Блог | Військовий контроль та поглинання ВПК: як Кремль контролює Білорусь
Білорусь зникла, але цього ніхто не помітив? Частина 9.
Продовженням економічних інтересів, у разі неможливості дипломатичного й політичного тиску та маніпуляцій, завжди є розвиток військової ситуації. Ця теза правдива як і для відкритої війни, так і для пасивної військової присутності. А взяття країн під військовий контроль було у планах кремля ще з моменту виникнення незалежних держав, що утворилися при розпаді ссср.
З перших років незалежності Білорусі на території республіки перебували російські військові - як офіційно, так і не зовсім. Можна назвати 43-й вузол зв'язку російського ВМФ у м. Вілейка (село Шиловичі). Згадати введену лише наприкінці 2003 р. РЛС "Волга" у м. Барановичі (селище Озеріччя). Розказати про прикомандованих для військових навчань, що постійно проходять, фахівців різного рангу і рівня, де російські військовослужбовці ходять у своїй формі, не ховаючись. Втім, є приклади і карнавалу – коли росіяни перевдягаються у форму білоруських збройних сил. Відзначимо також багаторічну присутність російських бійців у п'ятій бригаді спецназу сил спеціальних операцій РБ у Мар'їній гірці, величезну кількість російських пілотів у ВПС РБ, постійну безперервну присутність військовослужбовців прикордонної служби ФСБ Росії спочатку в прикордонних військах, а потім у військах державного прикордонного комітету Республіки Білорусь etc.
Інфільтрація в силовий блок у Білорусі завжди була важливим важелем тиску на республіку. Свою роль у процесі зрощування військових структур обох країн грали десятки нескінченних навчань, що проходять із завидною регулярністю. Загальновійськові та командно-штабні, навчання з різних окремих родів військ, пунктів управління, спільна участь в операціях у рамках ОДКБ, за своєю суттю жандармських, як це було з придушенням народного повстання в Казахстані.
При цьому важливу роль у зрощуванні армій є процес масового навчання білоруських військовослужбовців у військових академіях Москви, а також у ВНЗ міністерства оборони Росії в рамках реалізації Угоди про підготовку військових кадрів для держав-членів ОДКБ. Крім того, у ВНЗ Міністерства оборони Росії постійно проводяться короткострокові курси підвищення кваліфікації за програмами додаткової професійної освіти військовослужбовців з Білорусі.
Таким чином, Кремль йшов до своєї основної мети - поглинання військового блоку РБ та інтеграції його в систему управління та бойового застосування практично у складі збройних сил Російської Федерації. Очевидно, що сюди можна додати розвиток перехресних горизонтальних зв'язків, що виникають у процесі повсякденної військової служби, а також приятельські стосунки бойового братства. Не можна скидати з рахунків і виникаючі родинні зв'язки, що є особливо притаманним для молодих людей в процесі навчання, і, як наслідок - змішані союзні "міждержавні" шлюби.
Але найголовнішим у справі поглинання силового блоку є відсутність мовного бар'єру. Недарма диктатор ще на зорі своєї діяльності як президент активно задушив розвиток мови свого народу. Лукашенко зробив усе, аби знищити національну самосвідомість білорусів. Як кажуть, "ёсць мова - ёсць нацыя"...
Чи варто окремо зупинятися на тому, що в рамках аквізиції Білорусі відбувається тотальна кооперація у військово-промисловому комплексі? ВПК московії співпрацює зі 120 білоруськими заводами та конструкторськими бюро з 1600 видів військово-технічної продукції, а 940 російських підприємств у рамках виробничої кооперації постачають 67 підприємствам ВПК Білорусії близько 4000 найменувань продукції. Й обидві країни-союзниці справедливо вважають, що співпраця саме у військовій сфері - приклад найбільш успішної взаємодії.
Кремль успішно перетворює Білорусь на придаток свого ВПК. Білоруські кваліфіковані спеціалісти активно залучені до процесу розробки, часткового виробництва й обслуговування російського озброєння. Крім цього, проводиться постійна робота щодо впровадження спільних російсько-білоруських сервісних технічних центрів. Ці структури проводять відновлювальний ремонт зенітно-ракетних комплексів, обслуговують радіоелектронне озброєння. Діють і мобільні центри з ремонту бронетанкової техніки російського та навіть радянського виробництва. Проводяться спільні роботи з модернізації озброєнь та військової техніки.
Ще 2000 року було створено Міждержавну фінансово-промислову групу (МФПГ) "Оборонні системи", до якої увійшли 5 білоруських та 12 російських підприємств. Кооперація з Білоруссю, а фактично залучення до єдиного російського військово-промислового комплексу під виглядом співпраці, на сьогодні досягла воістину глобальних масштабів.
Спостерігається грандіозне повсюдне використання білоруських шасі Мінського заводу колісних тягачів (МЗКТ). Вони служать засобом доставки важкого, переважно ракетного озброєння дуже широкого діапазону. Шасі використовуються для пускових установок міжконтинентальних балістичних комплексів, рухомих ґрунтових, оперативно-тактичних та берегових ракетних комплексів, реактивних систем залпового вогню, самохідних пускових установок, мобільних РЛС зенітних ракетних систем, машин інженерного забезпечення та маскування ракетних військ стратегічного призначення Росії, берегових самохідних ракетних комплексів, машин забезпечення бойового чергування РВСП, зенітних ракетно-гарматних комплексів та ін.
Також окремі види комплектуючих білоруського, хоча, швидше, китайсько-білоруського виробництва, активно використовуються федерацією у виробництві танків, бойових машин піхоти та десанту, броньованих ремонтно-евакуаційних машин, РСЗВ та реактивних снарядах до них, самохідних артилерійських установок та гаубиць, протитанкових ракетно-гарматних комплексах, стрілецькій зброї та засобах ближнього бою. І цей перелік не є вичерпним.
Підприємства білоруського ВПК, окрім ремонту російської військової техніки, активно виробляють безпілотні літальні апарати, так звані дрони-камікадзе. При цьому робітники підприємств, що працюють у дві, а то й у три зміни, щасливі, що нарешті отримують гідну конкурентну зарплату. Вони мало замислюються над тим, що беруть участь у вбивстві українських громадян – братнього слов'янського народу, з якими білоруси традиційно мали чудові стосунки. Таким чином, лукавий недофюрер не лише пов'язує кров'ю себе і свій режим, а й залучає до злочинів пересічних громадян республіки, "кооперуючи" їх в співучасники. Однак це усередині країни.
Тепер – про "кооперацію" зовнішню. Всім відомо, що це процес глибокий, особливо коли під "кооперацією" мається на увазі поглинання. Таким чином, окрім використання білоруського ВПК, відбувається й зворотний процес. 98% озброєння армії республіки Білорусь становлять зразки радянського та російського виробництва. Тому постачання насамперед авіації, засобів ППО, а також броне- та автомобільної техніки, і навіть окремих видів стрілецького озброєння з російських заводів становлять левову частку закупівель Білорусі у Росії. Перекіс виробництва кінцевого продукту явно не на користь Білорусі та її виробничих потужностей.
Така ось "рівноправна інтеграція". Причому в усьому, не лише у ВПК. До військової сфери нам ще доведеться повернутися, чому – стане зрозуміло нижче.
