"Лімузин для народу" – для кого в СРСР створювали автомобілі

23,1 т.
'Лімузин для народу' – для кого в СРСР створювали автомобілі

Радянський представницький автомобіль ГАЗ-12 "ЗіМ" став першою та єдиною машиною преміумкласу в СРСР, яку можна було придбати в роздрібній торгівлі.

В архіві ЦКФФА ім. Пшеничного опинилася цікава фотографія, яка яскраво ілюструє вірш Володимира Шмідтгофа "Ех, добре у країні Радянській жити!" Вона називається "Ланкова колгоспу імені Сталіна в Житомирській області показує подругам власний новенький лімузин".

Ланкова колгоспу імені Сталіна (Житомирська область) у кабіні власного лімузина розмовляє зі своїми сусідками.
Відео дня

Цю фотографію зробили 1955 року, щоб укотре продемонструвати радянським громадянам, що нагорода завжди знайде свого героя. У цьому випадку за самовіддану працю на полях країни уряд обдарував героїню битви за урожай.

Практика дарувати дорогі подарунки "відмінникам бойової та трудової слави" використовувалася в СРСР ще з часів правління Сталіна. Наприклад, за рекорд із видобутку вугілля новеньку "Емку" – ГАЗ-М1 – подарували Олексієві Стаханову.

ГАЗ-М1 – один із таких автомобілів подарували Олексієві Стаханову.

Машини іноді дарували за особливо видатні заслуги, водночас їхню вартість відшкодовували заводам-виробникам із бюджету відповідного наркомату, а якщо дарував уряд, то з коштів госуправління Раднаркому. Але найчастіше дарували не саму машину, а право на її придбання. Таким ось способом "за дозволом Раднаркому" придбали собі ГАЗ-М1 скрипалі Давид Ойстрах та Міша Фихтенгольц, співак Леонід Утьосов, шахіст Михайло Ботвинник, актор Михайло Жаров, письменник Корній Чуковський, режисер Григорій Козинцев та багато інших знаменитостей, орденоносці, стахановці та ударники праці .

Після війни практику відновили. Зокрема, з ініціативи Сталіна до ордена Леніна, врученого за 25 років бездоганної служби, офіцерів і головних корабельних старшин передбачалося нагороджувати автомобілем "ЗіМ". Проте з приходом до влади Хрущова такий "аукціон небаченої щедрості" скасували.

ГАЗ-12 "ЗІМ" – перший та останній радянський представницький автомобіль, який можна було придбати в роздріб.

Героїні нашого фото дістався досить цікавий у конструктивному плані автомобіль. Проєктування ГАЗ-12 "ЗіМ" почалося 1948 року в межах проєкту створення перспективних моделей Горьківського автозаводу. У номенклатурі вона мала заповнити порожню нішу між "Побєдою" та урядовим ЗІС-110. Для зниження ваги автомобіль отримав тримальний кузов, а салон був розрахований на перевезення шести осіб. Це був перший схожий випадок у світовій практиці, коли машина такого класу та розміру не мала рами. Крім того, уперше в радянському автомобілі була використана автоматична трансмісія з гідротрансформатором.

Капот "ЗіМа" прикрашала хромована емблема ГАЗу з оленем на тлі червоного прапора

Ціна автомобіля була до реформи 1961 року 40 000 руб., ціле багатство за тодішньої середньої зарплати. Для порівняння: "Побєда" коштувала 16 000 руб., а "Москвич-400" – 9000 руб. Рідкісними покупцями, які могли дозволити собі таку розкіш, стала радянська наукова та творча еліта.

Дизайн "ЗіМа" був виконаний у стилістиці американських автомобілів кінця 40-х років

Поява "ЗіМа" справила чималий ажіотаж у номенклатурному середовищі. Багато функціонерів намагалися якомога швидше роздобути новинку. Про це в сатиричному журналі "Крокодил" вийшов фейлетон "Стоп! Червоне світло!", що вкривав ганьбою номенклатурних працівників, які йшли на всілякі хитрощі, щоб швидше отримати персональний "ЗіМ".

Сьогодні рідкісні збережені екземпляри ГАЗ-12 "ЗіМ" можна побачити тільки на ретрослетах і заходах.

На жаль, "ЗіМ" став першим та останнім представницьким лімузином, який можна було купити або отримати у дар звичайним жителям "однієї шостої частини суші". "Чайка", яка змінила його 1959 року, була доступна тільки обмеженому колу людей, та й традиція дарувати автомобіль передовикам виробництва та творчої інтелігенції в епоху тотального дефіциту канула в лету.

Раніше OBOZREVATEL розповідав, про Гагаріна та його автомобілі, а також про унікальні машини в радянському кінематографі.