Відео дня
"Майбутнє музеїв Голокосту": головним викликом стануть інформаційна революція та нові технології
26 жовтня відбулася онлайн-дискусія "Майбутнє музеїв Голокосту" під час якої представники провідних музеїв світу обговорили майбутнє меморіалізації трагедії, а також розвиток історичної освіти в контексті зміни поколінь та розвитку новітніх технологій.
Дискусія стала останньою із серії заходів, присвячених 80-м роковинам трагедії Бабиного Яру. Вона була організована Меморіальним центром Голокосту "Бабин Яр".
Голова наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" Натан Щаранський у своїй вступній промові наголосив на важливості балансу між дотриманням історичної достовірності, використанням сучасних технологій та збереженням унікальності музеїв.
"Я ріс в Україні, бачачи злісні спроби стерти пам'ять про Голокост загалом, і в Бабиному Яру зокрема. Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" розпочав свою работу 5 років тому. Для мене сьогодні дуже важливим є рівень визнання українською владою та форма дискусії, а це непроста тема. Зберегти пам'ять дуже важливо. І слухати фахівців дуже важливо. Російський наратив представляє український національний рух як злочинний. Останніми роками Росія намагалася представити Україну в неправильному світлі. Ми хочемо дотримуватися фактів та історії. Покоління тих, хто пережив Голокост закінчує своє життя. Навіть покоління дітей, які пережили Голокост, не таке вже й молоде. Отже, як зацікавити молоде покоління? Як змусити їх приходити до цих музеїв? Не тому, що їх примушують школи, а тому, що їм справді важливо знати це. Є нова мова, нові технології, які можуть їх залучити. Але тільки-но ви почнете використовувати нові технології, вас можуть звинуватити, що у вас там буде Діснейленд. Ні, Діснейленда у нас не буде. Коли ви відмовляєтеся від цих технологій, молодому поколінню стає нецікаво приходити. І третє завдання – як зберегти унікальність? Не порівнюючи це з іншими жахливими речами? На жаль, ми спостерігаємо зростання антисемітизму і на Заході, і на Сході".
Дискусію модерував професор Даріуш Стола, колишній директор Музею історії польських євреїв POLIN у Варшаві.
"Виклики, з якими стикаються ті, хто займається меморіалізацією трагедії Голокосту, можуть бути різними у Києві, Варшаві, Вашингтоні чи Тель-Авіві. Але деякі виклики справді глобальні: ті, які з'являються з часом і пов'язані зі зміною поколінь, і ті, що є результатом технологічних змін. Ми говоримо про минуле, але також уважно дивимося у майбутнє. Зміни, які відбуваються зараз, почалися деякий час тому, і вони продовжуються, ми не можемо цього уникнути. Кількість тих, хто вижив після Голокосту та його очевидців, загалом скорочується. У Східній Європі ми мали багато очевидців, але останні з них уже покинули цей світ. Для підростаючого покоління Друга світова війна – це далеке, далеке минуле. Друга зміна – технологічна: нові способи спілкування людей; які зачіпають майже все", – сказав він.
Музеї Голокосту та інші інституції, які мають вшанувати пам'ять жертв Голокосту, а також займаються просвітницькою діяльністю у цій сфері, стикаються з двома основними проблемами. Перша зумовлена тим, що з кожним роком людей, що вижили за часів Голокосту, а також свідків злочинів, стає все менше і менше.
"Існують побоювання, що, коли залишать світ останні вцілілі, Голокост стане менш актуальним. Щиро кажучи, я не думаю, що це станеться. Все залежить від культури пам'яті. І є багато прикладів національної колективної пам'яті, – зазначив керівник проекту "Європейські місця пам'яті" Меморіалу вбитим євреям Європи (Берлін, Німеччина) Адам Керпель-Фроніус. Наприклад, у США майже забули про війну в Кореї, але про Другу світову війну багато людей пам'ятають, і знають про неї більше. Загальні знання про Голокост серед людей – не дуже добрі. Але завжди знайдуться місця, які люди захочуть відвідати. Нині в Аушвіці більше відвідувачів, ніж у 90-ті роки. Багато людей їдуть організованими групами. Покоління тих, хто вижив, йде, але є багато молодих людей, яким цікаві історії своїх сімей. Нам потрібно знайти баланс між тим фактом, що Голокост – це універсальний урок, який потрібно винести, і тим, щоб не придушувати людей емоційно".
"Що нам робити, коли ті, хто вижив, залишають цей світ? Це питання пов'язане з уникненням відповідальності, – наголосив директор музею Аушвіц-Біркенау (Польща) Пйотр Цивінський. – Мені ставлять такі питання: що ми робитимемо без тих, хто вижив, і як змусити молодь приїхати в Аушвіц? Звичайно, доводиться мати справу з учителями. Наше завдання – донести історію до майбутніх поколінь. Ми не повинні турбуватися, нам просто треба подумати, яким має бути наш "меседж". Я пам'ятаю, що у 2000-х роках до Аушвіцу щороку приїжджало чотири тисячі людей із Чехії. У 2010-х їх було вже понад сорок тисяч. Вчителі також змінюються. У 90-ті роки, коли групи приїжджали із Західної Європи, вчителі вперше їхали з ними до Аушвіца. Ви не можете підготувати свій клас, якщо разом з ними їдете до Аушвіца вперше. Але наші знання зросли порівняно з 1970 роками. Технології змінились. Якщо мені потрібно визначити найважливіше завдання: по-перше, ми, звичайно, можемо навчати майбутні покоління в історичній перспективі, але інша перспектива полягає в тому, що історії недостатньо. Нам потрібна антропологічна перспектива. Ми повинні пам'ятати, що ми люди. Сьогодні, коли групи залишають Біркенау, вони сповнені емоцій. Люди мають бути емоційно прив'язані до того місця, що вони бачать, і розуміти, що це більше не повинно повторитися".
Друга проблема для музеїв – це революція інформаційних та комунікаційних технологій. Вона вже змінила медійний ландшафт, вплинула на рівень соціальних зв'язків. Ймовірно, ці процеси продовжуватимуться, проте їхній розвиток важко передбачити.
"У 21 столітті вся система освіти дуже заплутана. Система не відповідає потребам майбутнього. Виклики для інституцій, які займаються трагедією Голокосту, пов'язані з часом. Події Голокосту стають дедалі віддаленішими у часі. Для малих дітей це те, що сталося дуже давно, – заявив завідувач кафедри освіти з питань Голокосту імені Лілі Сафра у Міжнародній школі вивчення Голокосту Національного меморіалу Катастрофи (Холокосту) та Героїзму Яд Вашем (Єрусалим, Ізраїль) Еял Камінка. – Другий виклик – зростання антисемітизму (як неонацистського руху). Третій – фейкові новини. Голокост став символом. Але нам потрібно перевести цей символ у реальний зміст. І четверта проблема – розрив між технологіями та школами. Технології можуть передавати молодому поколінню недостовірну інформацію".
"Сучасні технології використовують не лише музеї Голокосту, але набагато більше гравців, зокрема ті, які хочуть використати історію Голокосту з політичною метою. Іноді використовують з метою економічного зиску і, на жаль, також для популяризації забобонів, включаючи антисемітизм. Який є явною небезпекою, яку ми не можемо передбачити. Музеї та інші установи мають стати більш ефективними з погляду електроніки у сфері комунікацій. Ми повинні прийняти більш ефективну стратегію онлайн-взаємодії. Нам потрібно перевершити всіх ненависників та тих, хто спотворює інформацію. І реагувати в режимі реального часу на справді небезпечні та провокаційні повідомлення, – наголосив директор з міжнародних справ Меморіального музею Голокосту в США (Вашингтон) Пол Шапіро. – Що потрібно для того, щоб перейти з точки, де сьогодні знаходяться музеї, на ту позицію, де вони мають бути? Важливо, що пам'яті недостатньо, і комеморації недостатньо, і навіть могутнього представлення історичних фактів буде недостатньо для підтримки інтересу. Допоможе лише успішна комунікація, яка зможе донести актуальність теми Голокосту сьогодні. Потрібно знову оцінити аудиторію, яку ми плануємо навчати. Через 15–20 років після того, як вони дізналися щось про Голокост у школі, коли вони стануть дорослими, їм знову треба нагадати, що Голокост був континентальним транснаціональним явищем. Нам потрібно більше співробітництва між музеями Голокосту та більше державної підтримки".
Торкнувшись теми технологій, які можуть бути використані музеями, художній керівник Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" Ілля Хржановський також сказав про важливість "імерсивного досвіду", коли відвідувачі можуть зрозуміти історію особисто, через емоції.
"Коли ми робили такі інсталяції, як "Символічна синагога – "Місце для роздумів", "Дзеркальне поле", "Кристалічна стіна плачу", ми хотіли, аби люди щось відчули. І у нас є багато інформації про те, що насправді сталося у Бабиному Яру. Ми створили ці інсталяції, тому що це важливо для людей, які приходять туди, аби щось відчути, і у такий спосіб вони можуть отримати інформацію. Щоб побудувати справжній музей, потрібно багато часу, але ви можете швидко перетворити місце, де нічого немає, на місце пам'яті. Ми також зробили аудіо інсталяцію, де промовляються імена загиблих у Бабиному Яру. Ми дізнаємося про нові імена жертв. І багато євреїв почали відвідувати Бабин Яр, і почали там молитися", – зазначив він.
Ілля Хржановський також додав, що через півроку в Бабиному Яру відкриється перший музейний простір – "Курган". Це буде музей, присвячений історії масових розстрілів 29–30 вересня 1941 року у Бабиному Яру. Він відтворить трагедію Бабиного Яру за допомогою технології 3D-моделювання, розробленої Центром просторових технологій. Ширина та довжина будівлі становитиме 80 метрів, а висота – 15 метрів. Усередині буде виставковий простір. За формою об'єкт нагадуватиме традиційні для українських степів кургани – стародавні поховання у вигляді пагорба із землі та каміння.
Нагадаємо, що з нагоди 80-річчя трагедії у Бабиному Яру відбулися пам'ятні заходи, покликані вшанувати пам'ять усіх загиблих.
Із заключним словом під час дискусії виступив легендарний голова Міжнародного комітету Аушвіца Маріан Турскі.
"20 років тому, коли я зустрічався з молодими людьми, 90% їхніх питань стосувалися виживання у концентраційних таборах. За останні 3–4 роки, особливо після мого виступу в Аушвіці, 90% запитань, які мені задають молоді люди, такі: "Скажіть, як ви вважаєте, чи може це повторитися знову?". "Чи може таке трапитися у будь-якій країні світу"? Як цьому запобігти? І я використовую відому відповідь, яку ми знаходимо у збірці молитов, у Пасхальній Агаді. Ми завжди щороку повторюємо, що кожен єврей повинен подумати про себе, якщо він був звільнений з Єгипту. І ось що я можу відповісти: уявіть, будь ласка, що таке може статися з вами, з будь-ким, з євреєм чи неєвреєм", – наголосив він.
Нагадаємо, 27 січня 2020 Маріан Турскі у своєму виступі на церемонії 75-річчя звільнення Аушвіца, сказав: "Аушвіц не впав з неба. Він розпочався з малих форм переслідування євреїв. Це сталося, значить, це може статися будь-де. Ось чому необхідно захищати права людини та демократичні інституції. Важливо пам'ятати одинадцяту заповідь: не будь байдужим. Не будь байдужим, коли бачиш історичну брехню, не будь байдужим, коли дискримінується якась меншина, не залишайся байдужими, коли влада порушує суспільний договір".