60-річчя Куренівської трагедії. Кияни розповіли, що знають про страшну катастрофу. Відео

35,1 т.
60-річчя Куренівської трагедії. Кияни розповіли, що знають про страшну катастрофу. Відео

У суботу, 13 березня, в Києві вшановують пам'ять загиблих у страшній Куренівській трагедії, яка сталася 1961 року. Президент України Володимир Зеленський також поклав квіти до пам'ятного хреста на вулиці Олени Теліги в столиці.

Відео дня

Кореспонденти OBOZREVATEL дізналися в киян, що вони пам'ятають про ту подію (щоб подивитися відео, доскрольте до кінця сторінки).

"Ця трагедія, як і Чорнобиль та інші сумні сторінки нашої історії, спричинені так званим людським фактором, є гірким уроком для суспільства й пересторогою для влади, завданням якої є завжди створювати безпечні умови для громадян. Вічна пам’ять загиблим! Співчуття тим, хто втратив своїх рідних і близьких у цій трагедії", – зазначив Зеленський, повідомляє пресслужба президента.

Зеленський вшанував пам'ять загиблих.

Трохи історії. Ранок 13 березня 1961 року був звичайним. Тисячі киян йшли на роботу, а їхні діти до шкіл. Місто жило звичайним життям. І лише дехто з-поміж офіційних осіб знав, що в Бабиному Яру не все добре.

Річ у тім, що ще до війни на території Бабиного Яру вирішили облаштувати міський парк культури і відпочинку.

Цим планам завадила війна, а після трагічних подій, пов'язаних із розстрілами в яру ні в чому не винних людей, від цієї ідеї відмовилися. У 1945 році тут навіть планували створити меморіал "жертвам фашистського терору в Бабиному Яру" і навіть внесли цю пропозицію в бюджет. Але через кілька років в СРСР почалася антисемітська кампанія і цю ініціативу теж довелось забути.

Замість меморіалу влада в 1950 році вирішила засипати Бабин Яр і повернутись до довоєнної ідеї створити тут парк культури та відпочинку. Як виявилося, ця ініціатива можновладців була фатальною.

Непридатні для цегельного виробництва земляні породи змішувалися з водою й у вигляді пульпи по трубах відводилися у відроги Бабиного Яру. У 1952 році почали намивати відріг №3, де через 9 років і сталася катастрофа. За цей час були намиті мільйони кубометрів ґрунту, але дамба, побудована з дерева, просто не справлялася з потоками води та піску. Однак ухвалювати рішення будувати бетонну дамбу ніхто не став.

Трагедія. Попри те, що вже в кінці 1950-х років стало ясно, що ситуація катастрофічна, ніхто нічого не зробив. Роботи з намивання ґрунту велися й далі. І вранці 13 березня величезна хвиля з будівельної пульпи заввишки 14 метрів затопила великий індустріальний район Куренівку, який розташований нижче від яру на рівні 40-60 метрів. Потік змивав усе на своєму шляху зі швидкістю 5 метрів на секунду. Суміш ховала під собою непоказні хатки разом із їхніми жителями.

Трагедія зруйнувала десятки будинків.

Жах тривав півтори години. "Цунамі" перевертало електроопори, авто і громадський транспорт. В результаті було затоплено 25 гектарів території, знищено десятки будинків, кілька тисяч осіб залишилося без даху над головою. Хвиля з пульпи зруйнувала Подільське трамвайне депо і дійшла до стадіону "Спартак".

Хвиля з пульпи і бруду перевертала все на своєму шляху.

Роботи з очищення завалів почали негайно – день і ніч військові розбирали руїни та займалися пошуком загиблих, а офіційна влада підготувала низку розпоряджень із ліквідації наслідків катастрофи.

Наказ по Державній плановій комісії Ради Міністрів УРСР від 21 березня 1961 № 184 про підготовку пропозицій про виділення асигнувань, матеріалів і устаткування для ліквідації наслідків сповзання грунту і проникнення вод з Сирецького яру.

Перше повідомлення про трагедію було озвучено владою УРСР по Українському радіо лише 16 березня. У ньому йшлося про те, що "частина району Куренівка зазнала пошкоджень і руйнувань внаслідок раптового сповзання ґрунту і проникнення вод із Сирецького яру", про травмування 139 і загибель 53 осіб, проведення заходів з ліквідації наслідків та надання допомоги потерпілим". Ось, власне, і все.

Потім стали говорити, що загиблих 145 осіб, але історики, а також багато очевидців тих подій вважають, що реальна кількість жертв може складати 1,5 тисячі осіб. Вічна їм пам'ять!

OBOZREVATEL відвідав місце трагедії і поговорив із місцевими жителями, які ще пам'ятають страшні дні 1961 року.

Час розпорядився справедливо. На місці Бабиного Яру тепер не тільки парк, а цілий меморіальний комплекс із великою кількістю пам'яток, присвячених невинно закатованим людям під час ІІ Світової війни. 11 березня тут з'явилася інсталяція на згадку про Куренівську трагедію, другий пам'ятник жертвам розташований біля Кирилівської церкви. Мета споруди – нагадати про Куренівську трагедію, яка сталася 60 років тому, і вшанувати пам'ять загиблих у ній.

Інсталяція в пам'ять про Куренівську трагедію.

Як повідомляв OBOZREVATEL, причиною аварії стали помилки, яких припустились під час проєктування дамби. Сам документ розробляли московські спеціалісти, і вже на тому етапі було вирішено, що непотрібну породу будуть відкачувати в Бабин Яр – прямо на останки жертв Другої світової війни.