Держрегулювання цін в Україні: побічні ефекти та світовий досвід

Держрегулювання цін на продукти в Україні

Зараз багато хто критикує відновлення державного регулювання цін в Україні на окремі соціально чутливі товари (хліб, цукор, макарони тощо). Мовляв, це повернення до планової економіки, архаїзм, "совок" і тому подібне. Але, насправді, нічого екстраординарного чи апріорі негативного в цьому немає. Це вимушений тимчасовий захід, який часто застосовують у складних умовах.

Так, він має свої побічні ефекти (може спричинити дефіцит, не працюватиме на 100%, його будуть намагатись "обходити" і т.п.). Але ж "люби, Боже, правду!" - уряди (і в розвинутих країнах теж) завжди певним чином регулюють ціни! А на деякі товари вони їх навіть встановлюють. До речі, це відбувається не першу тисячу років. Тож, не варто зарікатись від застосування цього механізму чи демонізувати його.

Відео дня

Зазвичай уряди обмежують верхній рівень цін (встановлюючи "стелю" для рентабельності чи цін напряму), щоб зробити певні товари більш доступними для споживачів в особливих умовах, стримати інфляцію, чи захистити споживачів від монополістів.

Неоліберальні економісти, модні псевдоексперти переконують нас, що державне регулювання цін – пережиток радянського минулого, неприйнятний для ринкової економіки. Це неправда. Країни-лідери з потужною ринковою економікою, такі як США та Великобританія, теж регулюють ціни. Наприклад, в США існує "rent control" - місцева влада обмежує вартість оренди житлової нерухомості (практика, характерна для Сан-Франциско не одне десятиріччя) та, навіть, періодичність й темпи збільшення орендних ставок на житло (так це працює в Нью-Йорку).

Після урагану Сенді в Нью-Йорку та Нью-Джерсі обмежували ціни на воду та бензин. Звісно ж, це були виняткові заходи у екстраординарній ситуації.

Скористайтесь послугами таксі в Лондоні чи Сінгапурі і Ви побачите, що тариф жорстко стандартизований. І звісно ж, це не "ринкова рівновага" чи "саморегуляція".

В деяких випадках уряди обмежують ціни знизу. Мінімальна заробітна плата ("ціна праці") дуже жорстко регулюється в США. Спробуйте платити там своєму співробітнику менше встановленого державою мінімуму і швидко відчуєте на собі неочікувані грані найбільш ліберальної економіки.

Знаю, це не сподобається неолібералам та лібертаріанцям, але вільного ринку взагалі не існує. Завжди за лаштунками економіки є певна система правил і регуляцій, бачимо ми її чи ні. Так, в принципі, влаштовані соціальні системи. Вони завжди поєднують індивідуальну ініціативу та колективну регуляцію. Відрізняється тільки їх баланс, і то не так вже й разюче, як може здатися на перший погляд.

В економіці (будь-якої країни) за кожним економічним параметром, так чи інакше, стоїть певне "регулювання" або політичне рішення. Яке колись хтось прийняв, або не прийняв (бездіяльність або навіть відмова від регулювання - теж варіант "вибору"). Жодної "невидимої руки вільного ринку", яка б автоматично створювала гармонію та добробут, не існує. Кредитні ставки, рівень заробітних плат, енергетичні й транспортні тарифи, валютний курс - всі ці економічні параметри прямо чи опосередковано формуються під впливом державного регулювання.

До речі, на моєму Youtube -каналі Ви знайдете відео-огляди книг Еріка Райнерта "Як багаті країни стали багатими... І чому бідні країни залишаються бідними" та Ха-Юн Чанга "23 прихованих факти про капіталізм", які пояснюють яке державне регулювання є гарним, а яке поганим і чому.

Facebook автора

disclaimer_icon

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...