Зеленського втягнули в тему газу: кому це вигідно і як вийти з замкнутого кола

У своєму п'ятничному відеозверненні Володимир Зеленський відзвітував перед українцями про розв'язання проблеми високих цін на газ, заявивши, що Кабінет міністрів України обмежив ціну на рівні 6,99 грн. за 1 куб. м газу для побутових споживачів. "Меншою ціна може бути, більшою – ні", – заявив Зеленський.

10 січня президент на енергетичній нараді доручив Кабінету міністрів розробити механізм впровадження справедливих тарифів на газ для населення. Пізніше Денис Шмигаль, в.о. міністра енергетики Юрій Вітренко і глава "Нафтогазу" Андрій Коболєв виступали перед парламентською фракцією "Слуги народу", де пропонували депутатському корпусу різні варіанти вирішення президентського завдання. Унаслідок урядове рішення звелося до встановлення так званої "справедливої ціни" на рівні 6,99 грн. за 1 куб. м газу, яка діятиме до 31 березня. Далі, за задумом Кабміну, Україна повернеться до вільного ринку, а уряд запропонує всім газопостачальним компаніям розробити річні продукти для своїх клієнтів. Про це сьогодні президент також сказав.

Гра на підвищення

Цікаво, що вперше тему високих тарифів на газ Зеленський підняв іще 31 грудня під час робочої поїздки в Івано-Франківську область. Тоді президент несподівано заявив, що розв'язанням проблеми зростаючих тарифів для населення, зокрема – тарифів на газ, можуть стати державні компанії. Насамперед – газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

"Нафтогаз України" тільки за останні пів року кілька разів значно підвищив ціну на блакитне паливо для населення. Так, у серпні 2020 року він підняв тариф на 9%. "Серпнева ціна на природний газ для побутових клієнтів держкомпанії "Нафтогаз України" становить 3,24 грн / куб.м із ПДВ і без урахування вартості розподілу (доставки) у межах тарифу "місячний"", – повідомляв сайт компанії. Далі новини про підвищення ціни на блакитне паливо від "Нафтогазу" посипалися як зведення з бойових полів. У вересні газопостачальна компанія "Нафтогаз" підняла ціну на природний газ для населення аж на 45% (порівняно з серпнем) – до 4,7 грн за 1 куб.м.

У передвиборчому жовтні "Нафтогаз" ціну притримав, однак відразу після виборів було оголошено, що держкомпанія підвищує тариф ще на 34,7%. Під кінець 2020 року ЦПК "Нафтогаз України" повідомив, що з нового року клієнти компанії платитимуть за газ іще на 14% дорожче, довівши ціну до 7,22 грн. за 1 куб.м (без урахування доставки!).

Глава групи "Нафтогаз" Андрій Коболєв постійно закликає українців ставати клієнтами його компанії, водночас тільки за період із серпня 2020 року до січня 2021 ЦПК "Нафтогаз" підвищив для своїх клієнтів ціну на газ майже в три рази. Якось це не в'яжеться з розповідями про переваги обслуговування у державній компанії. Ба більше, "Нафтогаз" також підвищує тарифи і для виробників теплової енергії, що потім відбивається в астрономічні суми в платіжках за опалення. І незважаючи на те, що в Україні вже другу зиму поспіль стоїть аномально тепла погода, суми за опалення не тільки не зменшуються, але і стабільно ростуть.

У жовтні "Нафтогаз України" встановив оптову ціну на газ для виробників теплової енергії на рівні 5,37 грн за куб. м, що виявилося на 24,8% вище за ціну блакитного палива у вересні. А в грудні ціни на газ для виробників тепла збільшилися ще на 13,5%.

Як за такої цінової політики державного "Нафтогазу" українці можуть розраховувати на "справедливі цифри" в платіжках, про які говорить президент, не цілком зрозуміло. Окреме питання – настільки велика різниця між цінами "Нафтогазу" і цінами інших газопостачальних компаній, щоб вважати пропозиції держкомпанії реальним розв'язанням проблеми високих тарифів? Досить взяти олівець, калькулятор, оцінити свої обсяги споживання, і зрозуміти, що в реальності ціни залишаються високими у всіх. А значить – з урядовим рішенням у ручному режимі обмежити відпускну ціну явно щось не так. Днями "Нафтогаз України" заявив, що знизить лютневу ціну на газ для населення лише на 36 копійок – з 7,22 грн. за 1 куб. м. до 6,86 грн. Максимальна різниця з іншими постачальниками складе лише 13 копійок за 1 куб.

Щоб зрозуміти, де криється реальна проблема, яка створює перекоси на ринку і несправедливі цінові скачки, Кабінету міністрів досить було б поглянути лише на одну цифру – "Нафтогаз України" контролює близько 75% усього видобутку газу в Україні (і це не рахуючи частки видобутку "Укрнафтою", акціонером якої також є "Нафтогаз").

Найбільший обсяг блакитного палива, який видобувається в Україні, видобувається державною компанією "Укргазвидобування" – фактично дочірньою структурою групи "Нафтогаз". Це в середньому 15 млрд куб м. Щорічно яких, за різними оцінками, цілком вистачає для покриття потреб населення. І це – найдешевший газ з усіх можливих. Саме цим газом монопольно розпоряджається компанія Андрія Коболєва.

На питання, куди ж діваються 15 млрд. кубів дешевого українського газу щороку, і чому не можна віддати його для потреб українських домогосподарств за мінімальною ціною, в "Нафтогазі" традиційно кивають на взаємозв'язок між вартістю газу для українців і ціновими тенденціями на європейських газових хабах. Що насамперед заявляє "Нафтогаз", коли вкотре підвищує ціну для населення? Приблизно таке: "Підвищення ціни обумовлене зростанням вартості газу на європейських газових хабах, що традиційно відбувається напередодні опалювального сезону".

Заручники хаба

Виникає питання: чому пересічного українця повинна хвилювати ціна на газових хабах у Європі, коли з українських надр щорічно видобувається весь необхідний для покриття потреб населення обсяг блакитного палива?

З 2017 року ціни на газ для населення почали визначати за принципом імпортного паритету. Тобто людям продавали блакитне паливо фактично за ціною на німецькому хабі NCG плюс витрати на доставку в Україну. У січні 2020 року Кабмін вніс корективи в формулу, замінивши хаб NCG у Німеччині на хаб TTF у Нідерландах. Грубо кажучи, починаючи з 2017 року українці платять за газ то за формулою "Дюссельдорф+", то по "Амстердам+".

Ці формули з'явилися не на порожньому місці. Як мінімум, це було однією з вимог МВФ, і саме такий принцип визначення ціни на газ для населення закріплений у меморандумах МВФ з урядом України. Під час відкриття ринку блакитного палива в Україні принцип "імпортний паритет плюс" продовжував працювати, і став однією з головних причин зростання ціни на газ у холодну пору року.

Почім наш газ?

Яка ж реальна ціна газу (собівартість) українського видобутку, 75% якої контролюється "Нафтогазом" через компанію "Укргазвидобування"? І чому явна дешевизна цього ресурсу не дає можливості зробити тарифи справедливими, як того вимагає президент?

Суперечки навколо собівартості газу "Укргазвидобування" ведуться давно і досить активно. Офіційної інформації про це знайти практично неможливо, оскільки саме гра на цій ціні дозволяє менеджменту держкомпанії заробляти колосальні гроші. Можливо, саме тому на будь-які питання про собівартість газу внутрішнього видобутку Андрій Коболєв часто називає астрономічні і явно завищені цифри в $200-250 за 1 тис. куб м. Проте ж із різних публічних заяв, експертних оцінок і інсайдерської інформації можна зробити висновок, що собівартість газу "Укргазвидобування" не перевищує $100 за 1 тис. куб. м (або приблизно 2800 гривень).

Тобто одна з компаній групи "Нафтогаз" видобуває газ за ціною приблизно 2800 гривень. Потім весь цей обсяг палива забирає собі НАК "Нафтогаз України" за ціною близько 4900 гривень, а далі населенню реалізує його вже ЦПК "Нафтогаз України" за ціною більше 7000 гривень за ту ж тисячу кубів. У перерахунку на більш звичні для споживача цифри – це 7,22 гривень за куб м газу (згідно з цінами ЦПК "Нафтогаз України" на січень 2021). Або по 6,86 грн., як пообіцяв "Нафтогаз" із лютого.

Перші особи держави також, без сумнівів, добре обізнані і про те, яка сьогоднішня собівартість видобутку 1 тис. куб м. газу в "Укргазвидобування" – державній компанії, яка після проведеного анбандлінгу (поділу) "Нафтогазу" давно повинна була від нього відокремитися і самостійно працювати в інтересах українських споживачів. Однак цього не відбувається. НАК "Нафтогаз України" всіма силами намагається зберегти монополію й одноосібно розпоряджатися газом внутрішнього видобутку, отримуючи його фактично за собівартістю, а населенню продаючи за формулою "імпортного паритету". У цьому місці і формуються колосальні надприбутки. А гаманці українців худнуть пропорційно зростанню премій і зарплат менеджерів "Нафтогазу".

Тож не дивно, що "Нафтогаз" активно протидіє будь-яким ініціативам забезпечити рівний доступ до українського газу інших газозбутових компаній. Мова йде не тільки про газозбути з групи Дмитра Фірташа, а й про будь-які інші компанії, що бажають працювати на новому роздрібному ринку. Це, зі свого боку, знищує конкуренцію і не дозволяє відчутно знизити тарифи на газ для побутових споживачів.

У Верховній Раді України час від часу виникають пропозиції дозволити "Укргазвидобуванню" продавати дешевий український газ для потреб населення всім газопостачальним компаніям, які потім, з обмеженою націнкою на рівні не більше 25-30%, продавали б його своїм клієнтам. Тобто – всім нам.

Що б це дало? Це моментально наситило б український ринок газу для потреб населення дешевим газом. Дозволило б газопостачальним компаніям конкурувати одна з одною, ще більше знижуючи свою маржу. "Укргазвидобування" працювала і розвивалася б як прибуткова самостійна державна компанія. Українці отримали б дійсно доступні ціни, а влада – заслужені електоральні бонуси.

Але за таких правил гри "Нафтогаз України" був би змушений конкурувати з усіма постачальниками на рівних умовах і без монопольних переваг. Це явно не влаштовує Андрія Коболєва і лобістів інтересів "Нафтогазу". Можливо, саме тому голосів у Верховній Раді під відповідні законопроєкти ніколи немає.

На нездорову ситуацію з газом власного видобутку в Україні звернули увагу навіть в Європейському енергетичному співтоваристві. Тиждень тому глава Секретаріату Європейського енергетичного співтовариства Янез Копач заявив, що якби дешевший український газ з ДК "Укргазвидобування" виявився доступний на рівних умовах різним учасникам ринку, це б позитивно вплинуло на ситуацію. "Можливо, спочатку не вся його кількість, але, принаймні припустимо, чверть або третина його була б доступною для всіх", – сказав Копач.

Відкриття ринку газу дійсно замислювалося як ефективний захід, який підвищить конкуренцію, дасть можливість виходу на ринок десяткам і навіть сотням газопостачальних компаній, спровокує боротьбу за клієнта і, як наслідок, зниження ціни.

Внаслідок Україна йде шляхом створення псевдо-ринку, де "Нафтогаз України", монопольно розпоряджається газом внутрішнього видобутку, намагається відкусити частину клієнтської бази у неповоротких традиційних постачальників – регіональних газозбутів, і не допустити появи нових конкурентів. Але оскільки "Нафтогаз" – це теж компанія, націлена на отримання прибутку, ситуація на псевдо-ринку характеризується не зниженням, а підвищенням ціни.

Занадто дорогий монополіст

Виходить, що "Нафтогаз" не просто монополізував майже весь український газ, але ще і зловживає ексклюзивним доступом до цього ресурсу, намагаючись вибудувати систему з перепродажу цього палива населенню та іншим компаніям фактично втридорога.

Не менш важливе питання – куди ж діваються всі ці доходи, що виникають на шляху від 2800 гривень за 1 тис. куб. м до відпускної ціни близько 7000 гривень за ту ж 1 тис. куб. м, яку виставляє "Нафтогаз" населенню? У 2020 році група "Нафтогаз" відзвітувала про колосальні збитки розміром 17 млрд гривень, тоді як державний аудит виявив порушень на 176 млрд.

Сам по собі "Нафтогаз" газ не видобуває, не транспортує, не зберігає, і навіть до пуття конкурувати на внутрішньому ринку не зможе, якщо раптом втратить монопольний доступ до дешевого газу від ДК "Укргазвидобування". Якщо до поділу всіх цих функцій існування такого держмонополіста ще можна було чимось виправдати, то сьогодні зрозуміти, для чого потрібна Україні компанія, що перепродає дешевий український газ всередині України з колосальною маржею і водночас показує збитки, стає все складніше.