Відео дня
"Кидайте цю Росію!" Що кияни писали одне одному сто років тому. Ексклюзивні фото
Традиція писати листи виникла ще в первісні часи. Щоправда, тоді засобом комунікації були валуни, стіни печер і навіть шкури тварин. Та й повідомлення ці складалися не з текстів, а з видряпаних малюнків, зрозумілих усім. Минули цілі століття, і люди почали надсилати красиві листи й листівки, написані різними мовами.
OBOZREVATEL пропонує дізнатися, що писали на кияни один одному понад сто років тому і чому маленька поштова картка – це унікальне явище свого часу. Вирушаємо в минуле завдяки старовинним поштівкам.
У ХІХ столітті у світі стався справжній поштовий бум, надсилання листів подешевшало, а також з'явилися недорогі "відкриті листи" – поштові листівки. Понад століття вони були найбільш популярним засобом спілкування у світі й лише кілька десятків років тому стали виходити з моди.
Але ж раніше їх надсилали практично щодня! Наприклад, їде пасажир залізниці з Києва в інше місто і на кожному вокзалі купує листівку і відправляє її своїм родичам, а заодно ділиться своїми враженнями про те чи інше місто.
Саме через це поштові картки цінні. Крім зображення на них був різноманітний текст, який дає дослідникам можливість дізнатися більше про ту епоху.
На початку XX століття листівки в Києві були настільки звичним явищем, як для нас, наприклад, смс-повідомлення. Їхня різноманітність вражала. І краєвидні, і вітальні, і навіть виконані з цінних матеріалів. Не всі з них дійшли до нашого часу, багато постраждало в перші роки радянської влади.
Оскільки на марках того періоду друкувалися зображення царів або герби імперій, то пізніше їх здирали разом із печаткою. Також вирізали або закреслювати ініціали неугодних радянській владі осіб. Часто це робили й родичі таких людей, щоб теж не потрапити на жорна каральної системи комуністичної держави.
Ще в першій половині ХІХ століття, коли листівок не існувало, люди писали листи, навіть не звертаючи уваги на цензуру. Ось що писав у 1830-х роках Микола Гоголь своєму другу, професору, майбутньому ректору Імператорського університету імені Святого Володимира (нині КНУ імені Тараса Шевченка. – Ред.): "Киньте, справді, цю Кацапію та їдьте в Гетьманщину. Туди, туди, до Києва. У древній, прекрасний Київ. Він наш, він не їхній, чи не найімовірніше там чи навколо нього творилися діла старовини нашої... Дурні ми, право, як розсудити гарненько... Для кого і кому ми жертвуємо всім. Йдемо до Києва!"
До кінця ХІХ століття писати такі листи стало набагато складніше, листівки були доступнішими і для швидкого надсилання листа використовували саме їх. А через те, що вони не вкладалися в конверт, то текст на них читав хто завгодно. Ще більш суворі правила побутували в розпал Першої світової війни. Тоді діяла військова цензура і розкривалися навіть листи. Тож люди ухитрялися слати закриті послання навіть на листівках.
Утім, найпоширенішим текстом на листівках були поздоровлення зі святами. Найбільш популярні в ті часи були привітання з Різдвом, Новим роком та Великоднем. Такі листівки надсилалися мільйонами щорічно. Їхню точну кількість навіть неможливо підрахувати.
На початку XX століття Київ був в епіцентрі всіх світових подій. Тому сюди практично з усіх країн світу надсилали листи, чого не було за радянських часів. Уже тоді з'явилась мода на відпочинок в Єгипті. На одній із листівок, відправленій до голови київського Товариства взаємного кредиту Олександра Цитовича 12 січня 1909 року, його дочка писала: "Любий тато! Надсилаю тобі картку з краєвидами Єгипту. Я щодня відвідую ті лекції, які взяла (купила. – Ред.)".
Писали багато і про любов. Зокрема, в колекції відомого мецената Дмитра Піркла є листівка 1912 року, подарована доньці управителя полтавських училищ Софії Гросеберг. Він поставив дату й олівчиком написав "Київ. Володимирська гірка". Ймовірно, це була романтична прогулянка, тому, що ніхто ніколи цю картку не надсилав поштою. Автор її вручив, гуляючи в парку.
У 1920-ті роки, після численних революцій і переворотів, листи стали писати рідше. Правила з пересилання діяли дореволюційні, а ось сама якість конвертів та листівок погіршилася. Часто слали невикористані бланки царських часів. Один такий конвертик було відправлено до Києва Георгію Рашовичу на вулицю Гоголівську, 7 у 21 квартиру. І він зберігся. А самого будинку вже немає. Прекрасну будівлю початку ХХ століття знесли в 1980 році.
Завдяки стародавнім листівкам можна дізнатися, якими були міста в ту епоху. Варшава, Москва, Берлін – усі вони, як і Київ, пережили потрясіння XX століття, але завдяки маленьким поштовим краєвидним листівкам ми можемо ніби погуляти вулицями тих міст.
Після встановлення радянської влади люди продовжували поздоровляти одне одного зі святами. На одній такій листівці, надісланій пані Шварц у 1931 році, її внучки тричі привітали традиційним пасхальним "Христос Воскрес!". Лист було відправлено в будинок № 4 на вулиці Пирогова. Він дотепер стоїть на колишньому місці.
Новий бум на поштові картки у Киві виник на початку 1950-х років і тривав аж до занепаду СРСР. Нині їх майже ніхто не надсилає, та і їхня естетична привабливість зовсім не така, як на початку XX століття.
Як повідомляв OBOZREVATEL, за останні сто років Київ дуже змінився. Із центральних вулиць забрали трамваї, а багато будинків було знищено під час воєн.