Шантажист і спекулянт: як розбагатів і втратив бізнес Павло Фукс

Російський підприємець Павло Фукс виявився пов'язаним із даними найбільшого витоку з фінансової розвідки США. Журналісти згадали, як йому вдалося нажити свій статок у Росії в 90-ті роки.

Forbes розповів, як олігарх створив свою бізнес-імперію, чому втратив її й чим займається зараз.

У кінці 2000-х Павло Фукс вважався одним із найвпливовіших московських девелоперів. Портфель його компанії MosCityGroup становив близько 7 млн кв. м. Але через проблеми з боргами Фукс до середини 2010-х був змушений продати російські активи й повернутися в Україну. Сьогодні претензії до Фукса є в російських і казахстанських силовиків. У Росії його звинувачують у розкраданні грошей пайовиків під час будівництва двох житлових комплексів, у Казахстані підозрюють у розкраданні у БТА-Банку – разом із ексвласником банку Мухтаром Аблязовим Фукс починав будувати вежу "Євразія".

Спекулянт і посередник

Свої перші гроші випускник Харківського національного університету будівництва та архітектури Павло Фукс сколотив на початку 1990-х на спекуляціях. Понад десять років тому він згадував, що однією з перших його комерційних операцій був продаж сигарет Winston. Разом із партнерами Фукс купив партію сигарет за $200 000, і поки поставка дійшла до Харкова, через інфляцію її вартість зросла майже втричі.

У 1992 році 20-річний Фукс влаштувався радником гендиректора компанії "Торговельний дім "Інтрада". Ця компанія постачала в Україну оргтехніку та комп'ютери. Посада була формальна, пояснював сам Фукс. Подробиці тих років і імена партнерів він не зміг згадати, покликавшись на те, що тоді активно займався боксом.

У 1994 році Фукс переїхав до Москви й заснував власну компанію "Союз інвест", яка, як він згадував, крім техніки, торгувала спиртом і горілкою. Згодом масштаб бізнесу виріс – Фукс почав брати участь у ланцюжках взаємозамінників між колишніми радянськими промисловими підприємствами. Наприклад, він брав участь у бартерних угодах між структурами "Газпрому" і білоруського "Бєлтрансгазу". Сам олігарх розповідав, що білоруська компанія нерідко платила "Газпрому" продукцією, наприклад, тканинами або меблями. Якщо "Газпром" відмовлявся приймати таку оплату, "неліквід" потрібно було перепродати й на виручені гроші купити те, що цікавило газову монополію.

Ще одним контрагентом Фукса був російський виробник ядерного палива концерн "ТВЕЛ", підприємства якого не завжди могли розплатитися з постачальниками. Олігарх постачав їм нафтопродукти або вугілля в кредит. Одного разу підприємства "ТВЕЛ" не змогли вчасно заплатити Фуксу, і він приїхав домовлятися в головний офіс холдингу.

Там послалися на великий борг, який "ТВЕЛ" не повертає оператор українських АЕС "Енергоатом". "Я прийшов у головний офіс, а вони кажуть: "Нам не платять х*хли", – згадував Фукс. – Я кажу: "Це мої земляки". В результаті я у них купив $60 або $62 млн боргів "Енергоатому" перед "ТВЕЛ". Після цього Фукс на кілька місяців переїхав до Києва і зміг домогтися того, щоб із ним розплатилися найбільші боржники "Енергоатома". Для цього довелося зустрітися з Юлією Тимошенко, яка у грудні 1999 року обійняла пост віцепрем'єра України і стала займатися паливно-енергетичним комплексом.

Фукс згадував, що зажадав у Тимошенко передати йому борги найбільших промислових підприємств України й навіть вдався до шантажу. Якраз тоді Запорізька АЕС мала міняти відпрацьоване ядерне паливо на свіже – для цих цілей "ТВЕЛ" направила в Україну спецвагон із тепловидільними елементами. Фукс нібито домігся, щоб вагон зупинили на кордоні. "У підсумку я отримав можливість зібрати гроші з промислових споживачів електроенергії", – стверджував Фукс. Тоді ж він познайомився з бізнесменом Ігорем Коломойським, чиї підприємства зажадали у Фукса знижку в 10%. Фукс поступився, а між бізнесменами виникла дружба.

З кінця 1990-х Фукс дружить із Коломойським.

До кінця 1990-х економічна ситуація в колишніх радянських республіках почала виправлятися, і послуги посередників на зразок Фукса ставали все менш запитуваними. Тоді бізнесмен і звернув увагу на девелопмент. "На мою думку, це той вид бізнесу, який дає унікальну можливість практично відразу ж побачити результат своїх зусиль, втілити в бетоні, сталі та склі волю сотень людей", – пояснював він причини свого інтересу до ринку.

Девелопер

"Іди, сфоткайся з ними з усіма!" – вигукував Дональд Трамп, вказуючи на зірок американського істеблішменту, що оточували його. Так, за словами Фукса, чинний президент США зустрів його на одній із вечірок у своїй резиденції Мар-а-Лаго у Флориді в кінці 2000-х. З Трампом бізнесмен познайомився у 2005 році й загорівся ідеєю побудувати в Москві Trump Tower. Майбутній президент США, за словами Фукса, зажадав $20 млн за франшизу, Фукс визнав цю ціну завищеною. Втім, бізнесменові тоді було чим зайнятися – у нього вже були два проєкти в "Москва-Сіті".

За словами Фукса, дорогу в девелопмент йому відкрив засновник "Інгеокома" Михайло Рудяк. Бізнесмени познайомилися в 1998 році і довгий час "просто спілкувалися". У 2003 році Фукс запропонував Рудяку об'єднати зусилля. Тоді у Фукса вже був скромний досвід у девелопменті – він побудував два котеджних селища на Рубльовці. Партнери створили на паритетних засадах компанію "Інгеоком-Інвест", куди Рудяк передав два майданчики – проєкти будівництва бізнес-центру на Павелецькій і Болотній площах. Ще одним партнером Фукса був бізнесмен Олександр Тер-Аванесов, який у 2006 році став сенатором від Костромської області. Разом із Тер-Аванесовим Фукс інвестував у будівництво торговельного центру "Калузький", вони також були співвласниками компанії "Техінвест", яка у 2002 році стала забудовником однієї з ділянок на території майбутнього "Москва-Сіті".

Як розповідав Фукс, зайнятися цим проєктом його вмовив віцемер Москви Йосип Орджонікідзе. Той нібито шукав інвестора на останню вільну ділянку в майбутньому діловому центрі (№12) і спочатку пропонував її Рудяку, а після того як засновник "Інгеокому" відмовився, кілька разів зустрівся з Фуксом. Фукс розповідав, що довго сумнівався, чи варто братися за проєкт -– в ідею "Москва-Сіті" тоді майже ніхто не вірив. Але вирішив ризикнути. За опціон на право забудовувати ділянку №2 "Техінвест" заплатив московському урядові близько $7 млн. "Ми були серед першовідкривачів "Москва-Сіті" поряд із такими компаніями, як Mirax Group, Enka, Capital Group. Переймали зарубіжний досвід у Нью-Йорку й Канаді", – хвалився пізніше Фукс.

Незабаром у проєкті з'явився ще один партнер. У 2003 році до Москви переїхав колишній міністр енергетики, індустрії і торгівлі Казахстану Мухтар Аблязов. На батьківщині Аблязову належав найбільший казахський банк "ТуранАлем" (у 2008 році перейменований в БТА Банк), у Росії він почав будувати девелоперську групу "Євразія". На одному з проєктів Аблязов познайомився з Фуксом – між бізнесменами зав'язалося партнерство.

"Коли він вийшов на московський ринок, у нього не було знакових проєктів, але були гроші. Я вирішив розділити ризики", – пояснював Фукс. Аблязов увійшов у проєкт торгового центру на Павелецькій площі (перед цим Фукс і Тер-Аванесов викупили його в Рудяка), а також став співвласником "Техінвесту", вклавши в будівництво 70-поверхового хмарочосу у "Москва-Сіті" $150 млн. Саме Аблязову належала ідея назвати хмарочос "Євразією".

Партнерство з Мухтаром Аблязовим допомогло Фуксу стати одним із найбільших московських девелоперів.

У 2006 році Тер-Аванесов пішов працювати до Ради Федерації. Вони з Фуксом розділили активи і останній створив групу MosCityGroup. Перед цим партнери увійшли в ще один проєкт у "Москва-Сіті, купивши у 2005 році частку в компанії "Аква Сіті Палас", яка повинна була будувати на ділянці N14 аквапарк. З часом від ідеї аквапарку відмовилися – MosCityGroup почала зводити на ділянці 60 поверхову вежу "Імперія".

Забудовником стала компанія "Флейнер-Сіті", якою навпіл володіли MosCityGroup і кіпрський офшор Valtania. У 2011 році ЗМІ писали, що Valtania представляє інтереси ексглави адміністрації й зятя президента РФ Бориса Єльцина Валентина Юмашева. Тоді ж глава російського представника Valtania і чоловік тітки Юмашева Олег Гранкін спростовував цю інформацію й називав себе єдиним власником офшору. Гранкін розповідав, що увійшов у проєкт у 2005 році на запрошення Фукса, якому була потрібна допомога в залученні фінансування. У результаті партнери змогли отримати кредит на 4,5 млрд рублів у банку ВТБ.

Вежі "Євразія" та "Імперія" були найбільшими, але не єдиними проєктами Фукса в Москві. До кінця 2000-х MosCityGroup володіла готелями "Аеростар", "Будапешт" і "Петро I", а також міноритарним пакетом у спорткомплексі "Олімпійський", планувала забудовувати територію навколо "Експоцентру", зводила житловий комплекс Sky House на Митній вулиці й елітне селище в підмосковній Істрі. Останні два проєкти Фукс придбав у Capital Group у 2008 році. Тоді ж бізнесмен всерйоз замислювався про IPO MosCityGroup і в бесіді з кореспондентом Forbes розповідав, що розраховує на інтерес інвесторів зі США, Великобританії і Азії. У 2010 році Фукс також увійшов у капітал Совкомбанку братів Дмитра та Сергія Хотимських і їхніх партнерів, купивши близько 21%. Банк був знайомий девелоперам "Москва-Сіті" і навіть підтримував під час кризи деякі проєкти Mirax Group Сергія Полонського. Через труднощі останнього акціонери Совкомбанку в результаті отримали пул апартаментів у башті "Федерація". Брати Хотимські говорили, що Фукс, ставши акціонером Совкомбанку, неодноразово намагався отримати в ньому фінансування для своїх девелоперських проєктів, але отримував відмову. А незабаром його бізнес-імперія почала руйнуватися.

Боржник

Як і по багатьох московських девелоперах, по Фуксу вдарила криза 2008-2009 років. Але першим зіткнувся з проблемами партнер Фукса з вежі "Євразія" Мухтар Аблязов. На початку 2009 року казахстанський уряд націоналізував БТА Банк, який докапіталізувало в кризу, а місцева генпрокуратура відкрила на Аблязова кримінальне провадження за підозрою в привласненні й розтраті чужого майна. Ексміністр сховався від переслідування в Великобританії, звинувативши президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва в захопленні його майна вартістю $10 млрд.

Добудовувати "Євразію" Фуксу довелося самому. Він викупив частку БТА Банку в проєкті за $50 млн. Але через фінансові проблеми будівництво хмарочоса, зведеного до 44-го поверху, було зупинено. У 2011 році Сбєрбанк зажадав від Фукса повернути кредит на 5 млрд рублів, виданий у 2008 році на будівництво "Євразії". Виплати близько $200 млн вимагав Альфа-банк – цей кредит Фукс взяв у 2008 році, щоб викупити понад 500 га землі на Істрі у Capital Group. Проблеми не обійшли стороною й вежу "Імперія". У 2012 році компанія-забудовник "Флейнер-Сіті" Фукса вийшла з договору пайового будівництва, за яким повинна була передати приміщення в будівлі офшору Filtrand Properties Гранкіна, який затримав фінансування проєкту. У відповідь Filtrand Properties звернулася до суду.

Борг Фукса перед Сбєрбанком у підсумку викупили структури мільярдера Сулеймана Керімова F13, він же незабаром став основним власником вежі "Євразія". З Альфа-банком вдалося підписати мирову угоду, за якою Фукс зобов'язався виплатити борг до кінця 2012 року. Для цього довелося продати землю на Істрі. Розгляд з Filtrand Properties Гранкіна також закінчилося мировою угодою і до 2015 року Фукс продав свою частку в "Імперії" групі Solvers Олега Маліса. Тоді ж він вийшов із капіталу Совкомбанку і, позбувшись майже від усіх активів, повернувся в Україну. Суму боргу, який йому довелося погашати через кризу, розпродаючи активи, Фукс оцінював у $650 млн.

Сьогодні вежею "Євразія", яку Фукс починав будувати з Мухтаром Аблязовим, володіє ВТБ.

Але не всі колишні контрагенти Фукса згодні, що він розплатився з боргами. У 2014 році БТА Банк викупив казахстанський бізнесмен Кенес Ракішев. У 2018 році Високий суд Лондона зобов'язав MosCityGroup виплатити одній зі структур БТА Банку $55 млн. Як утворився цей борг? Домовившись у 2009 році викупити частку БТА Банку в проєкті "Євразії" за $50 млн, компанія Фукса виплатила лише $20 млн, а потім відмовилася переказувати другий транш. Цим претензії не обмежуються. Казахські правоохоронці вважають Фукса відповідальним за виведення разом з Аблязовим грошей із БТА Банку і подали запит в Україну з проханням посприяти в допиті бізнесмена.

Проблеми у Фукса є й через інші московські проєкти. Восени 2019-го Таганський суд Москви заочно заарештував бізнесмена – до того моменту він уже покинув Росію й жив в Україні. За версією слідчих, Фукс вивів із Росії половину з 14 млрд рублів, залучених на будівництво ЖК Sky House, який перетворився в результаті на довгобуд. На початку 2020 року на одному з судових засідань адвокат Фукса Сергій Шенкнехт відкидав звинувачення на адресу свого клієнта: "Всі витрати на забудову, а також обсяги робіт підтверджені документально, зокрема актами виконаних робіт. Павло Фукс вживав усіх заходів для завершення будівництва цього об'єкта, і на сьогоднішній день він готовий на 98%".

У серпні 2020 року Фукс також став фігурантом кримінальної справи про шахрайство під час будівництва елітного селища на Істрі – "Резиденція Кристал Істра". Як писали ЗМІ, Фукс разом із партнером Бекболатом Бекеновим залучили в клієнтів $100 млн, але вклали в проєкт тільки $15 млн, а більшу частину грошей нібито вивели в офшори на Кіпрі і Британських Віргінських островах. Сам Фукс у 2017 році відмовився від російського громадянства.

Промисловець

Фукс описував кілька причин переїзду в Україну. По-перше, розпродавши російські активи, він вважав український ринок найбільш пригожим для інвестицій. "У мене було багато грошей. Тут я побачив набагато більші перспективи, ніж у Росії", – пояснював Фукс. Другою причиною стало знайомство з Ігорем Коломойським – після того як у 2014 році відносини між Москвою й Києвом зіпсувалися, дружба з українським мільярдером почала привертати до Фукса увагу російських спецслужб.

У 2020 році український Forbes помістив Павла Фукса на 50 місце в рейтингу найбагатших бізнесменів країни з оцінкою статку в $155 млн. Українські ЗМІ називають його збирачем нафтогазових активів, що раніше контролювалися людьми з оточення колишнього президента України Віктора Януковича.

Наприклад, у 2017 році він нібито отримав контроль над компанією "Голден Деррік" (того ж року була перейменована в East Europe Petroleum LLC), яка до 2014 року отримала ліцензії на розроблення двох десятків родовищ нафти й газу. До цього контроль над компанією приписували колишньому міністру енергетики Едуарду Ставицькому і колишньому міністру аграрної політики і продовольства Миколі Присяжнюку. Сам Фукс заперечував покупку "Голден Деррік", але говорив, що веде переговори про купівлю частини її ліцензій.

Ще одна компанія, з якою пов'язують Фукса, – "Укрнафтобуріння", основним акціонером якої виступає Коломойський. Свій пакет у 21% акцій цієї компанії Фукс нібито придбав у людей з оточення Януковича. Сам бізнесмен говорив, що працює з "Укрнафтобурінням". Ще один його актив – харківська ТЕЦ-2 "Есхар", куплена в депутата Верховної Ради Юлія Іоффе.

Фукс визнає, що інвестує у стресові активи. У 2017 році він купив у Внєшекономбанку компанію "Укррослізинг", перед якою в Київського метрополітену був борг на 1,78 млрд гривень за поставлені у 2011-2013 роках 100 вагонів. Але незабаром продав цю компанію через "токсичність". Ще однією угодою між Фуксом і ВЕБом могла бути купівля української "дочки" останнього – Промінвестбанку. Але угода не відбулася, а у вересні 2018 року Київський суд заарештував акції банку як компенсацію за активи, отримані Росією після анексії Криму.