Блог | Кремль буде на коні недовго: час грає на Пекін
Президент Казахстану на саміті ОДКБ заявив про повне відновлення порядку в країні. А Володимир Путін сказав, що на території країн ОДКБ не допустять реалізувати "кольорових революцій".
Стало бути безпрецедентна авантюра з використанням військ ОДКБ для придушення протестів вдалася, альянс перетворився на дієздатний інструмент із захисту авторитарних режимів у колишніх радянських республіках при повному контролі Москви – нову версію Організації Варшавського договору (ОВД), яка в 1968-му році успішно призупинила спробу реформ у Чехословаччині. А ось чи посилюють або послаблюють сьогоднішні події Кремль в момент переговорів з Вашингтоном у Женеві? Швидше перше, бо хоча політична криза в Казахстані, за прикладом Білорусі, несе в собі ризики для Путіна як автократа і вимагає активного втручання, але й дає можливості зміцнити вплив Росії в багатому на ресурси й різного роду інфраструктуру Казахстані, всієй Центральній Азії та на глобальному рівні, тим паче, що ситуація стабілізувалася саме невдовзі після прибуття російських військовослужбовців.
Сам Казахстан тепер стане набагато менш багатовекторним у своїй зовнішній політиці, яка традиційно спиралася на балансування між Росією і Китаєм, а також Заходом. Окрім іншого, Москва обов’язкового продавлюватиме поглиблення інтеграції з Казахстаном, перш за все, в енергетичній сфері задля покращення позицій російських компаній на динамічному азійському газовому ринку. І про можливість розміщення в Центральній Азії військових баз США, чого Вашингтон намагався досягти ще минулого року на тлі виходу американських солдатів з Афганістану, можна точно забути. Абсолютно райдужна картина для Кремля? Не зовсім, адже Москві стане складніше уникати конкуренції із значно більш багатим Пекіном, своїм головним стратегічним партнером, на якого припадає близько 17% нафти, що видобувається в Казахстані, порівняно з 3% Росії. Крім того, загальний обсяг торгівлі Казахстану з Китаєм вдвічі перевищує обсяг торгівлі Казахстану з Росією. У найближчому майбутньому, в контексті ситуації в Казахстані, Москва буде на коні, однак в довгостроковій перспективі час грає на швидкозростаючий Пекін і проти незмінних авторитарних правителів у пострадянських державах.
