Могилу Ватутіна приберуть із Маріїнського парку: Мінкульт чекає на документи від КМДА

У Міністерстві культури та інформаційної політики вважають за доцільне перенести поховання радянського воєначальника, генерала Миколи Ватутіна з Маріїнського парку в центрі Києва в інше місце. Однак для ухвалення цього рішення Мінкульт має отримати від київської влади відповідний запит і затверджений законом перелік документів.

Відео дня

Станом на 10 лютого таких запитів у Мінкультури не отримували, однак обіцяють якнайшвидше запустити процес перенесення поховання, щойно необхідні документи буде передано. Про це йдеться в офіційній заяві, опублікованій на сайті міністерства.

"МКІП вважає доцільним перенесення могили військового діяча генерала армії, героя Радянського Союзу М.Ф. Ватутіна з Маріїнського парку в інше місце. Відповідно до статті 4 Закону України "Про охорону культурної спадщини", надання дозволу на переміщення (перенесення) пам'яток культурної спадщини національного значення належить до повноважень Кабінету міністрів України. Відповідне подання готується Міністерством культури та інформаційної політики України. З метою його підготовки до міністерства необхідно надати пакет документів від Київської міської влади", – зазначено у повідомленні.

Станом на 10 лютого поточного року запитів від столичної влади щодо перепоховання Ватутіна у Мінкульті не отримували. Однак у міністерстві запевняють: щойно отримають передбачені законом документи – запустять процес "у якнайшвидший спосіб".

Як пояснили у міністерстві, від столичної влади там чекають, зокрема, протоколу за результатами розгляду перенесення поховання Ватутіна Консультативною радою з питань охорони культурної спадщини органу охорони культурної спадщини Київської міської військової адміністрації; обґрунтування, чому могилу не можна залишити на старому місці й чому вона має бути перенесена; документи щодо місця перенесення (фото місця, де мають бути перезахоронені останки, передпроєктні пропозиції, копії рішень місцевої влади щодо перенесення поховання, згоди органу, який опікується пам'яткою на її перенесення, а також згоди власника чи користувача земельної ділянки, куди має бути перенесено могилу).

Також міська влада має підготувати й передати Мінкульту копію облікової документації на пам’ятку, акт огляду технічного стану пам’ятки, копію науково-проєктної документації на перенесення пам’ятки, матеріали фіксації пам’ятки.

Такий широкий перелік документів обумовлений тим, що могила Ватутіна є пам’яткою історії національного значення. У Державний реєстр нерухомих пам'яток під охоронним номером 260019-Н вона була внесена постановою Кабінету міністрів України від 03.09.2009 № 928.

Досить громіздкою є також процедура, передбачена законами України "Про охорону культурної спадщини" та "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років", які регулюють перепоховання останків померлих, воїнів із братських і одиночних могил.

Насамперед чинним законодавством передбачено отримання дозволу на здійснення ексгумації та перепоховання, його має надати Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам'яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій.

Також закон вимагає складання Акта про встановлення місця поховання та подачу письмового клопотання до Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті міністрів України У ньому має бути обґрунтована необхідність проведення ексгумації та вказане місце майбутнього перепоховання, а також джерела фінансування ексгумації та перепоховання.

Наступний етап – складання Акта про ексгумацію останків полеглих осіб за підписом уповноваженого представника спеціалізованого підприємства, що проводить ексгумацію, а також представників виконавчої чи місцевої влади. Його має затвердити представник Державної комісії.

Оскільки могила Ватутіна внесена до переліку пам'яток історії національного значення, ситуація ускладнюється ще більше. Закон України "Про охорону культурної спадщини" забороняє переносити пам'ятки чи їхні частини на інші місця, окрім випадків, коли збереження пам'ятки на старому місці неможливе. Однак навіть у цьому разі обов'язково має бути проведений комплекс наукових досліджень, що передбачають, зокрема, обміри, фотофіксацію та інші заходи.

І у випадку з перенесенням пам'яток культурної спадщини національного значення остаточне слово – за Кабінетом міністрів України. Подання для Кабміну готує Мінкульт.

Ще одним шляхом для перенесення поховання Ватутіна могло б стати виключення його могили з Реєстру пам'яток. Ініціатор такого кроку – КМВА – за такого сценарію також має подати у Мінкульт розлогий пакет документів від подання про вилучення пам'ятки з Реєстру – до фотофіксації та акта огляду пам'ятки та території, на якій вона розташована, яку мають підписати науковці з науковими ступенями кандидатів наук або докторів наук за спеціальністю "музеєзнавство, пам'яткознавство" або науковці-історики.

Однак і у цьому разі остаточне слово щодо вилучення могили Ватутіна з переліку пам'яток національного значення буде за Кабміном.

Особа, якій за радянських часів ще у 1948 році у серці України було споруджено чималий пам'ятник із надписом "генералові Ватутіну від українського народу", за життя добряче доклалася до винищення цього самого українського народу.

Ще у вересні 1920 року червоноармієць Ватутін воював проти залишків Повстанської армії Нестора Махна. У 1920-21 році – нищив українських повстанців на Полтавщині. Вочевидь, цим і заслужив визнання російських комуністів: із 1921 року він став членом партії більшовиків.

Уже в 1939 році майбутній "Герой Радянського Союзу" Ватутін командував Українським фронтом при вторгненні СРСР у Польщу. За це був відзначений Орденом Леніна.

У лютому 1941 року Ватутін став першим заступником начальника Генштабу та "правою рукою" Георгія Жукова. І у часи так званої Великої вітчизняної війни саме Ватутін став ревним виконавцем "наказу" Жукова: "Солдат не жалеть, бабы еще нарожают". Саме він стоїть за страхітливою за масштабами безглуздих смертей операцією з форсування Дніпра та штурму німецьких фортифікацій на Лютізькому та Букринському плацдармах у 1943 році, в якій загинуло щонайменше 400 тисяч радянських солдатів (деякі дослідники називають цифру у майже 700 тисяч втрат під час боїв за Київ та на Букринському плацдармі) – проти вдесятеро менших втрат серед німецьких загарбників.

Тож приписана радянською пропагандою Ватутіну заслуга у визволенні Києва суттєво тьмяніє на тлі величезної ціни, якою це було зроблено – і сплати якої можна було значною мірою уникнути, якби Ватутін та решта воєначальників відійшли від звичної тактики "закидання м'ясом" і бодай трохи намагалися берегти солдатів.

Прикметно, що кінець життю "м'ясника" Ватутіна поклала куля, випущена у березні 1944 року по його автомобілю воїнами УПА.

У листопаді 2014 року Український інститут національної пам'яті вніс Ватутіна до списку окремих осіб, причетних до боротьби проти незалежності України, організації голодоморів та політичних репресій, чиїми іменами названо вулиці в Україні. Однак Україні знадобилося майже 9 років і початок повномасштабної агресії РФ, щоб позбутися пам'ятника цьому радянському діячеві у Києві.

Нагадаємо, 9 лютого 2023 року у Києві демонтували пам’ятник радянському генералу Ватутіну в Маріїнському парку біля будівлі парламенту. Демонтаж монумента на могилі радянського воєначальника тривав три години. Його відвезли на зберігання у столичний Музей авіації. Останки самого генерала, якого українці прозвали "м'ясником", досі лишаються у Маріїнському парку.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!