Криволап: реалізація Національної економічної стратегії "підсилить" економіку України в 2,5 рази

– Цими днями в Кабміні йде почергове обговорення ключових блоків Національної економічної стратегії-2030 яку з вересня минулого року розробляє уряд за участю Центру економічного відновлення. Розкажіть, у чому практична цінність цього документа?

– Такі комплексні документи як Стратегія вимагають високого рівня координації зусиль. Якщо ви зараз зберете в одній кімнаті ключових міністрів, депутатів, заступників голови ОП, то, найімовірніше, у них будуть різні думки, які галузі треба реформувати насамперед, яким ініціативам віддавати перевагу і так далі. Тому Національна економічна стратегія важлива як джерело "єдиної правди" – цей документ чітко відповідає на питання, за яким економічним курсом буде рухатися наша країна в найближчі 10 років.

Важливо і те, що Стратегія розроблялася за активної участі експертного середовища і бізнесу. Це досить широке коло стейкхолдерів, понад 400 експертів з різних галузей, представники think-tanks, бізнес-асоціацій, громадянського суспільства. Багато речей були на поверхні, але, щоб перевірити, релевантні вони чи ні, ми переговорили буквально з усім експертним середовищем. Тобто, напрацьовані для Стратегії вектори економічного розвитку – це такий широкий консенсус. Думка, яку поділяють і бізнес, і експертне співтовариство, і чиновники, і депутати. Водночас Центр не просто зібрав експертизу різних людей – ми провели детальний аналіз і виконали розрахунки в макроекономічній моделі, які показують, скільки відсотків приросту ВВП дає та чи інша ініціатива.

– Чи не стане Стратегія черговим документом, який напишуть і залишать на полиці?

– У мене немає сумнівів, що Стратегія стане реальним чинним документом. По-перше, як я вже сказав, до її розробки було залучено безліч чиновників, депутатів, представників бізнесу. Вони вірять у цей документ і готові працювати на його імплементацію.

По-друге, Стратегію після закінчення всього кола обговорень і прорахунків буде ухвалено актом уряду. Це гарантія того, що середньострокова і довгострокова Програма дій Кабміну, а також інші секторальні стратегії будуть узгоджені з цим єдиним документом. Також перший заступник Голови Верховної Ради Руслан Стефанчук уже публічно заявив, що основою для визначення пріоритетів законодавчої діяльності в 2021 році стане, зокрема, і Національна економічна стратегія-2030.

– Щодо яких питань найскладніше було прийти до компромісів між бізнесом і чиновниками під час розробки Стратегії?

– Дійсно, досягти компромісів було непросто. Усередині Центру було безліч обговорень і дискусій. Ми проводили десятки стратегічних сесій, сотні глибинних інтерв'ю. Зрозуміло, що на багато питань представники бізнесу дивляться по-різному, навіть у межах однієї галузі. Не кажучи вже про регулювання з боку влади. Саме тому Центр виступив об'єктивізатором, який намагався зблизити часто суперечливі інтереси держави і бізнесу. Для цього ще на початку роботи ми ухвалили рішення, що всі ініціативи, які пропонуються Кабінету Міністрів, повинні відповідати цілій низці чітких критеріїв. Наприклад: не суперечити європейському курсу України, не порушувати антимонопольне та антикорупційне законодавство і так далі. А основним критерієм було економічне зростання держави. Наш посил – "ми повинні діяти спільно, щоб за найближчі десять років "подвоїти" економіку". І до цього, я думаю, у бізнесу питань не буде.

– Подібні стратегії коли-небудь уже робили в Україні?

– У 2010 році, за моєю інформацією, фахівці McKinsey допомогли розробити стратегію, спрямовану на зміни в держуправлінні. І в цій частині вона була реалізована. Були також точкові стратегії, які стосувалися реформування армії, соціальної сфери, судів. Але спеціалізованої економічної стратегії, в якій взаємопов'язані всі галузі, в країні немає вже понад 10 років.

– На досвід яких країн ви орієнтувалися під час розробки Стратегії?

– Нам не треба далеко ходити, у нас є приклад Польщі, яка розробила успішну економічну стратегію ще до того, як позбулася контролю з боку СРСР. Є приклад Туреччини, яка створила довгострокову стратегію і з великим успіхом її реалізовує. Загалом, натхненням для нас були стратегії країн, у яких виходило "подвоювати" або "потроювати" економіку за 10 років.

Я переконаний, що в України зараз немає іншого виходу, крім як зробити економічний прорив. І світовий досвід показує, що всі країни, які його здійснили, мали стратегії. Будь це Польща, Австралія або Південна Корея, – всі починали з подібного документа. У цих країнах існують сильні механізми стратегічного планування, які мають чітку прив'язку бюджетного планування до цілей стратегії. І такі центри, як наш "Центр економічного відновлення", працюють у багатьох країнах Європи, у США. Для України це унікальна історія, коли для технічної допомоги уряду створено аналітичний центр, який системно працює над створенням стратегічних рішень в економіці та, водночас, збирає бачення всіх учасників ринку.

– Один із заходів за участю прем'єр-міністра було присвячено інвестпривабливості. Це одвічне питання – як із нашими судами залучити іноземного інвестора. У вас у документі є рішення, як виправити цю проблему?

– Українська економіка дійсно системно недофінансована – за 30 років накопичено близько 50 млрд дол. США, тоді як у Польщі – близько 240 млрд дол. США. Звичайно, на думку 60% ринку, питання верховенства права є основним дорожнім "блоком" у залученні інвестицій в Україну. У векторах економічного розвитку є два спеціальних розділи – "Верховенство права" та "Регуляторне середовище", в яких зібрані ключові ідеї, що стосуються цих проблемних питань.

Рішенням цієї проблеми загалом зараз займається вертикаль президент-парламент. І в списку пріоритетів на 2021 рік – затвердження "дорожньої карти" щодо реформування судової системи. Інша справа, що ефект від судової реформи розтягується на роки. Зі свого боку, Національна економічна стратегія передбачає швидкі, короткострокові рішення. Зокрема, це впровадження інвестиційних стимулів для зарубіжних інвесторів, створення Міжнародного фінансового центру з його захисними механізмами, проєкт Дія.City, розвиток і створення індустріальних парків, вдосконалення законодавства, пов'язаного з концесіями і державно-приватним партнерством. Це і розвиток ринків капіталу, що припускає пенсійну реформу, реформу на ринку страхування і розвиток фондового ринку. А ще – стимулювання державних інвестицій. Наприклад, створення фондів, подібних Українському культурному фонду та Фонду стартапів інституцій, які стимулюють розвиток проєктів, привабливих для інвестицій.

– Які галузі стануть драйверами економіки України в найближчі 10 років, а які кардинально зміняться або зникнуть?

– Перспективні багато галузей. По-перше, це переробна промисловість, машинобудування, оборонний сектор. Тут ми повинні зіграти на тренді переміщення виробництв ближче до ринків споживання, з Азії в Європу. Цей тренд досить сильно загострила пандемія, й Україна може ним скористатися. По-друге, це аграрний сектор і переробка, перехід на вирощування високомаржинальних культур. Третє – все, що стосується цифрової економіки та IT. Далі – видобуток, креативна індустрія, туризм, енергетика.

З тих, що зміняться і з часом зникнуть – точно вугільна промисловість. Це пов'язано з переходом на поновлювані джерела енергії і загальним процесом скорочення викидів CO2.

– До якого найбільш несподіваного висновку ви дійшли, коли розробляли Стратегію?

– Цікаво було подивитися на розрахунки "ваги" ініціатив Стратегії в макроекономічній моделі. Згідно з ними, найбільший ефект на економіку нададуть заходи з побудови цифрової галузі та розвитку ринків капіталу. Скажімо, якщо Україна в найближчі 10 років буде максимально розвивати аграрну галузь, саме виробництво, це дасть плюс 10-15% ВВП. Досить велика цифра. Але водночас цифрова економіка може дати приріст в 40% ВВП, а розвиток ринків капіталу – 30% зростання ВВП.

– Чи погоджено Стратегію з євроінтеграційними процесами?

– Звичайно, Стратегія підтримує євроінтеграційні процеси. Європейський зелений курс, європейсько-азіатський формат взаємин грають ключову роль для розвитку України. Тому що наша країна вбудовується в ці євроазійські і євроінтеграційні процеси.

Цікавий у цій площині розвиток водневої енергетики. Адже це проривна історія для нашої країни. Участь у водневій угоді Євросоюзу для України – це можливість використовувати свою газотранспортну систему, хімічну промисловість, щоб стати надійним партнером Європи в постачанні "зеленої" енергії. А також це можливість перетворити сектор металургії.

– Як я розумію, мало Стратегію затвердити на рівні Кабміну, ще мають бути ухвалені відповідні законопроєкти для її реалізації. Вас підтримує депутатський корпус?

– Наступним кроком після ухвалення Стратегії на рівні Кабміну буде напрацювання Закону "Про основи національної економічної політики". За час створення Стратегії в роботу нашого Центру залучалися десятки народних депутатів. Вони брали участь в обговореннях, привносили своє бачення. Тому ми розраховуємо на підтримку депутатського корпусу і максимально ефективну взаємодію.

– Україна в 2030 році – яка вона, відповідно до Національної економічної стратегії?

– Це одна з найкращих країн у світі для ведення бізнесу, яка приваблює не тільки розумним регулюванням і низькою часткою участі держави в економіці, а й широкими можливостями завдяки її географічному положенню, участі в міжнародних транспортних коридорах Європа-Азія, Північ-Південь. Україна в 2030-му – центр світової продуктової безпеки. Це країна, яка володіє широкими ринками збуту, включно з Африкою, Південною Америкою й Азією. Країна, в якій активно розвивається цифрова сфера, і вона задає тренд по багатьох секторах цифрової економіки. Країна, яка стала виробничим майданчиком для всього регіону і в якій розміщуються найсучасніші інноваційні виробництва. А ще – це частина євроатлантичного простору, як із точки зору ринків капіталу, так і з точки зору партнерства.

Потенціал розвитку, відповідно до Стратегії, – це "посилення" економіки України в два з половиною рази за 10 років. Це призведе до того, що індивідуальні доходи громадян виростуть втричі.