Українському агроринку необхідна здорова конкуренція

Українському агроринку необхідна здорова конкуренція

Україна входить до п'ятірки найбільших світових постачальників агропродукції. Аграрний сектор генерує понад 10% українського ВВП. Сільгосппродукція становить 39,8% в загальному експорті України, або близько $20 млрд.

І при цьому держава недоотримує від агросектору мільярди гривень у вигляді податків, оскільки частина ринку працює "в чорну". За оцінками Світового Банку, "в тіні" перебуває близько 8 мільйонів гектарів українських земель. Власники паїв віддають їх в оренду, але документи при цьому не оформлюються, а податки не сплачуються.

Щоб створити свої земельні банки (землі, на яких вирощується сільгосппродукція), агрокомпанії укладають із селянами договори оренди паїв. Самі землі при цьому залишаються у власності у людей, за їхнє використання господарі отримують орендну плату. І ось тут починаються "дива".

За Податковим кодексом вартість оренди становить від 3 до 12% від грошово-нормативної оцінки землі. Плюс місцева адміністрація може додати ще 1% на соціальний розвиток регіону, якщо землю виділяє держава. Залежно від вартості оренди паю визначається і розмір податку на землю.

Селяни, якщо до них звертається велика агрокомпанія, встановлюють найвищу ціну, розуміючи, що в орендаря є гроші. Скажімо, 13%. Всі великі агрохолдинги працюють "в білу", вони вказують ціну в договорах і з неї офіційно платять податки.

Дрібні підприємці вирішують все інакше. Тут можливі два варіанти. Перший: пайовик, у якого є СПД, домовляється з сусідами і орендує у них землю. У договорах відображається вартість оренди паїв 3% від грошово-нормативної оцінки. А решту, скажімо, 10% орендар платить своїм односельцям готівкою. Агрохолдинги собі такого дозволити не можуть. Оскільки ризики того, що контрольний орган встановить факт ухилення від податків, дуже високі, а втрати від штрафних санкцій незрівнянно більші за вигоди від заниження орендної плати. Тому великий бізнес вказує в договорах реальну ціну і чесно платить податки. Тобто дрібні агровиробники платять податок на землю від 3%, а великі агрохолдинги – від 13%.

Другий варіант ще гірший. У цьому випадку один пайовик домовляється з іншими усно, а гроші повністю віддає готівкою. Він збирає всі паї, номінально не підписуючи жодної угоди. Засіває землю, вирощує врожай, збирає. Потім купує фіктивні виробничі документи у трейдерів і продає товар за цими документами. Саме таких земель в Україні 8 мільйонів гектар. Поліція та місцеві адміністрації нічого не помічають.

Ситуація ускладнюється тим, що дрібні виробники часто диктують ціни на сільгосппродукцію у своїх областях. Вони домовляються між собою, зрозуміло, не підписуючи жодних офіційних домовленостей.

Ситуацію міг би врятувати Антимонопольний Комітет, якби він працював ефективно. АМКУ не бачить цих домовленостей і тих наслідків, які вони несуть для ринку. А якщо і бачить, то не може зробити, бо у нього немає для цього ні інструментів, ні повноважень. АМКУ фактично усунутий від боротьби з антиконкурентними діями на агроринку.

Через подібну практику держава не отримує від сільського господарства тих грошей, які могла б отримувати, а це мільйони доларів на рік.

Виходом може стати тільки законодавча реформа. Суть не тільки в посиленні ролі АМКУ і підвищенні його статусу, як це пропонується парламентським законопроєктом №2730-2 "Про внесення змін до деяких законів України щодо конкуренційно-антимонопольної реформи". Крім реформування самого АМКУ необхідна ще й реформа в частині дозвільних документів. Кожен суб'єкт підприємництва на агроринку має бути підконтрольний державі. І АМКУ повинен входити у цю систему контролю.

Контроль з боку поліції, податкової та Антимонопольного Комітету як спеціального органу змусить дрібних аграріїв вести справи "в білу". Задекларувати збирання культури, заплатити податки, зокрема на землю, а з отриманого доходу сплатити загальний податок.

Вирішивши цю проблему на агроринку, Україна зможе значно збільшити надходження до бюджетів різних рівнів. Крім того, порядок і передбачуваність на агроринку дуже важливі для запуску повноцінного ринку землі, який має запрацювати у 2021 році.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.