УкраїнськаУКР
русскийРУС
Олександр Кірш
Олександр Кірш
Економіст

Блог | Системна криза Конгресу США й міжнародних інституцій (ЄС, НАТО, ООН): диктатура меншості

Системна криза Конгресу США й міжнародних інституцій (ЄС, НАТО, ООН): диктатура меншості

Аналогія між американським Конгресом і, наприклад, Угорщиною може здаватись хибною, але вона стосується не тільки того, що обидва заважають допомозі Україні. Можна казати саме про системну кризу, коли в обох випадках демократія перетворюється на своєю протилежність, тобто на диктатуру, причому диктатуру меншості.

Відео дня

В Конгресі спікер Палати представників може фактично одноосібно заблокувати будь-яке питання, просто не виносячи його ані на обговорення, ані на голосування; а в ЄС, НАТО й ООН блокування можливе завдяки праву вето — чи то взагалі будь-кого (Угорщини, Туреччини тощо), чи то, як в ООН, когось із постійних членів Ради Безпеки.

Такі повноваження й можливості свого часу були запроваджені для максимального збереження статус-кво, тобто вже існуючого порядку: будь-які зміни можуть бути легко заблоковані.

Це б, може, й мало певний сенс, якби йшлося про вето тільки на якісь новації, але ж таке саме вето може бути застосовано й навіть щодо рішення про збереження вже діючого порядку на черговий термін, й тоді вето може бути пов’язане з блокуванням того, що вже було, й означати принципову зміну.

Така диктатура меншості (й навіть одиниць!) є прямим наслідком демократії, якщо вона доведена до абсурду й фактично перетворюється тоді на щось протилежне.

Тож вето одиниць може диктувати більшості не тільки консервативне збереження діючого порядку, але й, навпаки, встановлення принципово нового, наприклад — війни замість миру або припинення допомоги, яка до цього надавалась.

Таким чином, право вето — чи то у вигляді невиносення спікером законопроекту на голосування, чи то у вигляді голосування однієї країни проти решти — перетворює демократію на диктатуру одиниць, і саме такий безглуздий порядок, компрометуючи демократію, діє й в американському Конгресі (отака "система стримувань і противаг"!), і в найважливіших міжнародних інституціях.

Це не демократія. Це кимось освячене дикунство й найвеличезніший абсурд. Вимога консенсусу це така сама диктатура, як і чиєсь право просто не ставити питання на голосування.

Цивілізація їхала, їхала — й приїхала?

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...