Відео дня
Від України до Югославії. Як Росія намагається оббрехати НАТО: топ-8 міфів
На тлі загрози вторгнення військ Росії рівень підтримки вступу України до НАТО досяг найвищого показника з 2014 року – 62%. Проте чимало громадян – близько 30% – досі не довіряє Альянсу. Не обходиться тут без російської пропаганди, яка багато років намагається дискредитувати північноатлантичну організацію в очах світової спільноти.
OBOZREVATEL зібрав вісім міфів про НАТО, які активно просувало спочатку радянське, а тепер російське керівництво.
Міф. Україна не зможе потрапити до НАТО через війну з РФ
Справді, окупація Криму та розв'язана Росією війна на Донбасі ускладнили Україні шлях до Альянсу. Однак не унеможливили його. Адже в офіційних документах північноатлантичної організації не сказано про заборону вступу країн із територіальними суперечками чи неконтрольованим кордоном.
Прихильники цього погляду посилаються на дослідження про розширення НАТО 1995 року. У шостій статті йдеться: "Держави, в яких існують міжетнічні незгоди або територіальні суперечки... повинні вирішити ці розбіжності мирними способами... Вирішення подібних конфліктів буде одним із факторів, що впливають на рішення запросити країну до складу Альянсу".
Формулювання досить чітке і ясне, однак у наступній статті того ж документа наголошується, що "немає фіксованих або жорстких критеріїв у питанні про запрошення країни приєднатися до Альянсу". Іншими словами, питання вступу до НАТО насправді політичне.
Особливо це стає ясно, якщо врахувати, що багато членів організації мають невирішені територіальні суперечки, причому часто один з одним. І ось кілька прикладів:
Греція та Туреччина протягом багатьох років не можуть домовитися щодо точної делімітації прибережних вод та повітряного простору. Суперечка вже кілька разів ледве не призводила до прямого збройного зіткнення між союзниками по Альянсу. Крім того, досі не вирішене питання про те, якій із країн належить кілька скель в Егейському морі.
Канада та США також оскаржують цілу низку невеликих островів на кордоні між провінціями Нью-Брансвік та Британська Колумбія з одного боку, та штатами Мен, Вашингтон та Аляска – з іншого. Обидві держави також сперечаються про конкретне проходження морського кордону у низці проток, наприклад, у протоці Хуан-де-Фука.
Міф. НАТО хоче підкорити якнайбільше країн і наблизитися до кордонів РФ
Стати членом організації дуже складно. Для цього потрібно виконати довгий перелік завдань. Україна, наприклад, отримала цей список ще 15 років тому, але наразі всі вимоги не виконані. "Домашнє завдання" включає боротьбу з корупцією, реформи економіки, правоохоронної системи та армії. Але навіть після отримання Плану дій щодо членства деяким державам доводилося чекати на вступ роками, а часом – і десятиліттями.
Албанія отримала ПДЧ у 1999 році, а членом Альянсу стала у 2008 році.
Чорногорія приєдналася до ПДЧ у 2009 році, а в НАТО її прийняли через вісім років.
Північній Македонії знадобився 21 рік – чекали аж із 1999-го до 2020 року.
Але і виконання всіх пунктів ПДЧ не гарантує членство в Альянсі. Вся справа в тому, що остаточне рішення ухвалюється на голосуванні всіх країн-учасниць блоку. І якщо хоч одна держава буде проти, то затвердження відповідного рішення відкладається. Наприклад, так було з Північної Македонією – участь цієї країни в НАТО блокувала Греція, оскільки топонім "Македонія" географічно поширюється на грецьку область із аналогічною назвою. У підсумку парламенту Македонії довелося піти на компроміс і навіть перейменувати країну на "Республіку Північна Македонія".
Міф: НАТО намагається оточити Росію
Насправді: НАТО – є оборонним союзом, який покликаний захищати своїх членів. З усього сухопутного кордону Росії (більше ніж 20 тисяч кілометрів) лише 6% становить кордон із країнами, що входять до Альянсу. Усього РФ має сухопутні кордони із чотирнадцятьма країнами. Лише п'ять із них — це держави-члени НАТО.
При цьому Росія, на відміну від ненависної нею організації, має незаконні військові бази на території трьох держав – України, Грузії та Молдови. І не варто забувати, що саме Кремль сьогодні зосередив понад 100 тисяч солдатів біля українського кордону. Тому хто і кого намагається оточити – ще велике питання.
Міф. НАТО обіцяла Росії, що після холодної війни не розширюватиметься
"Жодного дюйма на схід", – сказали нам у дев'яності роки. Ну, і чого? Надули. Просто нахабно обдурили – п'ять хвиль розширення НАТО", – заявив Володимир Путін наприкінці минулого року. Цю претензію за останні роки він озвучував уже багато разів.
Глава Кремля наполягає на тому, що нібито наприкінці 1980-х НАТО гарантувало Михайлу Горбачову, що Альянс не розширюватиметься на схід. Але насправді жодної домовленості не існувало. З моменту створення у 1949 році двері НАТО були відчинені для нових країн. Є тільки два основних правила – розташування країни в Європі та згода всіх членів. До того ж, пізніше і сам Горбачов заявляв, що подібних обіцянок не було.
"Питання розширення НАТО взагалі не порушувалося, тоді воно навіть не обговорювалося. Я заявляю про це абсолютно відповідально. Жодна країна Східної Європи не порушувала питання про вступ до НАТО навіть після того, як у 1991 році Варшавський договір припинив своє існування. Із західними лідерами також про це не йшлося", – говорив ексглава СРСР у 2014 році.
Міф. Альянс є загрозою для Росії
Офіційна риторика організації звучить так: "Альянс не прагне конфронтації і не становить загрози для РФ". За останні 30 років організація неодноразово відкрито пропонувала російському керівництву співпрацю. І це відбувалося з широкого кола питань – зокрема, протидія обігу наркотиків та боротьба з тероризмом, порятунок екіпажів підводних човнів та планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру.
Проте у 2014 році, у відповідь на російську агресію проти України, НАТО зупинило практичну співпрацю з Москвою. "Ми не прагнемо конфронтації, але не можемо ігнорувати те, що Росія порушує міжнародні правила, підриваючи нашу безпеку та стабільність", – вказано на сайті організації.
Через окупацію Криму та війну на Донбасі Альянс також розгорнув чотири багатонаціональні бойові групи в країнах Балтії та Польщі. Перед тим, як РФ вторглася на територію кримського півострова, війська НАТО не розміщувалися на східному фланзі. До того ж згадані підрозділи налічують близько п'яти тисяч військових, що незрівнянно з мільйонною армією Росії.
Міф. Країни-члени НАТО "танцюють під американську дудку"
Вашингтон справді має великий вплив на організацію. Проте рішення НАТО ухвалюються за допомогою голосування. Всі питання вирішуються на основі консенсусу – консультації проводять доти, доки не буде згоди всіх країн-членів Альянсу. До того ж, кожна держава має право вирішити, брати участь в операції чи ні.
Наприклад, у 2011 році влада Німеччини не стала брати участь у повітряній операції НАТО в Лівії. При цьому всі країни-члени зобов'язані заступитися у разі нападу на одну з них. У цьому полягає принцип колективної безпеки і відповідальності.
Міф. Навчання НАТО – провокація та загроза Росії
"Громадську думку Заходу явно готують до війни. Заздалегідь виправдовуючи її нібито неминучою агресією Росії. При цьому стратегічні бомбардувальники США вже крутяться за 20 км від наших кордонів, натовські кораблі створюють у Чорному морі безпрецедентну армаду, а Україну буквально нашпиговують зброєю на величезні суми. Що це, якщо не очевидна підготовка до війни?" — запитує головний пропагандист Кремля Дмитро Кисельов.
Але правда полягає в тому, що кожна країна світу має право проводити навчання відповідно до міжнародних зобов'язань. Члени ОБСЄ зобов'язані завчасно повідомляти один одного про навчання за участю понад дев'яти тисяч осіб. Що, власне, НАТО і робить.
Чого не скажеш про Росію, яка неодноразово призначала раптові навчання за участю десятків тисяч людей, деякі – поруч із територією НАТО. Військове захоплення Криму було замасковане саме під такі раптові навчання.
Брехня пропагандистів стосується й тези про те, що бомбардувальники США кружляють біля кордонів Росії. Адже насправді вони літають біля окупованого Криму та Донбасу, які є українською територією.
Міф. Бомбардування Югославії були актом агресії НАТО
Після нещодавніх переговорів із німецьким канцлером Олафом Шольцом президент Путін заявив, що не хоче війни, проте нагадав про бомбардування в Югославії, що відбулися в 1999 році.
"Канцлер сказав, що люди його покоління, а я належу до цього покоління, заледве уявляють війну в Європі, і йдеться про ситуації навколо України. Але ж ми були свідками війни в Європі, розв'язаної НАТО проти Югославії. Велика військова операція із завдаванням ракетно-бомбових ударів по одній із європейських столиць – по Белграду... Це ж було..." – заявив він.
Однак ця заява – не більш ніж спроба Кремля вкотре переписати історію. У 90-х роках Югославія розпалася внаслідок серії воєн – тож у складі єдиної держави залишилися лише Чорногорія та Сербія. Останню очолював Слободан Мілошевич, який почав проводити жорсткі етнічні чистки у краї Косово, населеному косоварами чи косовськими албанцями.
Щоб зупинити кровопролитну війну, Захід спробував прийняти через Раду безпеки ООН резолюцію, яка змусила б центральну владу Сербії припинити етнічні чистки. Проте через блокування Росії цього зробити не вдалося. Тоді НАТО обійшло ООН та саме вирішило бомбардувати країну, щоб зупинити югославську армію. Самого Мілошевича Міжнародний трибунал оголосив у розшук – за військові злочини та злочини проти людяності.
Росія системно використовує косовський конфлікт із пропагандистською метою. Не втратилася актуальність і зараз, навпаки – цей міф став виправданням агресивних дій Кремля у Грузії, Молдові та Україні. Докладніше про це читайте тут.
Нагадаємо, раніше OBOZREVATEL розповідав, як пропаганда Кремля за допомогою фейків та маніпуляцій готує своїх громадян до нової агресії проти України.