Відео дня
Сценарист "Карткового будинку" приїхав до України і знімає документалку про Бучу. Ексклюзив
Американський драматург Бо Віллімон, більш відомий як сценарист серіалу "Картковий будинок", разом зі своєю командою прибув на Київщину, щоб зафільмувати наслідки жорстокості путінських найманців і розповісти світові про український спротив. Його шокували ті звірства, що вчинили російські військові, але надихнули українці, які повертаються додому, відновлюють міста й вірять у перемогу над рашизмом.
OBOZREVATEL поспілкувався з Бо Віллімоном й дізнався його думку щодо побаченого, про плани зняти документальний фільм про війну в Україні, а також те, що він хотів би сказати росіянам.
– Які у вас плани в Україні? Які міста плануєте відвідати для зйомок?
– Разом із командою ми працюємо тут над документальною стрічкою про цю війну. Здебільшого вона включатиме досвід звичайних людей, які були змушені зіткнутися зі вторгненням: як ці люди виживають, адаптуються, розвиваються в епіцентру конфлікту. Сьогодні ми бачили Бородянку, Бучу – неймовірні масштаби спустошення та втрат, з якими людям довелося справлятися. На мене все це справило потужний емоційний вплив.
– Скільки війн ви побачили у своєму житті?
– Я ніколи не був так близько до війни до цього. Мені 44 роки, чимало війн відбулося за час мого життя, що стосується однієї тільки моєї країни двічі в Іраку, Афганістан, безліч інших жорстоких війн у світі, але я вперше так наблизився до цього.
– Що можете сказати про побачене в Бородянці?
– Я не експерт у цьому. Мені пощастило ніколи в житті не стикатися з війною настільки близько, не довелося бувати у містах одразу після боїв – це мій перший досвід. Я думаю, коли люди обирають нападати на інших людей із такою люттю – це найгірший прояв людства, протизаконне вторгнення. Проте дуже надихає те, як мешканці Бородянки вже приводять до ладу та відновлюють своє місто: ти бачиш, як люди очищують вулиці, ти бачиш, як бригади будівельників розбирають завали, як люди разом намагаються робити ремонт. І на в’їзді в місто ми бачили велику двокілометрову чергу з машин людей, які намагаються повернутися додому. Посеред цього спустошення існує надія та натхнення, так само як і у самих українцях.
– Що ви б хотіли сказати росіянам, які послали своїх солдатів до України?
– Я знаю, що в Росії зараз дуже багато дезінформації. Людям дуже важко дізнатися правду. Я сподіваюся, що якби люди змогли дізнатися, що насправді відбувається в Україні, вони могли б продемонструвати таку саму сміливість, як українці, щоб протистояти цьому.