Відео дня
Путін підписав з Іраном Угоду про всеосяжне стратегічне партнерство: в ISW прояснили значення
Росія та Іран 17 січня підписали Угоду про всеосяжне стратегічне партнерство між цими двома країнами, що, поміж іншим, передбачає розвиток "військово-технічного співробітництва". Це може свідчити про наміри Москви заручитися підтримкою Тегерану у поставках військової техніки та його допомогу у нарощуванні виробництва "Шахедів" на території РФ.
Окрім того, Кремль вочевидь розраховує, що Іран допоможе Росії у підтримці її операцій у Північній Африці та на Близькому Сході після втрати баз у Сирії, а також з обходом західних санкцій. Про це йдеться у новому аналітичному матеріалі Інституту вивчення війни (ISW).
Російський диктатор Володимир Путін та президент Ірану Масуд Пезешкіан 17 січня 2025 року підписали Угоду про всеосяжне стратегічне партнерство між двома державами. У ній передбачено посилене оборонне співробітництво, обмін розвідувальною інформацією, співпраця у сфері ядерної енергетики, транспортної підтримки та розвитку міжнародного транспортного коридору Північ-Південь (INSTC).
Також угода передбачає заборону обом державам надавати третім сторонам дозволи на використання своєї території, якщо це загрожує безпеці іншого підписанта.
Аналітики припустили, що після підписання угоди співпраця Ірану та Росії, зокрема у постачанні та виробництві на території РФ іранських ударних дронів типу "Шахед", може розширитися.
"Угода, зокрема, включає невизначений розвиток "військово-технічного співробітництва" між двома країнами, який може мати натяк на великий експорт Іраном вітчизняних безпілотників Shahed та іншої військової техніки для використання Росією в Україні, допомогу Ірану у виробництві Shahed на території Росії та можливі зусилля для розширення використання та виробництва цих ударних дронів у РФ", – зазначено у матеріалі.
Ще одним фактором, через який Росія може бути вкрай зацікавлена у посиленні співпраці з Іраном, є фактична втрата нею своїх авіаційної та військово-морської баз у Сирії після падіння режиму диктатора Башара Асада. Річ у тім, що ця втрата впливає на російські операції в Африці та на Близькому Сході – і за допомогою Тегерану Кремль може прагнути бодай частково нівелювати негативний вплив.
"Двостороння угода також може закласти основу для створення Росією центрів дозаправки літаків і військово-морської присутності в Ірані, зокрема, оскільки падіння режиму російського союзника Башара Асада та загальне ослаблення російського впливу на Близькому Сході загрожує присутності ключових російських бази та активам у Сирії. Росія могла б використовувати іранську територію для підтримки деяких своїх операцій у Північній Африці та на Близькому Сході, незважаючи на неоптимальне географічне розташування Ірану порівняно з близькістю Сирії до російської бази в Лівії та Середземному морі", – припускають аналітики.
В ISW також не виключають, що Росія може використати угоду для встановлення більш постійної військової присутності в Ірані у довгостроковій перспективі. Однак тут її інтереси можуть розійтися з інтересами Ірану: Тегеран може відмовити Росії через загрозу посилення західних санкцій у відповідь на такі дії.
Водночас санкції можуть бути ще одним інтересом, який переслідує Москва у домовленостях про "стратегічне партнерство" з Іраном.
"Росія може використовувати зміцнення економічних і транспортних зв’язків з Іраном для подальших зусиль щодо ухилення від західних санкцій і пом’якшення економічних викликів, спричинених санкціями. Це ширша стратегія, яку Росія встановила з багатьма міжнародними партнерами, щоб обійти обмеження та послабити внутрішній економічний тиск", – зазначили в ISW.
Цікаво, підкреслили аналітики, що на відміну від схожої угоди з Північною Кореєю в угоді між Росією й Іраном відсутній пункт про "взаємну допомогу". Це, вважають в ISW, може свідчити про те, що Росія не має військового та оборонно-промислового потенціалу для підтримки будь-яких значних військових операцій, окрім війни в Україні. Особливо значимим фактором у зменшенні такої спроможності є тривалі значні втрати держави-агресорки у живій силі. Немало втрачає РФ і бронетехніки, виробництво для компенсації втрат якої нині намагаются нарощувати у РФ.
"Путін, ймовірно, побоюється посилення російських дій на Близькому Сході після стратегічної політичної поразки Росії в Сирії після падіння режиму Асада і, ймовірно, зосередиться на переговорах з тимчасовим урядом Сирії щодо збереження російської військової присутності на авіабазі Хмеймім і у порту Тартус", – йдеться у матеріалі ISW.
Тож, вважають аналітики, у випадку з Іраном Москва віддає перевагу розширенню військово-технічної співпраці, а від КНДР їй потрібна жива сила, яку у рамках "угоди про стратегічне партнерство" Пхеньян відправляє на російську Курщину. Північнокорейські солдати дозволяють Росії "пом’якшити обмеження людської сили", тоді як Тегеран навряд чи вирішить відправляти своїх військових у путінські "м'ясорубки".
"Росія, ймовірно, віддасть пріоритет вирішенню своїх кадрових проблем через оборонні угоди з Північною Кореєю, оскільки Іран навряд чи надасть військовий персонал для підтримки війни Росії в Україні, а Росія посилює свої військово-технічні зв’язки з Іраном з 2022 року без угоди про стратегічне партнерство", – йдеться у повідомленні.
Нагадаємо, раніше в ISW пояснили, чим зусилля Росії де-факто анексувати Білорусь загрожують Україні та Заходу. Наразі цей процес перебуває на завершальній стадії.
Аналітики вважають, що анексія країни, що межує з низкою європейських країн, збільшить військові та економічні можливості РФ для досягнення своїх геополітичних реваншистських цілей проти США і НАТО. Також після фактичного приєднання Білорусі через структуру так званої Союзної держави Росія може використовувати більше ресурсів та можливостей у війні проти України.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!