Відео дня
Автівки СРСР, про які майже ніхто не знає
У СРСР виробляли багато автомобілів, а ще більше розробляли. Проте і велика кількість концептів та прототипів так і не доходила до серії.
Як повідомляє сайт Autonews, таке траплялося з різних причин: деякі проєкти були занадто складними, а деякі могли не сподобатися радянському керівництву. Нижче наведений список із 10 цікавих та маловідомих автомобілів, які так і не вийшли.
ВНДІТЕ-ПТ створив конструктор Юрій Долматовський. В середині 20 століття він почав створювати однооб’ємні експериментальні вени, такі як представницький НАМІ-013 або компактна "Білка". Але найцікавішою його роботою стало концептуальне таксі ВНДІТЕ-ПТ, створене в 1964 році.
Тоді автомобіль став справжньою революцією через свій дизайн. Він в довжину всього 4,2 метра, але мав просторий салон. Всередину пасажирам можна було потрапити через електричні розсувні двері праворуч, а водію – через свою власну "хвіртку" зліва. В основі ВНДІТЕ-ПТ лежала сталева просторова рама, обшита склопластиковими панелями. Двигун від "Москвича-408" на 50 кінських сил був встановлений ззаду.
Конструкцію моделі оцінили, як занадто важку для масового виробництва. Єдиний побудований екземпляр зберігається у Військово-технічному музеї російського міста Чорноголовка.
Ще один проєкт зі склопластику – "Зоря", побудована у 1966 році. В її основі агрегати від ГАЗ-21. Дизайн мав багато відсилань до свіжого на той момент Ford Falcon.
Модель зробили на Сєвєродонецькій авторемонтній базі, де колись створили мікроавтобус "Старт" з "Кавказької полонянки", а за дизайн відповідав той ж художник Юрій Андрос. Серійне виробництво не розпочалося також через складний і не допрацьований кузов.
ІЖ ЗИМА створили у 1965 році, коли Іжевський завод тільки збирався відкрити перші цехи. Проте там вже працювало конструкторське бюро, яке захотіло не тільки випускати "Москвичи", для яких створювалося підприємство, але й зробити своє авто.
Прототипи ЗИМА-1 і ЗИМА-2 – це по суті спрощені "Москвичі". Замість несучої конструкції тут використовувалася рама, на яку прилаштовували перероблені кузова "Москвичів". Модель отримала мінімум декору, незвичайну "чотириоку" передню частину та на вибір були доступні дві або чотири двері. Силові агрегати, підвіски та інше – теж від АЗЛК. "ЗИМУ" таки вирішили не виробляти і почали складати столичну модель.
Проте іжевські конструктори не опустили руки і в 1968 році почали роботу над автомобілем "Старт", який для радянського автопрому виявився революційним. Вони захотіли створити п'ятидверний хетчбек з аеродинамічним дизайном та переднім приводом.
До стандартного силового агрегату від "Москвича-412" – 1,5-літрового мотору і чотириступеневої коробки передач – стикувався редуктор, який через карданний вал відправляв тягу назад до передньої осі. Через це не треба було розгортати мотор поперек і проєктувати для нього нову трансмісію.
Керівництву країни проєкт не сподобався. Єдиний прототип завершили і випробували в 1972 році, після чого покинули.
ВАЗ 2101-80 розробляли у 1975 році. Його дизайн отримав витончені лінії, що нагадують актуальний на той момент Ford Escort, та доступні дві або чотири двері. Автомобіль отримав ту ж платформу, що в оригінальної моделі, яка обіцяла відносно доступний запуск виробництва. Проте проєкт так і не вдалося реалізувати.
Працювали в СРСР і над спадкоємцем ГАЗ-24 – ГАЗ-3101, який мав отримати новий кузов. Згодом силову структуру було вирішено залишити без зміни, але прототипи, зібрані в 1973 році, отримали V6, гідропідсилювачі, кондиціонери і навіть ШРКШи. Над автомобілем працювали вісім років, його серійна версія отримала індекс 3102.
У 1979 в Тольятті розробляли електромобіль ВАЗ-2702 "Поні", який дуже нагадував гольф-кари. Вже через рік були побудовані перші вантажівки, але вони мали важкі акумулятори, що сильно вплинуло на вантажопідйомність шасі.
До 1986 року інженери працювали над моделлю: замінювали їй сталь на алюміній, щоб знизити масу та збільшити вантажопідйомність, придумували систему швидкоз'ємних акумуляторів. Але робота виявилася марною. "Поні" міг перевозити 400 кг вантажу і мав 70 км пробігу на повній зарядці в міському циклі.
ЛАЗ "Україна-1" побудували у 1961 році. Концепт від львівських дизайнерів та інженерів навіть знявся у фільмі "Королева бензоколонки". Автобус отримав пневмопідвіску, гідропідсилювач керма, електропневматичний привід п'ятиступеневої МКП, новий 150-сильний V8 від ЗІЛ-130 і розкішний салон на 36 місць.
Виробництво не розпочалося, як і в його спадкоємців з індексами 67, 69, 71 і 73 – відповідно до років будування. Пізні зразки не вражали дизайном, тому що будувалися на базі серійних ЛАЗ-699, але мали багате оснащення: в салоні можна було користуватися кавоваркою, холодильником, газовою плитою і туалетом, були передбачені два телевізори, магнітофон, гардероб і багато іншого. Однак радянському автопрому така розкіш виявилася не потрібна.
Розробляти ВАЗ-2122 "Річка", яка відповідно до назви могла плавати у воді, почали з ініціативи військових. Це була не зовсім плаваюча "Нива", а швидше окрема модель зі своїм власним кузовом – більш утилітарним і надійно загерметизованим знизу. Проєктування двох машин велося паралельно, але якщо громадянська версія досить швидко дійшла до серії, то над військовою працювали ще 10 років.
"Річка" пройшла повний цикл необхідних випробувань: вона вміла плавати, десантуватися з парашутом, підходила як для командирського використання, так і для перевезення особового складу, поранених або для установки зброї. Машину навіть схвалила державна комісія і рекомендувала до виробництва, але на дворі була вже перебудова, і конструкція виявилася нікому не потрібною.
Ця більш компактна і сучасна альтернатива застарілим лімузинам ЗІЛ була схвалена Михайлом Горбачовим, хоч і тільки на етапі початкової концепції. ЗІЛ-4102 розробляли і до цього, але отримавши відмашку, прототипи створили досить швидко.
У 4102 був несучий кузов замість рами, а частина кузовних панелей для полегшення ваги виготовлялася з пластика і композитних матеріалів. Все це дозволило знизити масу кузова на півтонни в порівнянні з колишньою моделлю 4104. Мотор V8 на 315 к.с. дозволяв набрати "сотню" за 10,5 секунди.
Все підвіски вперше мали незалежну схему, а водійське місце стало зручнішим. З урахуванням того, що президент СРСР любив їздити за кермом сам, концепція здавалася безпрограшною, але проєкт прикрили майже відразу ж після демонстрації прототипу Горбачову.
Як повідомляв раніше OBOZREVATEL, у першій половині 60-х розроблявся мінівен "Запорожець", випуск якого не вдалося почати через нестачу коштів.