УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Кудрицький: 16 масованих атак, понад 1000 ракет та дронів на енергосистему – все це стало принизливою поразкою Росії

10 хвилин
70,8 т.
Кудрицький: 16 масованих атак, понад 1000 ракет та дронів на енергосистему – все це стало принизливою поразкою Росії

Володимир Кудрицький – керівник "Укренерго". Це він керує всіма розподільчими мережами, якими постачається струм. Саме ремонтні бригади цієї компанії впродовж останніх пів року відновлювали енергоживлення, часто по багато годин без сну. А інколи – й втрачаючи життя.

Кудрицький розповів, що відбувалося з "тієї сторони" електромереж, завдяки чому вдалося витримати ракетні навали росіян, а також про те, наскільки благополучним буде наступний енергетичний сезон.

– Що агресору вдалося, а що не вдалося за цей рік?

– Вдалося нас "покошмарити", створити певні проблеми для українського населення з електроживленням, які тільки нещодавно вдалося подолати. Вдалося також створити проблеми для бізнесу, але не вдалося досягти основної мети: покласти енергосистему на лопатки взимку, під час холодів, щоб разом з електроенергію українці втратили доступ до інших критичних сервісів, таких як теплопостачання, водопостачання, водовідведення, мобільний зв’язок, інтернет. Вони хотіли створити глобальний блекаут в Україні, заморозити системи водо- і теплопостачання, створити такий глобальний "Алчевськ".

– Що таке глобальний блекаут?

– Глобальний блекаут означає повне відключення енергосистеми, погашення всіх основних електростанцій і вузлів споживання. Грубо кажучи, це означає, що майже ніде в країні немає електропостачання, немає світла майже ні в кого, лише якісь спорадичні острівці невеликої генерації. Цього зробити не вдалося. Але вони дуже старалися. Стільки випустили ракет і дронів в об’єкти енергосистеми – це безпрецедентно. Тому стратегічно росіяни програли, бо вони витратили дуже цінний, рідкісний ресурс і не досягли основної мети.

Останні днів 20 ми вже не маємо дефіциту потужності в енергосистемі. Думаю, що для росіян – це досить принизлива поразка, і оцей енергетичний фронт ми можемо виграти. Ми ще не здобули остаточної перемоги, але вже близькі до того, щоб пройти найскладнішу зиму в історії України.

– Тут похвалюся: я сьогодні продав близько 50 кВт зеленої електроенергії в систему, і не я єдиний. Стало тепліше, і зелена генерація покращує баланс.

– Збільшення світлового дня збільшує об’єм сонячної енергії, яку ми отримуємо в енергосистему, але це не основна причина. Важливо, що інші види генерації теж сильно підтягнулися після обстрілів, які сталися в грудні і в січні, ми змогли відновити і ввімкнути багато енергоблоків теплових електростанцій, теплоелектроцентралей, атомні електростанції після певних планових ремонтів теж включилися в роботу. З іншого боку, відступили морози, трішки потеплішало – і споживання скоротилося. Дуже непоганий зараз ресурс є у гідроелектростанціях, досить суттєва водність по Дніпру і Дністру. Тому тут цілий комплекс факторів і, звичайно, ми дуже активно налагоджуємо свою магістральну мережу, щоб від цих великих електростанцій можна було електроенергію доставити споживачам.

– Чи є зараз ризики для енергосистеми? Складається таке враження, що зараз орки більше стріляють по сходу України і створюють там штучний дефіцит електроенергії, а на заході є надлишки, бо там успішно працюють атомні станції.

– Так завжди було насправді, це дуже характерна структура генерації і споживання, в цьому плані не так вже й багато змінилося. Але ми повинні бути далекі від самозаспокоєння, ризики є. Ворог все ще може обстрілювати нашу енергосистему. Ми не знаємо точно, скільки в них ракет і дронів, але такий ризик зберігається і періодично вони вдаються до масованих ракетних атак. Кожна така атака надовго відключила б енергосистему середньої європейської країни. У нас вже їх було 16 чи 17.

– Кількість ракет і дронів рахували?

– Ми рахували, що понад тисячу ракет і дронів випущено по енергосистемі. Наприклад, одна ракета несе бойову частину від 200 і до 1000 кг тротилового еквіваленту. Долетіло, за нашими грубими підрахунками, більш ніж 200. Звичайно, об’єктів у енергосистемі небагато. Як наслідок, в Україні немає жодної великої теплової, гідроелектростанції чи великої теплоелектроцентралі, яка не була б пошкоджена або знищена ворогом. У нас дуже багато підстанцій, магістральних важливих, критичних вузлових, які пошкоджені, і не один раз. Є об’єкт, у який було 20 прильотів. Усі бачили фотографії житлових будинків, в які прилетіли ракети, можете уявити ступінь руйнування.

– Масштаби руйнувань – це відкрита інформація?

– Закрита, бо озвучуючи якісь конкретні деталі, ми допомагаємо їм орієнтуватися, що у нас пошкоджено, а що ні. Ми б не хотіли цього робити, як я вже сказав, ми ще не виграли війну, а після війни, я думаю, у багатьох підручниках чи аналітичних матеріалах будуть використовувати ту статистику, яку ми зберемо.

– Завдяки чому система вистояла?

– Завдяки тому, що у нас трішки по-іншому була організована робота нашого енергетичного сектору. Наприклад, коли вони почали нищити наші підстанції, ми стали шукати обладнання по всьому світу, і виявилося, що запасів ні в кого немає. Запас обладнання був тільки у нас. Ми досі використовуємо цей запас. Здебільшого його просто не існує. По-друге, більшість системних операторів, таких як "Укренерго", в розвинутих країнах основні роботи з обслуговування обладнання і ремонтів віддають на підряд. У нас у компанії працює 7 тис. людей, це чимало як для оператора магістральних мереж. Щоб ви розуміли, в австрійського оператора їх усього 300-400.

Ця модель, коли ми використовуємо наш персонал для ремонтів, продемонструвала, що в нашій ситуації, в умовах війни, це абсолютно виграшна історія. Тому що в перший місяць вторгнення ми не змогли б мобілізувати підрядників взагалі, їх просто не було. Ми могли покладатися тільки на власні сили і зараз ми робимо безпрецедентний обсяг ремонтів за ці чотири місяці. 90-95% всіх ремонтів ми робимо власними силами. Ми навіть трохи допомагаємо ще нашим колегам з обленерго ремонтувати їхні розподільчі пристрої.

– Який відсоток обладнання вдається відновити?

– Важко оцінити, бо прилітає в абсолютно різні типи обладнання. Важливо, що часто нам є чим підмінити пошкоджене обладнання.

Попереду в нас повне відновлення енергосистеми, і ми повинні не тільки повернути ситуацію на рівень до вторгнення, а отримати якусь нову якість цих об’єктів, збудувати їх або відновити в новому форматі, більш захищеному і стійкому до ракетних атак. І сама енергосистема має трохи трансформуватися, вона має стати більш децентралізованою і нарешті має здійснитися цей енергетичний перехід для України, коли ми позбудемося частини застарілої та неефективної генерації електроенергії і замінимо її на нові технології.

– Розкажіть у деталях, бо ця тенденція децентралізації популярна у Європі, але я переконаний, що українці про це не знають.

– Була ера електростанцій, які працювали на вугіллі та газу. Це не обов’язково гігантські електростанції, але вони досить потужні. Більша електростанція на 1 МВт встановленої потужності вимагає дещо менше капіталовкладень, ніж маленька… але з часом з’явилися нові технології. По-перше, почали розвиватися сонце і вітер, електростанції, які працюють на біомасі, дуже популярні на півночі Європи і вони закривають досить суттєву частину балансу таких країн, як ті ж країни Балтії, скандинавські країни.

Джерело виробництва електроенергії стало набагато ближчим до споживача. Якщо за радянських часів будувалися величезна атомна станція чи величезна теплова електростанція на вугіллі, і з неї потужні магістральні лінії розтягували електроенергію по всій країні і доставляли їх в інші регіони, то модель сьогоднішньої енергомережі компактніша й автономніша. Джерело генерації наближене до споживача, відповідно, воно менше і, відповідно, таких джерел багато.

Здешевлення електроенергії для споживачів відбувається завдяки активній інтеграції відновлювальних джерел в енергосистемі. Ми, українці, звикли до того, що в нас є високий "зелений тариф" і "зеленка" дорога. Насправді якщо подивитися на собівартість електроенергії, виробленої з різних електростанцій, то сонце і вітер, напевно, найдешевші. Тому зараз європейські країни, Америка, Японія, які будують сталі енергосистеми, віддають перевагу такому міксу дешевих відновлюваних систем плюс дорогих балансуючих потужностей, але цих балансуючих потужностей треба небагато, їх треба тільки для підстраховки. Вони в загальній структурі виробництва займають невелику частку.

Тому шлях України полягає в тому, щоб відмовитися від сьогоднішніх застарілих типів електростанції – це і вугільні ТЕС, і деякі газові теплоелектроцентралі – і замінити їх на наш власний мікс: атомка, сонце, вітер і балансуючі потужності, але швидкі і маневрені, не такі як сьогоднішні, а ті, які можуть з нуля піднятись на 100% номінальної потужності за декілька хвилин. Це газова генерація, але також маневренною може бути і теплоелектростанція, яка працює на біопаливі.

– Якою очікується наступна зима з погляду енергетики? Вона буде безпечнішою?

– Ми працюємо над тим, щоб вона була безпечнішою, але наступна зима теж буде непростою.

– Навіть якщо росіяни не обстрілюватимуть?

– Так. Справа в тому, що ми не маємо доступу до дуже великого обсягу генеруючої потужності, що розташована на тимчасово окупованій території. Дуже багато залежить від того, коли ми здобудемо перемогу і деокупуємо всі наші території та електростанції, які там розташовані. До речі, на півдні була сконцентрована потужна вітрова генерація, вона була взимку для нас недоступна, а якраз взимку вітрові станції є найкориснішими.

У нас буде все одно непросте завдання як у оператора енергосистеми: знайти джерела для покриття споживання наступної зими. Це не тривіальне завдання, і ми будемо вже ремонтувати все, а також зможемо включити або заново встановити в енергосистемі генеруючі обладнання для того, щоб пройти наступну зиму без відключень і значних дефіцитів. До наступної зими ми вже почали готуватися, не закінчивши ще поточну зиму, і нам потрібно буде напружити всі наші енергетичні сили в енергосистемі, застосувати і задіяти всі наявні генеруючі потужності для того, щоб уникнути дефіциту споживання наступного сезону.

– Якщо ЗСУ вдасться відвоювати Запорізьку атомну станцію, це вирішить проблему чи ні?

– Запорізька атомна станція як така вирішує проблеми нашого балансу з того моменту, як нам стане доступною вся її потужність або більшість цієї потужності. Ми ж не знаємо, в якому стані зараз електростанція, скільки часу буде треба на її увімкнення, це залежатиме від того, в якому стані вона буде після окупації.

Вона зараз не працює. Для того, щоб її знову запустити, потрібно досить багато зусиль. Скільки конкретно, ми ще не знаємо, і я думаю, що це визначить "Енергоатом". Можливо, впораються швидко, можливо, потрібні будуть місяці.

– Чи існує енергетичний ленд-ліз?

– Існує енергетичний "Рамштайн". Насправді більшість обладнання, яке йде в Україну, відправляється безкоштовно, ми співпрацюємо з 400 енергетичними компаніями майже в 40 країнах світу для того, щоб знайти все те, що потрібно для ремонтів. Нам часом треба складне і специфічне обладнання, воно є штучним товаром, на заводах – черги, вони сягають років. Оператори з усіх країн зараз дуже активно розміщують замовлення, світ переходить на зелену енергетику, будуються нові мережі, електростанції, всім потрібно електротехнічне обладнання, воно стало дефіцитом, ще до вторгнення.

Дуже важко знайти те, що вже готове і що можна привезти в Україну і включити, але процес цей іде, і ті країни, ті енергетичні компанії, які мають чим поділитися, дуже охоче діляться і не хочуть навіть чути ні про яку фінансову компенсацію. Ба більше, вони зазвичай ще й оплачують дорогу.

Що стосується фінансування, наша компанія минулого року залучила близько 700-800 млн євро від міжнародних фінансових організацій і грантів від урядів різних країн. Наприклад, уряд Нідерландів виділив 70 млн євро гранту на ремонт обладнання для "Укренерго" і надав кредит на 300 млн євро, він був оформлений за 10 днів. Це світовий рекорд, повірте, раніше це відбувалося роками, в найкращому випадку – місяцями. Також ми змогли переспрямувати фінансування з наших старих проєктів від Європейського інвестиційного банку, Світового банку, Японська організація розвідки фінансує відновлення наших мереж, ПРООН також закуповує для нас обладнання. Сполучені Штати Америки та їхні інституції також. Тобто дуже багато донорів, і зараз для нашої компанії проблема відновлення полягає не стільки у відсутності фінансування, скільки у тому, що фізично виробничі потужності у світі не здатні так швидко виготовити стільки обладнання, скільки нам потрібно.

– Якщо ми говоримо про цю осінь, чи варто сподіватися, що значна частина зруйнованих мереж та підстанцій буде замінена?

– У мене на столі є досить чіткий план від нашої технічної інвестиційної команди стосовно того, яким чином і що ми будемо вести, де що ми замовляємо, і в які терміни ми що відновлюємо. Він розкладений по тижнях і місяцях, по об’єктах і по видах основного обладнання. У нас є абсолютно чітке розуміння того, що до наступної зими ми підійдемо в хорошій формі, якщо говорити про магістральну мережу, якою ми управляємо. Йтиметься не просто про відновлення мереж, яке дозволить уникнути обмеження електроспоживання в Одесі чи в іншому регіоні. Будемо говорити про надійність, а це значить, що ми будемо прагнути до ситуації, коли відключення якогось з елементів мережі споживач на собі не відчуватиме. Тобто відновлюватимемо запас міцності.

– Чи очікуються зміни комунальних тарифів, зокрема на електроенергію?

– Не маю інформації щодо цього, тому не буду спекулювати. Питання не зовсім наше, всі розуміють, що тарифи для населення фіксовані. Ціна для промисловості у нас давно плаваюча, є оптовий ринок, на якому ця електроенергія купується і продається. Хочу сказати, що був дуже цікавий момент цієї зими, коли були досить масштабні відключення, і багато промислових підприємств від цього страждали, бо не у всіх технологія дозволяє мати переривчастий графік енергопостачання. У Європі електроенергія коштувала втричі дорожче, ніж в Україні, і втім досить багато промислових підприємств скористалися можливістю імпортувати електрику з Європи за вищими цінами, платити більше за електроенергію для того, щоб виробляти продукцію і експортувати чи продавати на внутрішньому ринку. Цієї зими для промисловості більше актуальності набула не ціна, а доступність ресурсу.

– Ця опція дійсна в будь-якому регіоні?

– Так, у будь-якому регіоні. Мережа дає змогу доставити електроенергію до того чи іншого підприємства. Зараз у нас вже немає великого дефіциту і, відповідно, економічний сенс в імпорті електроенергії з Європи зникає, а отже, цей імпорт зменшився в десятки разів і зараз майже на нулі.