаві, скульптури в метрополітені Нью-Йорка, скульптури в Будапешті – їх робить, до речі, той самий ужгородський скульптор Михайло Колодко. Але так, щоб такий міський проєкт керувався однією людиною, був приватним, щоб скульптури дарували місту меценати – напевно, це унікально.

– В чому унікальність київського?

– За сім років проєкт "Шукай!" став частиною міської культури. Бронзові скульптури стали орієнтирами для киян і туристів: до них щороку приходять десятки тисяч людей, по них проводяться екскурсії, вони з’являються у книгах, тревелвідео, квестах і підручниках, а запитання про "Шукай!" є у тестах НМТ. Завдяки скульптурам мільйони людей прочитали історії про Київ.

"Шукай!" має цілу екосистему:

Діти, освіта. Діти шукають скульптури з вчителями, захищають шкільні проєкти за нашими скульптурами.

Туризм. За цими скульптурами проводять екскурсії інші екскурсоводи – а значить, туристична сфера працює.

Створення/генерації контенту. Люди постійно генерують контент з нашими скульптурами, а отже, меценати також завжди в центрі уваги.

Медіа. Про нас завжди радо пишуть ЗМІ.

Місцеві. Це безкоштовне дозвілля для киян: родин і друзів.

– Як я можу піти на екскурсію сама? Розкажи схему "Шукай!".

– Дуже просто: заходиш на сайт або в Instagram "Шукай", обираєш мініскульптури, які хочеш побачити, – і вирушаєш. Є інтерактивна мапа з усіма об’єктами. Можна обрати скульптури, які розташовані максимально близько одна до одної: наприклад, 4 скульптури на Яр. Валу або 6 скульптур на Хрещатику. За один день шукати всі 50 не раджу. Колись одна пара вирішила знайти за один день. Ледь встигли повернутися додому за десять хвилин до початку комендантської години, а всі так і не знайшли.

Пропоную розтягувати задоволення. Люди мають стале уявлення про дослідження міста: екскурсія якнайдовша, на цілий день, щоб дізнатися все і якнайбільше за раз. Відвідати десять музеїв одразу, щоб поставити галочку, що ти там був. До дослідження міста пропоную поставитися як до дослідження близької людини – її пізнаєш роками.

– Хто обирає тему, скульпторів, як відбувається вибір?

– В проєкт приходить меценат, котрий бажає долучитися. В мене завжди є банк ідей символів, бо, по-перше, нерозказаних історій про Київ ще багато, і плюс я стараюся працювати на випередження. Далі ми обираємо напрям, якому хочемо присвятити скульптуру. Потім шукаємо інсайт, якому присвячуємо скульптуру: прочитаним повідомленням ("скульптура "Прочитано"), жіночій силі ("У Ольги під плащем меч"), культурній дипломатії (скульптура "Щедрик").

Я працюю з великою кількістю людей, щоб наші символи були на часі, щоб торкалися сердець людей. Залучаю комунікаційників, піарників, стратегів. Раджуся з професіоналами тієї сфери, якої дотична скульптура. Такий підхід не раз рятував мене від помилок: наприклад, ми радилися з військовими, яку форму повинен мати наш воїн (скульптура "Герої"), яку бороду, яке взуття тощо.

Я завжди в пошуку художників, скульпторів, місць, де виливають скульптури з бронзи, інженерів, що роблять наші скульптури інтерактивними (скульптури або світяться, або звучать, або гріють). В проєкті всі сім років працює стала команда, їхні імена вказані на табличках і сайті.

Обрати символ, який на часі зараз і був би актуальним через роки, – це і є та складна робота, яку ми робимо.

– Як локація обирається?

– В ідеалі локація має бути пов’язана з історією, яку розповідає скульптура. Щоб людина знайшла скульптуру саме там, де є символічний зв’язок. Але, наприклад, скульптуру гелікоптера Сікорського ми не змогли встановити на його будинку, бо будинок в занепаді. Так само і скульптура, присвячена швидкій допомозі, – хотіла встановити на Рейтарській, 22, – будинок в занепаді. Тому ми встановлюємо такі скульптури десь поруч. Взагалі я обрала такий підхід: якщо я не можу домовитися щодо потрібної ідеальної локації, краще встановлю скульптуру в іншому місці, але встановлю, а не опущу руки. Від цього виграють всі: історія буде розказана, шукачі шукатимуть, меценат реалізує культурний проєкт. Київ виграв.

– 10 твоїх найулюбленіших мініскульптур і чому.

– Герої. Бо ми придумали розмістити скульптуру низько, і щоб її розгледіти, потрібно встати на одне коліно. Прочитано – дві галочки, які світяться синім, фіолетовим і зеленим. Адже цільова аудиторія цієї скульптури – буквально всі. Рідні, які чекають на своїх з фронту, мріють лише про цей статус "прочитано".

Шахи – два персонажі в легендарному парку Шевченка, які грають у шахи там, де грають в шахи реальні люди віком за 50. І ми заховали пасхалочку в скульптуру – шаховий ендшпіль в партії.

Слоненя – фонтан "Слоник" біля Арки свободи українського народу. Бо він повертає нас у дитинство.

Балкон – про головну проблему Києва – захаращені балкони – ми розказали весело і невимушено.

Пальма – прикмета цієї скульптури – торкнись мене і проб’єш стелю. Бо справжня пальма Лівістона вже досягла стелі в оранжереї київського ботсаду Фоміна.

Каштан – головний символ міста, дуже гарна скульптура, і ми встановили його на мерії.

Ольга – скульптура розповідає головний секрет пам’ятника княгині Ользі – у неї в руках від самого початку мав бути меч, але скульптор заховав його під плащ.

Цукровий бурячок – я обожнюю історію про цукрових магнатів Терещенків, які розбудовували Київ завдяки тому, що заробляли гроші на цукрі. КПІ був побудований також ними, тому і наша скульптурка цукрового бурячка саме тут.

Перепічка – власник цього легендарного бізнесу – діючий військовий і Герой України. Скульптура в проєкті "Шукай!" – це перша публічна комунікація бренду з 1986 року, і наша скульптура буквально гаряча, як і легендарна сосиска в тісті.

– Що стоїть за створенням скульптури? Перемовини з меценатами – компаніями і приватними особами?

– Робота з архівами, дослідження, розроблення самих концептів – змісту скульптур, пошук інсайтів, перевірка їх на людях. Команда істориків та експертів, юристів, робота майстрів зі створення символів, виготовлення пластилінової, воскової, бронзової скульптури. Пошук локацій, робота з дозвільними документами, зустрічі й знову перемовини. Розроблення комунікаційної стратегії для мецената, організація події-відкриття, робота з медіа, виробництво мерчу, створення фото- і відеоконтенту, його поширення, робота з командами меценатів – маркетинг-юридичними відділами... Це місяці роботи. Відкриття скульптури – це лише початок. Далі – робота з популяризації проєкту, який триває безстроково.

– Які перспективи/плани у проєкту?

– На 2026 рік ми вже формуємо пул меценатів і розробляємо символи. Я за давньою традицією розкриваю не плани, а факти, але скажу, що ми продовжимо розповідати історії Києва. Дай Бог, все вдасться.

51-шу скульптуру ми відкриваємо в жовтні 2025-го.

– Як стати знавцем міста? Як пізнати його людям, які тут вперше?

– Попросити друзів показати місто, як вони його бачать своїми очима. Йти на екскурсії, відвідувати лекції, читати книги про Київ і шукати наші скульптурки. І пам’ятати, що дослідження міста не має "терміну придатності".

– Про що ти мрієш? Про які зміни в Києві?

– Мрію про те, щоб човники знову ходили по Дніпру, щоб літаки літали, а парочки та компанії на вулицях своїми піснями й реготом до світанку заважали містянам спати.

Мрію поїхати в аеропорт Бориспіль, зустріти там гостей своїх екскурсій і відвезти в готель. Мрію про завершення комендантської години.

Мрію про те, що Київ був долюбленим.

Мрію про те, щоб діти займалися в школі лише офлайн і лише за партами, а не в укриттях.

І про те, щоб до всіх музеїв з убезпечених місць повернулися оригінальні експонати і всі закриті памʼятники Києва були натерті до блиску.

– Туризм – як його розвивати, коли вийдемо з цієї фази війни?

– Мають бути програми для киян, щоб вони знали своє місто. Екскурсії мають бути цікавими. Для цього потрібно готувати гарних лекторів і спікерів, тобто екскурсоводів, розповідати цікаві історії. Мають бути програми для іноземців – детально продуманий імерсивний досвід знайомства з Києвом. Люди приїдуть у Київ не тільки, щоб побачити Софію Київську, їм потрібно буде зрозуміти місто і країну після війни. Починати треба вже. Якщо говорити про те, що вже для цього роблю я, то я створила безкоштовний маршрут "10 000 кроків шани та гідності" для киян (https://bit.ly/10000_krokiv_shany) і Kyiv not Kiev – маршрут Києвом для іноземців.

– "Шукай" – це…

– Це культурний кешбек Києву.

Це демонстрація культури вдячності місту.

Це взаємна вдячність від тисяч киян.

Це сотні одиниць контенту.

Це сенсотворчий процес для всієї команди мецената.

Це довговічні органічні охоплення в позитивній тональності (без скандалів і обкладинок в Playboy, лише історія, культура і Київ).

– Розкажи про 50-ту скульптуру.

– 50-та скульптура присвячена людям-опорам, енергетикам. Скульптура являє собою лінії електропередачі, в яких вгадуються три постаті, а за ними будинок, в якому світяться вікна. Вікна дійсно світяться, скульптура інтерактивна: якщо натиснути на кнопку, вікна будівлі за нашими енергетиками засвітяться. Енергетики подарували Києву світло наприкінці ХІХ століття, і саме завдяки їхній праці наше місто тоді зробило крок із провінції в європейське майбутнє. У 1890 році запрацювала перша міська електростанція, яка дала світло Міському театру, Хрещатику й Володимирській гірці. З цього моменту Київ буквально засяяв і почав нове життя.

Мені було важливо, щоб ювілейна скульптура була про фундаментальне. Енергетикам – тим, хто подарував світло Києву колись і береже його сьогодні, – присвячена бронзова скульптурка. Станції та старого театру вже немає, але пам’ять про квартал, з якого почалася ця трансформація міста, жива. Саме там тепер встановлена нова скульптура.

Автор скульптури – Юрій Белявський, технічний інженер – Богдан Рудківський.