Абсурд переміг? У Раді під впливом Банкової ухвалили закон про олігархів

5 хвилин
71,5 т.
Зеленський зможе призначати олігархів

У Верховній Раді під тиском президента Володимира Зеленського ухвалили закон "Про олігархів", який фактично дозволяє главі держави "призначати" олігархів і обмежувати їхні права. Це сталося ще до отримання рекомендацій Венеціанської комісії, фактично, порушуючи процедуру.

У результаті Україна стала першою країною світу, де боротися з олігархами вирішили не за допомогою антимонопольного комітету, незалежних судів і правоохоронних органів, а завдяки рішенню президента. І ніхто не може гарантувати, що "призначення" олігархів не буде виборчим, а такий статус хоч якось змінить ситуацію в країні.

Що цікаво, до голосів від "слуг" приєдналися також "За майбутнє", "Довіра" і "Голос" (всього набрали 279 голосів, щоб подивитися поіменне голосування, доскрольте новину до кінця).

Відео дня
Кого "призначать" олігархами і чому це абсурд?

Визначати "олігархів" будуть за чотирма критеріями:

  • участь у політичному житті,

  • вплив на ЗМІ,

  • статок від 80 млн доларів,

  • контроль над одним із товарних ринків

Щоб стати "олігархом", досить відповідати трьом із зазначених характеристик. У законопроєкті прописано всього дві санкції, які будуть до них застосовано:

  • олігарх не зможе робити внески на підтримку політичних партій безпосередньо або через своїх партнерів,

  • такі бізнесмени і їхні компанії не зможуть брати участь у приватизації великих державних підприємств.

Що цікаво, згідно із законопроєктом, олігархами можуть називатися десятки і сотні українських підприємців. З одного боку, глава держави взявся виконати обіцянки, з якими не впоралися всі його попередники, з іншого боку, розмиті правила фактично наділять президента новою функцією – призначати олігархів.

З усіх критеріїв оцінки "олігарха" єдиний чіткий – розміри активів. Адже вплив на ЗМІ і участь у політичному житті – це спільна риса більшості заможних українців. А ось контроль над одним із ринків "монополізму" – юридичне визначення, яке може дати винятково антимонопольний комітет (АМКУ). Але в законі цією функцією наділили РНБО.

У коментарі OBOZREVATEL колишній глава Transparency International, а зараз нардеп "Голосу" Ярослав Юрчишин пояснив, що окремих законів не потрібно, достатньо просто розширити повноваження АМКУ. Така сама практика діє і в усьому світі. Україна стала першою країною, де з якоїсь причини президент отримав право обмежувати в правах тих, кого вважатиме олігархом. І таку абсурдну практику підтримала ціла низка нардепів:

"Слуга народу" – 229, група "Партія "За майбутнє" – 18, група "Довіра" – 15, "Голос" – 11, позафракційні – 6, "Батьківщина", "Європейська солідарність" і ОПЗЖ – жодного голосу.

За документ проголосувало 279 нардепів
Голосування за фракціями

Документ ухвалили з порушенням регламенту: незважаючи на вимогу опозиції, окремо кожну правку розглядати не стали. Ба більше, раніше уповноважена з прав людини Людмила Денісова заявила, що документ порушує Конституцію України, бо президент і РНБО не можуть вибірково обмежувати права людини.

Також проти документа на форумі YES у Києві виступив відомий аналітик, ведучий CNN Фарід Закарія. Він вважає, що закон про олігархів створює ризик для вільного функціонування ЗМІ і свободи слова в Україні.

"Суспільству вигідно мати багато різних медіаканалів, безліч різних власників бізнесу. Я б швидше турбувався про закони, які певним чином ускладнюють для громадянського суспільства і приватного сектора можливості володіти ЗМІ, висловлювати свою думку", – прокоментував Закарія.

Не підтримав документ і український підприємець чеського походження Томаш Фіала. Я подивився по всьому світу: чи існує де-небудь такий закон? Не знайшов. Тому це такий експеримент, який Україна проводить перша в світі", – зазначив Фіала. Як уточнив він, у багатьох країнах, зокрема на заході, були проблеми з олігархами. Вони вирішувалися за допомогою жорсткого антимонопольного законодавства і через незалежну судову систему.

Законопроєкт №5599 "Про запобігання загроз національній безпеці, пов'язаних із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" має на меті "подолання конфлікту інтересів, викликаного злиттям політиків, медіа та великого бізнесу, використання політичної влади для збільшення власних капіталів".

"Норми закону виписано абстрактно і неточно. Як визначити вирішальний вплив? Це оціночні поняття. РНБО, не маючи конституційних повноважень, матиме штучні можливості когось призначати олігархом, а когось ні. АМКУ згадується тільки один раз у законі, але, наприклад, АМКУ не вважає Фірташа з його облгазами монополістом", – сказав Юрчишин.

На прохання OBOZREVATEL Зеленський під час своєї пресконференції ще кілька місяців тому пояснив, що олігарх не зможе займатися політикою в Україні, а по відношенню до всіх, хто потрапить до реєстру, будуть застосовані санкції.

Закон не має чітких критеріїв

OBOZREVATEL звернувся до члена Ради громадського контролю НАБУ з проханням прокоментувати прописані в документі норми, і ось на які недоліки в законопроєкті вказала юристка Злата Симоненко:

  • недостатньо критеріїв, щоб розуміти, хто є олігархом

"Прописали всього чотири пункти, які дозволяють визначити "олігарха". Що таке брати участь у політичному житті? Це дуже розмите визначення. Тут має бути роз'яснення: фінансує політичну партію, заснував її. Повинні бути зрозумілі критерії, інакше можна сказати, що будь-хто бере участь у політичному житті, тому що ходив на вибори хоча б раз у своєму житті", – сказала юристка.

  • немає зрозумілого визначення, хто впливає на ЗМІ

"Як визначити, хто впливає на ЗМІ? Якщо людина засновник, бенефіціар, фінансує його? Якщо бізнесмен розміщує свою рекламу в ЗМІ, хіба це не вплив? Вони пишуть, що впливає бенефіціар і контролер. Але немає визначення, хто такий контролер", – додала Симоненко.

Крім того, юристка зазначає, що розмиті поняття в законопроєкті, а також відсутність конкретних критеріїв створюють можливість називати олігархом ледь не кожного заможного бізнесмена.

Сама ідея боротися з монополістами правильна, на це є і суспільний запит, і вимога міжнародних партнерів. Але чи не виявиться, що це стане ще одним механізмом боротьби з тими, кого не влаштував Офіс президента.