Режисери, які відвідали Японію та зняли там кіно: від Хіросіми до Токіо, в дощ та сонце

Японія манить не лише туристів(-ок) чи фанатів(-ок) її культури, але й людей, які роблять кіно. Дехто дозволяє собі романтизувати, а хтось залишається осторонь традицій та дивиться на культуру цієї країни здалеку. Але всі вони так чи інакше зображають країну сакури, новітніх технологій та жахливої трагедії в Хіросімі так, як відчували зі свого європейського чи американського бекграунду.

Зараз в українських кінотеатрах тривають покази стрічки "Ідеальні дні", яку цьогоріч номіновано на премію "Оскар" від Японії, ми загадали інших режисерів(-ок) та розповідаємо, чим їхні погляди відрізняються.

Вім Вендерс

номінант на премію "Оскар" — "Ідеальні дні" (2023)

Сонячне ранкове Токіо під мелодії The Animals, Патті Сміт, Velvet Underground або Ніни Сімон. Посеред скляних джунглів стоїть непомітний будиночок. Тут живе Хіраяма (Кодзі Якусьо — "Мемуари гейші") — прибиральник туалетів. Попри не привабливе, на перший погляд, життя, чоловік знаходить щастя у дрібницях. Щоранку він слухає улюблені касети в машині, а другу половину дня присвячує своїм хобі — фотографії, читанню книжок та вирощуванню рослин. Він вважає кожен свій день ідеальним. Але чи дійсно це так тільки за умови усамітнення?

Стрічку зняв піонер нового німецького кіно Вім Вендерс, відомий такими фільмами як "Париж, Техас" і "Небо над Берліном" ще з 70-х. За понад 50 років Вендерс знімав в більше ніж десяти різних країнах світу, а в Японії це вже другий його проєкт. 78-річний режисер побачив Токіо медитативним, спокійним та позбавленим стереотипної романтизації, чого не скажеш про його попередників(-иць). Цей погляд так сподобався японцям, що вони висунули фільм від імені своєї країни на найпрестижнішу кінопремію у світі та не прогадали.

Софія Коппола

фільм "Труднощі перекладу" (2003)

Без зайвої динаміки побачила Токіо і Софія Коппола. Її очима це теж місто самітників, але в цій історії двоє людей на межі депресії зустрічаються та дарують одне одному кілька незабутніх днів. Боб (Білл Мюррей — "День бабака") і Шарлотта (Скарлетт Йоганссон — "Чорна вдова") з різних причин приїхали в Токіо. Вони блукають вулицями під дощем, проводять години в номерах готелю. Обоє не можуть навіть спати вночі, що й допомагає випускниці коледжу та зірці в роках познайомитися.

Очима оскароносної Софії, тільки люди прикрашають японську столицю, додають їй барв та яскравості. Без рідної душі там завжди ллє дощ. Хоча навіть так Токіо має шанс запамʼятатися сонячним.

Алехандро Гонсалес Іньярріту

стрічка "Вавилон" (2006)

У своєму зірковому фільмі іспанський режисер переплітає чотири сюжетні лінії. Кожна з них відбувається в іншій країні. Історії незнайомих між собою героїв(-нь) переплітаються. Події японської лінії розгортаються навколо дівчини з вадами слуху, якій не вистачає уваги. Вона живе з батьком після самогубства матері й, випадково познайомившись з детективом, намагається його звабити.

Іньярріту прибігає до культури аніме і прагне показати Японію як скупчення людей, грошей і таємниць. Але, як і в усіх інших лініях, тут головне — слухати, щоб зрозуміти. І навіть у галасливому японському місті це важливо.

Квентін Тарантіно

бойовик "Убити Білла. Фільм 1" (2003)

Ще одна токійська історія відкривається висловом китайського мислителя Сунь Цзи "Помста це страва, яку найкраще подавати холодною". Далі сюжет розгортається навколо нареченої, яка прокидається з чотирирічної коми. Дитини, яку вона носила в утробі, немає. Тепер вона повинна помститися команді вбивць, які її зрадили — команді, частиною якої вона колись була. Японія очима класика американського бойовика — це гейші з мачете, хоча бійки тут відбуваються у будь-якому куточку планети.

Ален Рене

екранізація "Хіросіма, я люблю тебе" (1959)

Французька нова хвиля також не оминула японську історію. Чорно-біла стрічка про кохання на основі сценарію французької письменниці Маргеріт Дюрас розгортається у повоєнній Хіросімі. Французька акторка та японський архітектор проводять пару ночей в готелі, знаючи, що їхня історія не має продовження.

Ален Рене у своєму першому фільмі створив унікальний кінотвір, який поєднує в собі екзистенційні питання, новаторство у кіномові та суспільно-політичний меседж, який наважився показати світові. Яка вона, Японія після вибуху на Хіросімі? Та що таке любов, якщо світ несе смерть?