Відрізаний від "Великої землі": у Чорнобилі розповіли про життя після вибуху на АЕС. Репортаж

У понеділок, 26 квітня, виповнилося рівно 35 років із дня вибуху на Чорнобильській АЕС. Однойменне місто, розташоване в 12 кілометрах від атомної електростанції, стало центром життя в Зоні відчуження.

OBOZREVATEL дізнався, як зараз живуть місцеві жителі і про що згадують ліквідатори.

Чорнобиль живе вахтовим методом та погодинно

Як розповів один із містян, Андрій, населений пункт живе чітко за відведеним часом і через близькість до ЧАЕС, і через те, що більшість людей, що перебувають у Чорнобилі, – вахтовики. Здебільшого люди приїжджають на 14 днів а потім повертаються додому.

"Магазини працюють постійно, але є обмеження, які диктує Зона відчуження, – офіційно алкоголь продають суворо з 19:00 та до 22:00. Коли тут жили робітники, що будували новий саркофаг – люди приїжджали з різних країн, були проблеми. Тобто скандали, бійки, але, на щастя, нічого серйозного – найчастіше це закінчувалося синцями", – розповів наш співрозмовник.

На запитання, чи багато в місті живе самоселів, він відповів – людей вистачає, але більшість із них – старшого віку.

"По суті, постійно жити в Зоні заборонено, але якщо людина може довести, що вона народилася в цій місцевості, то таким дозволяють. Тим більше, що це пенсіонери, яким просто нікуди повертатися. Поліція і місцева адміністрація стежать, щоб у них не було проблем і, в разі потреби, допомагають", – уточнив Андрій.

Чорнобилець додав: сьогодні місто, грубо кажучи, відрізане від Великої землі – так місцеві називають решту України, яка розташована за межами Зони відчуження. Зараз туди можуть виїхати або ті, хто має власне авто, або на попутних машинах. Тут є свій транспорт, який обслуговує вахтових робітників, але він ніколи не виїжджає за КПП.

Маршрутки, які раніше дозволяли з'їздити в Іванків або інші селища, зараз не ходять. А робочих місцевих фірм та людей, які обслуговують потреби закритої станції, привозять спеціальним транспортом.

На запитання про те, чи вони бояться радіації, була відповідь – люди знають, що вона є, але вже звикли і навіть не бояться.

Сталкери та крадіжки

За словами співробітників поліції, основні правопорушення, з якими вони стикаються, – це нелегальне проникнення в Чорнобильську зону та крадіжки. Крадуть дрібні речі, метал та інше.

Але найчастіше, це пошук та затримання нелегалів – сталкерів. За словами нашого співрозмовника, вони діляться на кілька категорій. Новачки – люди, що перейнялися однойменною грою або відомим серіалом, та професіонали – добре екіпіровані, і знають, куди і для чого йдуть.

"Новачків найчастіше ловлять патрулі. Їхні основні маршрути відомі, і більшість порушників зупиняють до того, як вони зайдуть до 10-кілометрової зони (місто Прип'ять, РЛС "Дуга". – Ред.). Найчастіше вони не мають навіть простого поняття про безпеку, тож ми їх, якщо говорити прямо, рятуємо. Професіонали екіпіровані по-іншому, з хорошими дозиметрами, знають, як обійти осередки радіоактивного зараження та патрулі на вході в зону – їх ловлять вже ближче до ЧАЕС", – зазначив правоохоронець.

Він уточнив, що більшість новачків не розуміє, яку небезпеку приховує Зона відчуження – для них це романтика та бажання побувати в популярних місцях.

"Часто про наслідки радіації вони смутно здогадуються, а дехто взагалі вважає, що вона "вивітрилася", – резюмував наш співрозмовник.

Радіоактивний велопробіг

Під час поїздки до 30-кілометрової Зони відчуження нам вдалося зустріти ветеранів МВС, яких долучали до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вони приїхали до Чорнобиля для того, щоб відвідати відновлений пост ДАІ та автомобіль служби, яким користувалися співробітники міліції у квітні 1986 року.

Один із них – ексспівробітник ДАІ Київської області Віталій Костенко – розповів, що про вибух на станції дізнався вночі 26 квітня. Цього дня він повинен був охороняти безпеку велопробігу.

"Того дня я отримав завдання від керівництва ДАІ області забезпечити безпеку великого велопробігу. Я дізнався від співробітників міліції, що сталася аварія на Чорнобильській станції, але власне спортивний захід не скасували – залишили команду забезпечити супровід велопробігу. Уже ввечері ми виїхали на КП у бік Чорнобиля – повинен був їхати перший секретар ЦК партії Щербицький – супроводжувати його. Близько 23:00 ми супроводжували колону автомобілів, які повинні були проводити дезактивацію – мити техніку, яка була біля станції. А потім ми брали участь в евакуації людей із Чорнобиля", – розповів Костенко.

Найстрашніша телефонна розмова 20 століття

"Алло. Це ВПЛ-2? / – Так. / – Що у вас там горить? / – Вибух на головному корпусі між третім і четвертим блоком. / – А там люди є? / – Так. / – Піднімай наш склад. / – Піднімаю. Начальника підняв. / – Усіх. Усіх. Весь офіцерський склад, офіцерський корпус піднімай!"

26 квітня 1986 року о 1:23 ночі на четвертому реакторі ЧАЕС прогримів потужний вибух, який зруйнував частину енергоблоку та машинного залу. Радіоактивна хмара після вибуху в Чорнобилі накрила не тільки Україну, Росію і Білорусь, а й території багатьох країн Європи.

За даними ВООЗ, презентованими в 2005 році, в кінцевому підсумку через катастрофу могли загинути до 4 тисяч осіб. Забрудненими в Україні виявилися 2293 населених пункти, в яких на кінець 1980-х проживало понад 2,6 мільйона осіб.