Відео дня
Волошин: під виглядом миротворців Росія першим запускає спецпризначенців ГРУ та ПДВ
Росія використовує практично ідентичний сценарій для збереження своїх інтересів у різних країнах, проте ситуація в Казахстані відрізняється. Незмінно одне: агресивні дії російських військових ідуть у розріз із місією реальних миротворців.
Про те, до чого призводить "допомога" Росії, OBOZREVATEL поговорив із військовим експертом, учасником миротворчих місій ООН та операцій багатонаціональних коаліційних сил у різних країнах Владиславом Волошиним.
– Владиславе, Росія наполегливо насаджує думку, що її військові беруть участь за кордоном винятково в миротворчих місіях. Але ця "допомога" дуже дорого обходиться іншим країнам.
– Одна справа, коли Росія бере участь у миротворчих силах ООН – це справжні миротворці, їх ще називають "блакитні каски", а зовсім інша, коли РФ "миротворить" сама, з власної ініціативи – створюючи такі організації, як ОДКБ (в Організацію Договору про колективну безпеку входять Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Російська Федерація та Таджикистан).
Остання – це вже псевдомиротворчість, яка за фактом є запровадженням військ на різні території для виконання завдань Кремля, збереження інтересів Росії. Так війська РФ входили до Молдови (Придністров'я), Грузії (Південної Осетії, Абхазії), Вірменії та Азербайджану (Нагірний Карабах) і ось останній випадок – тепер під егідою ОДКБ Росія ввела "миротворців" до Казахстану.
– Дії Росії операціями з підтримки чи встановлення миру точно не назвеш.
– Це знають і розуміють у всьому світі, адже факти є. Наприклад, 1992 рік – у Молдові проходять демократичні процеси, а Росія вводить туди своїх "миротворців". І що зрештою? Ось уже 30 років ми бачимо ніким не визнаний анклав Придністров'я, через який іде контрабанда, нелегали та інше. Росія ж продовжує тримати там своїх "миротворців" – щоб зберегти плацдарм для дестабілізації в Європі.
Офіційно в Придністров'ї перебуває невелика кількість військовослужбовців ЗС РФ, але Росія може швидко збільшити цей контингент – маючи там і озброєння, і бойову техніку. Тобто за короткий час російська армія може отримати там пристойне бойове з'єднання.
Таким чином Росія зберігає на цій території ніким не визнану "республіку", яка вже кілька десятиліть гальмує розвиток Молдови на шляху до Європи.
Незважаючи на те, що європейські організації, які займаються безпекою, ООН та ОБСЄ, Стамбульський саміт – давно вже рекомендують і наполягають на виведенні цих "миротворців", Росія чинить опір щосили. Знаходить причини для зворотного – загострює там іноді ситуацію та продовжує залишатися у Придністров'ї. Сьогодні це можна назвати конфліктом, що тліє, адже час від часу відбуваються сутички.
Другий показовий приклад – як Російська Федерація, вступивши у війну з Грузією, у відверте протистояння, ввела своїх "миротворців", а за фактом – окупантів – до Абхазії та Південної Осетії. І ось створено два невизнані анклави, на території яких Росія розмістила свої військові бази.
Зовсім нещодавня подія – у Нагірному Карабаху. І до того невизнана "Нагірно-Карабахська республіка" була опосередковано підтримувана Росією через Вірменію, яка є дуже тісним її союзником. А коли Азербайджан повернув частину своїх територій, то щоб зберегти цей анклав, Росія ввела туди своїх "миротворців". Сценарій фактично ідентичний тим, що були реалізовані в Молдові та Грузії.
– А тепер Казахстан, але є відмінності.
– Основною метою введення російського контингенту до Казахстану (під егідою ОДКБ) було взяття під контроль важливих і стратегічних об'єктів. Якщо, вірменські, скажімо так, миротворці, зараз контролюють хлібозавод в Алмати, білоруси стоять на блокпостах на околицях міста, то зовсім інша ситуація з російськими військовими. Вони взяли під контроль найважливіші об'єкти – це космодром Байконур, семипалатинський полігон, аеропорт в Алмати та інші важливі точки.
Тобто, якщо до Молдови, Грузії, Вірменії російські контингенти входили, щоб створювати анклави, то Казахстан весь перетворився на такий невизнаний анклав – бо російські війська ввели фактично на територію всієї країни.
Схожий сценарій росіяни намагалися провернути і в Україні. Ви ж пам'ятаєте, скільки разів ми чули від РФ "давайте введемо до "ДНР" та "ЛНР" російських миротворців". Але Україна чудово зрозуміла, що це таке, тому такого розвитку подій ми намагаємося не допустити.
– До речі, російськи військових, які брали безпосередню участь в окупації нашого Криму, також "засікли" в Казахстані.
– До Казахстану увійшли бойові штурмові підрозділи. Такі самі брали участь у захопленні Криму – були "ввічливими людьми". Я впевнений, що більшість із тих, хто сьогодні в цих підрозділах, брали участь і в нагірнокарабахському конфлікті – були "миротворцями".
Першими заходять спецпризначенці Головного розвідувального управління Генштабу ЗС РФ, а також Повітряно-десантних військ. Росія не має великої картотеки таких людей, їх кількадесят – тому вони "ходять" у всі "гарячі точки".
Тобто спецпризначенці ГРУ, спецпризначенці ПДВ – це ті підрозділи, які закидають для того, щоб вести штурмові дії, захоплювати ті чи інші об'єкти. Вони не мають специфіки миротворчої операції.
Цікаво й озброєння російських "миротворців" у Казахстані – воно призначене для того, щоб вести бойові дії проти людей. І якщо у повсталих казахів були гладкоствольні рушниці або стрілецька зброя, то проти них – великокаліберні кулемети, різна розвідувальна апаратура. Це говорить про те, що росіяни в разі опору армії Казахстану готувалися діяти за тактикою та специфікою саме ПДВ – тобто, захоплювати плацдарм, утримувати його і чекати перекидання сил із території Росії.
– Міноборони РФ завило про виведення своїх військових із території Казахстану та повернення до місць постійної дислокації до 19 січня. Але в це мало віриться.
– Зараз "з пошаною та оркестром" будуть виведені білоруси, вірмени, з якихось водонапірних веж киргизи, з ТЕЦ – таджики, а також частина росіян. Проте армія РФ поза сумнівами залишить у Казахстані сили, які продовжуватимуть утримувати під контролем найважливіші об'єкти країни.
Така "допомога" РФ завжди завершується тим, що контингент залишається та виконує свої завдання. Наприклад, у Молдові вони охороняють склад озброєнь у Ковбасні. Вони не хочуть його забирати – це привід для постійної присутності. І реальний приклад, що поки російські об'єкти є на території, там будуть росіяни.
На території Білорусі теж є кілька таких об'єктів і в разі чого російські "миротворці" можуть так само ввійти. Росія готувалася до такого сценарію в РБ, вона чекала на сигнал: "ОДКБ, допоможіть".
– Але в далекому зарубіжжі російські "миротворці" теж сліди залишили.
– Вони навіть під егідою Організації Об'єднаних націй були в Центрально-Африканській республіці, Малі, і що ми бачимо після того, як там росіяни "помиротворчили"? ЦАР просить, щоб туди увійшли... російські "вагнерівці" (так звана "ПВК Вагнера"). Тобто навіть під егідою ООН росіяни намагаються отримати під контроль держави та режими.
Можна згадати Сирію, Лівію... Якби, наприклад, сказали: "А давайте зробимо так, що в Сирію ввійде контингент ОДКБ", то Росія теж увійшла б – їй все одно, під яким соусом входити в будь-яку "гарячу точку". Ось це сама сіль "миротворчості" РФ.
Російські "миротворці" – це ті сили, які не поєднують країну, куди заходять, які не стоять на захисті безпеки, а навпаки: призводять до розколу, розвитку сепаратизму та розпалюють внутрішні конфлікти.