newspaper
flag
УкраїнськаУКР
flag
EnglishENG
flag
PolskiPOL
flag
русскийРУС

Посилення небезпечного трикутника Китай – Росія – Іран: світова "вісь зла" "зваблює" арабських шейхів, намагаючись послабити США

5 хвилин
203,3 т.
Посилення небезпечного трикутника Китай – Росія – Іран: світова 'вісь зла' 'зваблює' арабських шейхів, намагаючись послабити США

Стрімке аравійське турне президента Росії Володимира Путіна покликане вбити клин між монархіями Близького Сходу та США.

Навряд випадковим є і той факт, що зразу ж після відвідин ОАЕ та Саудівської Аравії 7 грудня Путін прийняв президента Ірану Ебрагіма Раїсі, країни, яка також прагне зменшити вплив США у світі. Схоже, два представники "осі зла" будуть обговорювати відповіді "світових бензоколонок" на свої пропозиції.

Візит засвідчив ще й те, що російський диктатор стає дедалі більш сміливим у поїздках за межі країни, незважаючи на зусилля США і Європи, спрямовані на його ізоляцію. Наразі він демонструє світу та російському населенню, що є ще місця, де його готові приймати як дорогого гостя, а не як воєнного злочинця.

Для України це поганий знак, адже ми вже певний час прагнемо залучити провідні країни так званого Глобального Півдня, в тому числі і Перської затоки, до виконання Мирного плану президента Володимира Зеленського.

Що стоїть за відвідинами президента Росії провідних країн Перської затоки – у матеріалі OBOZ.UA.

Захід втрачає аравійців?

Перші позитивні результати "вісь зла" отримала ще до путінського вояжу до Королівства. Саудівська Аравія відклала візит наслідного принца Мухаммеда ібн Салмана до Лондона незадовго до того, як спадковий принц прийняв Володимира Путіна в Ер-Ріяді. У Лондоні опрацьовувалась дата 3 грудня. Депутати-консерватори вже заявили, що такий перебіг подій порушує питання про міцність відносин Великобританії з Саудівською Аравією. Офіційні особи Королівства, звичайно ж, заперечують будь-який зв'язок між затримкою візиту і прийомом Путіна в Ер-Ріяді.

Росія та Китай прагнуть "прибрати" Ізраїль та США з півострова

Російський президент останнім часом рідко залишав свою країну з моменту повномасштабного вторгнення в Україну. Перська затока – перша поїздка Путіна далі дружнього Китаю та колишніх радянських сусідів після видачі ордера на його арешт Міжнародним кримінальним судом (МКС) у Гаазі. ОАЕ та Саудівська Аравія не визнають юрисдикцію МКС та не беруть участь у його роботі, тому російському диктатору цього разу нічого не загрожувало.

Путін, безумовно, зацікавлений у тому, щоб вбити клин між Заходом і арабським світом. Війна між Ізраїлем та ХАМАС надала Росії та Китаю унікальну можливість використати розбіжності, які виникли в цьому напрямку між США та ОАЕ і Саудівською Аравією.

Режим аятол також прагне зірвати угоду за посередництва США між Ізраїлем та Саудівською Аравією, яка погрожувала різко змінити баланс сил у регіоні не на його користь. Мирно-дружній договір планувалося реалізувати на кшталт "Угод Авраама", укладених у 2020 році. Тоді було підписано договір про нормалізацію і відновлення дипломатичних відносин між Об'єднаними Арабськими Еміратами, Бахрейном та Ізраїлем. Сьогодні мирний процес не просто зупинився, він навіть отримав зворотний рух.

Оцінки нападу показали, що бойовики ХАМАС самостійно не могли б організувати таку масовану та, головне, добре скоординовану атаку одночасно в багатьох місцях. Головні країни-терористи, які здатні надати таку допомогу, – Росія, яка до сьогодні не визнала ХАМАС терористичною організацією, та Іран, який є союзником палестинців у боротьбі проти Ізраїлю.

Тепер Кремль починає збирати "врожай" від конфлікту Ізраїлю та США з арабським світом. Москва демонстративно приймає терористів з ХАМАС у себе. Також РФ підтримує заклики Ер-Ріяда до негайного припинення вогню в Газі, а також зусилля щодо відновлення Арабської мирної ініціативи 2002 року, яка закликає Ізраїль вийти з арабської та палестинської землі як прелюдія до створення держави для палестинців. Окрім того, Китай та Росія дедалі активніше підштовхують Саудівську Аравію вже до союзу з Іраном, протиставляючи його задумам США, які прагнули замирити арабський світ з Ізраїлем. Так, у березні Іран та Саудівська Аравія домовилися за посередництва Китаю покласти край багаторічній дипломатичній ворожнечі.

Побоювання розростання регіонального конфлікту спонукали Королівство СА залучити Тегеран до процесу припинення протистояння. Окрім того, саудити ще й пообіцяли іранцям гроші, тобто "планують посилити співпрацю та інвестувати в їхню економіку", якщо Ісламська Республіка буде тримати під контролем терористичне угруповання та не перетворить війну Ізраїлю та ХАМАС на велику війну.

Щодо зустрічі президентів Росії та Ірану, то після проголошення традиційних антиамериканських висловлювань Путін та Раїсі шість годин про щось радилися. За повідомленнями російських ЗМІ, вони обговорювали "розширення економічних відносин між Іраном та Росією, регіональні та міжнародні питання, а також останні події у Палестині та секторі Гази". Водночас шість годин, які тривала ця зустріч, свідчать про те, що коло питань було значно ширшим, і видалення Заходу з Аравійського півострова – одне з головних.

Нафта то сварить, то здружує

Ще одна тема, яка штовхає Росію та перські монархії до активного діалогу, – нафта. Візит Путіна відбувся на тлі падіння цін на сировину, незважаючи на зобов'язання організації країн-експортерів нафти та їхніх союзників (ОПЕК+, а це понад 40% світової нафти) і надалі скорочувати постачання. Так, ціна на російську нафту марки Urals вперше з липня впала нижче стелі цін 60 доларів за барель.

Саудівська Аравія прагне збільшити ціну на свою нафту для покриття державних витрат, а також амбітних проєктів спадкоємного принца. Останнім часом Королівство витратило значні суми на різні проєкти, починаючи від міста майбутнього Неом і закінчуючи придбанням футболістів найвищого класу для своєї національної ліги.

Відносини між Саудівською Аравією та Росією в межах ОПЕК+ часом були важкими, і країни майже розірвали угоду про скорочення видобутку нафти в березні 2020 року. Однак їм вдалося відновити свої відносини, і цього року організація погодила рекордне скорочення видобутку нафти майже на 10%, щоб підтримати ціни на світовому ринку, але поки що з обмеженим успіхом.

У той час як Королівство добровільно скоротило видобуток нафти, Росія пішла на таку собі хитрість – зменшила через санкції свій експорт, але не виробництво. Цей факт дуже дратує аравійців. Зважаючи на те, що на сьогодні РФ не в тому стані, аби не прислуховуватися до таких претензій, саме тому візит Путіна і покликаний вирішити нафтове питання на найближчий час.

Коли всім щось потрібно

Прийом у найкращих традиціях східної гостинності показав, що країни Перської затоки якщо і не обрали Путіна за свого союзника, то принаймні продемонстрували позицію перських монархій – вони самостійно ведуть свою зовнішню політику незважаючи на те, чи подобається це США та в цілому Заходу.

Останніми роками ОАЕ проводили власну зовнішню політику, зменшуючи свою залежність від Сполучених Штатів. Лідер Еміратів двічі відвідував Росію за останні два роки, що на тлі певної міжнародної ізоляції російського диктатора – показовий крок. Ця країна активно займається експортом санкційної продукції, попри негативну позицію з цього питання Штатів.

Спадкоємний принц Саудівської Аравії Мухаммед ібн Салман також підтримує тісні зв’язки з Путіним після вторгнення в Україну, незважаючи на тиск з боку західних держав щодо ізоляції Росії. При цьому він позиціонує себе ще й як потенційний посередник у війні. Так, у серпні у країні відбувся Другий мирний саміт, раунд міжнародних переговорів щодо запропонованої Україною Формули миру для припинення російського вторгнення.

Зі свого боку Путін намагається показати, що він здатний прорватися через ізоляцію, і йому раді в дружніх до Заходу країнах. До того ж йому важливо говорити безпосередньо з лідерами ОАЕ і Саудівської Аравії, щоб вони були менш схильні дотримуватись позиції США та підкорятися їхньому впливу приєднатися до антиросійського блоку. На сьогодні ці країни знайшли одна одну, адже в російського лідера дуже мало друзів, а перські монархії хочуть бути другом усіх, аби почуватися самостійними.