Донбасу і Криму мало. У Путіна з'явилися нові цілі — Піонтковський

Чому російський президент Володимир Путін саме зараз, коли над ним нависають міжнародні санкції та інші обмеження, наважився відкрито атакувати українські кораблі в Азовському морі й узяти в полон 23-х військовослужбовців — в інтерв'ю OBOZREVATEL пояснює російський журналіст і політолог Андрій Піонтковський.

— Замість того, щоб спробувати пом'якшити відносини з Україною, російські військові у відкриту атакували українські кораблі в Азовському морі. Навіщо?

— Я б погодився із цією оцінкою. Це найбільш явний, неприкритий і відвертий крок російської агресії після анексії Криму. Так, цього разу обійшлося без людських втрат, а Україна втрачала і по сотні людей у боях на тому ж Донбасі. Але формально з боку російської пропаганди війна на Донбасі — це громадянська війна в Україні. Випадок в Азовському морі — це вперше, коли російські військові відкрито напали на українських військових.

Справа навіть не стільки в цьому інциденті. Ну, міг, статися інцидент на морі. Порівняно маленькі кораблі, на наступний день можна було пояснити це помилкою капітанів або іншим непорозумінням.

Важливе політичне виправдання, яке Росія дала цій акції. Мовляв, вона запобігала вторгненню українських військових у свої територіальні води. Тобто Москва вважає Керченську протоку й Азовське море територіальними водами Росії, вважає за можливе регулювати там будь-який рух комерційних і тим більше військових суден.

Читайте: Підняти рейтинг Путіна та захопити Азов: навіщо Росія атакувала Україну

Як це часто відбувається із Москвою — це порушення одразу дуже великої кількості договорів. Найбільш явний серед них — договір 2003 року між Україною і Російською Федерацією, який ніхто не відміняв. Там чорним по білому написано, що обидві держави володіють цілком вільним судноплавством у Керченській протоці і в Азовському морі, бо це прибережні води обох держав.

Тому ніяких дозволів із боку Росії щодо руху українських кораблів із чорноморських портів у порти Азовського моря бути не повинно. А будь-які такі обмеження — це грубе порушення морського права.

З боку Росії інцидент в Азовському морі — це не випадкова акція. По суті, це анексія Азовського моря і українського узбережжя, яке тим самим автоматично піддається блокаді. Це дуже серйозний акт агресії із боку Росії. Міжнародні організації і більшість держав саме так і охарактеризували цей випадок.

— Чому Путін наважився піти на пряму атаку українських військових? Складно повірити, що таке рішення у Кремлі приймалося без його відома.

— Звичайно, Путін чудово розуміє, наскільки серйозні санкції підуть у випадку масштабної військової агресії — на кшталт походи на Маріуполь і на Київ. Інцидент в Азові — це перевірочна і приблизна акція у цьому напрямку. Мені здається, що стан умів військово-політичної верхівки Кремля і таких людей, як Патрушев, Сергій Іванов, начальник Генштабу Герасимов, виходить із того, що санкції все одно зараз не знімуть, тому ми підвищуємо ставки. Але не з Україною. Це ж вічна пісня наших пропагандистів: що ми воюємо не з якоюсь там Україною, а ми на території України воюємо із Заходом.

Читайте: Росія намагається вибратися із капкану, який сама ж і встановила

За логікою кремлівського керівництва підвищення ставок призведе до рівня можливого застосування ядерної зброї, чим вони і загрожують всьому світові. Мовляв, у такий момент Захід здригнеться, відступить і піде на політичні поступки. Військовою мовою це називається деескалація через ядерну ескалацію.

Я нещодавно написав статтю про історію зовнішньої політики Радянського Союзу і Росії після Другої світової війни. На кожному етапі правління Сталіна, Хрущова, Брежнєва і Путіна, вона визначалася — чи вірить керівник у можливість перемоги над Заходом, враховуючи і ядерну війну, або не вірить в таку перемогу.

Були дуже короткі періоди в останні місяці життя Сталіна, коли він вірив у таку перемогу і явно готувався до Третьої світової війни, поки його не ліквідували ті члени керівництва, які в таку перемогу не вірили, а справедливо вважали, що це буде всесвітня катастрофа. Хрущову в останній рік його правління після зустрічі з Кеннеді у Відні в 61-му році теж здалося, що цього слабака він переграє. І так радянські ракети опинилися на Кубі.

Читайте: Путін розіграв сильну карту. У Росії хочуть ''прорубати вікно'' для ядерного удару

Після цього радянські керівники брежнєвської, єльцинської і навіть путінської епохи виходили з неможливостей загальної ядерної війни з так званої доктрини взаємного гарантованого знищення. Що перемоги в цій війні немає, буде знищений весь світ.

Але починаючи десь із 2014-го року, російська військово-політична верхівка вирішила: незважаючи на те, що вони в усьому поступаються Заходу, вона може перемогти його суто психологічно, нахабством. Що у вирішальний момент конфронтації будуть погрожувати ядерною зброєю і Захід злякається, відступить. Тому останні роки Путін безперервно говорить про застосування ядерної зброї. Увесь цей радіоактивний попіл: якщо немає Росії, то навіщо і світу існувати, ми — в рай, а решта нехай повиздихають... Що у цього божевільного на розумі, те в нього і на мові.

Ось так віра у можливість виграти війну в Заходу штовхає Путіна на підвищення ставок.

— Його оточення цю ідею підтримує?

— Більшість із них не поділяють такої шаленої концепції можливості виграти війну в Заходу. Просто не розуміють сенсу і причин такого конфлікту.

— Світова спільнота в своїх заявах засудила агресію Росії в Азовському морі, але не більше. Захід зважиться на радикальніші кроки щодо Росії?

— Заяви НАТО і ЄС були досить спокійні й за змістом враховували засудження російської агресії.

Дуже різко висловився Курт Волкер і Ніккі Гейлі на Раді безпеки ООН. Найбільшим успіхом української дипломатії було засідання Ради безпеки, де прийняли українську резолюцію, і Ніккі Гейлі дуже різко засудила акт російської агресії. А вона виражає не особисту позицію, а позицію Держдепартаменту й президента США. Але це звичайна картина для Америки — Трамп впирається, а військово-політичне керівництво змушує його робити потрібні кроки у відношенні до України та Росії.

Читайте: Ставки підвищені, але не з Україною

— Є думка, що НАТО може ввести свої кораблі в акваторію Чорного моря після того, як в Україні прийняли указ президента Порошенка про воєнний стан в окремих областях.

— Не думаю, що таке питання стоїть на порядку денному. Але в разі повторення подібної поведінки з боку Росії — я цього не виключаю.

Також не думаю, що буде якийсь спеціальний закон, мовляв, ось ми вводимо санкції у зв'язку з ситуацією в Азовському морі. Але ця акція у рамках неминучих санкцій буде грати на стороні тих яструбів, які виступають за жорсткіші санкції щодо Росії. Нагадаю, що на порядку денному — введення другого етапу "хімічних" санкцій, які передбачають найширший діапазон обмежень в економічних і політичних сферах Росії.