Виховувався за європейськими цінностями, став азійським диктатором: що відомо про Башара Асада, режим якого знову залежить від Путіна

Війська сирійського диктатора Башара Асада зазнають серйозних втрат у сутичках із повстанцями, які вже утримують більшість районів Алеппо. Кремлівському ватажку Володимиру Путіну доведеться вирішувати, як активно він допомагатиме союзному режиму на фоні власної широкомасштабної війни, яку РФ веде проти України.

Відео дня

Башар Асад управляє Сирією вже 24 роки (з 17 липня 2000-го) методами залякування та терору. Будучи сином колишнього президента країни Хафеза аль-Асада, він не готувався стати наступником батька, адже президентську посаду мав отримати його старший брат Бассель.

Тому Башар Асад здобув освіту в рідному Дамаску в елітному арабо-французькому ліцеї "Хуррія", згодом здобув диплом лікаря-офтальмолога в місцевому університеті й навіть працював за своєю спеціальністю у військовому шпиталі Тішрін. У 1991-у, коли йому було 26 років, поїхав до Великої Британії на стажування в один із лондонських офтальмологічних центрів.

Біографи кажуть, що під час навчання в Лондоні Башар вів тихий, непоказний спосіб життя. Там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною – Асмою Фаваз аль-Ахрас.

Через три роки Бассель аль-Асад, старший брат Башара, який розглядався як спадкоємець президентського крісла, загинув в авіакатастрофі. Він врізався на своєму Mercedes в огорожу на величезній швидкості, коли поспішав до міжнародного аеропорту в Дамаску, щоб вирушити на гірськолижний курорт.

Башар негайно повернувся з Британії до Сирії, де його почали готувати зайняти місце брата. Щоб зміцнити своє становище, в 1995-у він вступив до військової академії і того ж року у званні капітана очолив танковий батальйон (а пізніше – Республіканську гвардію).

Паралельно з військовою службою майбутній диктатор керував бюро з розгляду скарг і звернень громадян, а також кампанією боротьби з корупцією. Таким чином Хафез аль-Асад прагнув створити позитивний публічний імідж своєму синові, який до цього жив поза увагою громадськості.

У 1999 році Башар аль-Асад отримав звання полковника, а ще – посаду радника свого батька.

Хафез аль-Асад помер 10 червня 2000 року через серцевий напад. Через декілька годин після його смерті національний законодавчий орган схвалив поправку до конституції, що знижувала мінімальний вік для президента з 40 до 34 років – "випадково" це якраз був вік Башара Асада.

Уже 10 липня, балотуючись без опозиції, новий президент був обраний на свій перший семирічний термін.

Хоча багато сирійців були проти передачі влади від батька до сина, спочатку очікування від Башара – через його молодість, освіту та вплив Заходу – вселяли певний оптимізм як усередині країни, так і за кордоном.

В інавгураційній промові Башар підтвердив свою прихильність до економічної лібералізації і заприсягся провести деякі політичні реформи, але відкинув демократію західного зразка як підходящу політичну модель для Сирії.

Перші кілька місяців його правління зараз називають "Дамаською весною"; тоді політика Башара була м'якшою та гнучкішою порівняно з підходом батька. Однак досить швидко режим Асада змінив курс, використовуючи погрози й арешти для придушення прореформаторського активізму.

"Образ символу надії – непорозуміння... Башар ніколи не був реформатором. Хоча сам вважав себе модернізатором. Але він був не готовий ні відмовитися від влади, ні докорінно змінити систему правління свого батька", – сказала у розмові з DW Крістін Хельберг, авторка кількох книг про сучасну Сирію.

Новий глава Сирії зберіг жорстку позицію свого попередника в багаторічному конфлікті з Ізраїлем, продовжував вимагати повернення Голанських висот і підтримував палестинські й ліванські воєнізовані угруповання. Відносини зі США погіршилися після того, як Асад засудив вторгнення американських військ до Іраку в 2003 році. Націоналістична й антизахідна риторика незабаром стала стандартною частиною промов Башара.

Починаючи з березня 2011 року, Асад зіштовхнувся зі значним викликом свого правління – у Сирії спалахнули антиурядові протести. Незабаром йому довелося відправити танки й війська до кількох міст, які стали центрами мітингів. Башар у той час скаржився, що його країна стала жертвою "міжнародної змови".

До вересня 2011 року з'явилися збройні опозиційні групи, які почали все більш ефективні атаки проти сирійських сил.

Протести стали громадянською війною. Ситуація серйозно загострилася 21 серпня 2013-го – тоді в передмісті Дамаска, Східній Гуті, режим диктатора здійснив хімічну атаку. За різними оцінками, загинуло від 281 до 1729 осіб, у тому числі діти (після цих подій Росія, Сирія та США дійшли згоди про передачу всієї сирійської хімізброї під міжнародний контроль).

30 вересня 2015 року Російська Федерація розпочала чергову військову операцію – на той раз у Сирії (за офіційною версією, для боротьби з тероризмом). Вона була наймасштабнішою і найдовшою операцією російських військових за межами РФ від моменту розпаду СРСР. Путін направив на допомогу Асаду війська, авіацію й дуже багато грошей.

І завдяки підтримці російської сторони урядовим силам вдалося відкинути повстанців від Дамаска, відбити від міст між Дамаском і Алеппо. Фактично, допомога Путіна стала основним чинником, який дозволив Асаду зберегти владу.

До середини 2018 року осередки опору були скорочені до регіону Ідліб, який турецькі сили обіцяли захищати від сирійської армії.

Експерти зазначають, що спільна історія холодної війни відіграла важливу роль у зміцненні зв'язків між Сирією й Росією. Режим Асада – важливий союзник для Москви на Близькому Сході зі стратегічних, ідеологічних та особистих мотивів; це спосіб врівноважити вплив Сполучених Штатів у регіоні.

У березні 2014 року, на початку російської окупації Криму, Асад підтримав дії Путіна. У Генеральній Асамблеї ООН Сирія проголосувала за визнання незаконного "кримського референдуму".

У квітні 2018 року стало відомо, що влітку 2017-го троє дітей президента Сирії – сини Карім, Хафез і дочка Зейн – відпочивали у таборі "Артек" в окупованому Криму. За словами Асада, його діти після цього "стали краще розуміти Росію".

Тепер, у листопаді 2024 року, влада Башара Асада знову на волосині – як колись у 2014-у. За даними ЗМІ, Росія вже пообіцяла перекинути до Сирії додаткову військову техніку для придушення повстанців, які продовжують масштабний наступ.