Блог | Політичний землетрус у Німеччині: перспективи великої битви за Європу та Україну ще попереду
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
ПОЛІТИЧНИЙ ЗЕМЛЕТРУС У НІМЕЧЧИНІ: ПІСЛЯСМАК
(Текстова версія ранкового стриму від 08.09.26)
Перемога АдН на місцевих виборах та її реальне значення для Німеччини, Європи та України. Виступ Лаврова в МДІМВ – нове слово в історичній науці та теології.
Ну що ж, вчора ми говорили про підсумки місцевих виборів у Німеччині. Але це, як і раніше, залишається головною, безперечно, подією. Я не беру до уваги візит Вітька та зятька в Україну, бо головне, що сталося, – це певний перепочинок для киян. Їх у цей час не бомбили. Але це закінчилося, тепер знову бомблять. Тому серйозно говорити про цей візит і про якісь його наслідки мені здається незручним і в чомусь навіть непристойним.
А ось що стосується перемоги "Альтернативи для Німеччини" на місцевих виборах, нехай і в одній із найменших земель Німеччини, це, загалом, цілком справедливо називають політичним землетрусом, сейсмічною подією. І про це варто поговорити, бо роль цієї події дуже велика.
Проте я б все-таки не говорив про це в алармістському тоні. Давайте конкретно.
Я б почав із соціології. Вчора було опубліковано результати останнього опитування соціологічного інституту, яке було проведено на замовлення ARD. Це публічно-правове мовлення Німеччини, одне з головних досягнень у медійній сфері після Другої світової війни. Згідно з цим опитуванням, рівень довіри до нинішнього кабінету міністрів, насамперед особисто до канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, впав до абсолютного рекорду. Лише 10% позитивно оцінюють роботу уряду, який очолює Мерц. Попередній антирекорд був у травні – 11%, зараз 10%. Переважна більшість, 88% опитаних німців, незадоволені роботою уряду.
Це суспільний фон, на якому відбулися ці вибори.
Тепер я хотів би зупинитися на тому, хто радіє цьому і хто це вітає. Ілон Маск написав у соціальній мережі: "Молодці!" Віктор Орбан, відомий персонаж, путінський халуй, прем’єр-міністр Угорщини, написав: "Так тримати". Австрійські ультраправі, зокрема Герберт Кікль, радіють історичній перемозі "Альтернативи для Німеччини".
Росія теж святкує. Я не буду перелічувати величезну кількість таких реакцій. Святкування було дещо меншим, ніж з приводу перемоги Трампа, особливо його першого приходу, коли всі пили шампанське, їздили в автомобілі з висунутим у вікно американським прапором, тобто була епоха ейфорії, аж до оргазмів. Зараз менше, але тим не менше Кирило Дмитрієв, відомий путінський спецпредставник з питань контактів із Трампом, назвав підсумки голосування історичною перемогою прагматизму. Прагматизм – це улюблений термін, який замінює слово "фашизм" та інші гидоти. Історична перемога прагматизму.
Трамп опублікував табличку з результатами екзит-полів мовчки, без коментарів, але тим не менш це важливо.
Взагалі те, що відбувається з "Альтернативою для Німеччини", у чомусь навіть карикатурне. Наприклад, її зв’язки з Москвою. Трохи докладніше поговоримо про це пізніше, а зараз просто знаки. Один із таких знаків – чашка з червоною зіркою та написом "Армія Росії", яку деякий час тому журналісти знайшли в кабінеті заступника голови земельної "Альтернативи для Німеччини" Ганса-Томаса Тільшнайдера.
Найзабавніше, що ця людина пояснила: він привіз цю чашку з поїздки до Росії чи то у 2023-му, чи то у 2024 році. Тобто коли тривала війна проти України, він поїхав до Росії й привіз кухоль з написом "Армія Росії". Приголомшлива людина. Потім він ще й виставив цей кухоль на торги, на аукціон. Я не пам’ятаю результатів, але, здається, ця чашка пішла за щось близько двох тисяч євро. Прихильники російського фашизму в Німеччині, безперечно, є.
Давайте спробуємо проаналізувати, що сталося.
Карикатурність окремих речей не робить "Альтернативу для Німеччини" менш небезпечною для чинного уряду. Курс Мерца – я зараз говорю про зовнішньополітичний курс – це курс на допомогу Україні, на переозброєння Німеччини, на протистояння Москві. І дуже важлива складова політики "Альтернативи для Німеччини" – протидія цьому курсу.
Я не є експертом з питань Німеччини, тому мені складніше говорити про внутрішньополітичну ситуацію. Але для мене очевидно, що проблема цієї локальної перемоги "Альтернативи для Німеччини" полягає у злитті двох трендів.
Перший – абсолютно проросійська орієнтація. Другий – реальні й, загалом, виправдані внутрішньонімецькі проблеми. У "Альтернативи для Німеччини" значною мірою є два "батьки". З одного боку, внутрішньонімецький протест проти, насамперед, залишкових явищ, пов’язаних з правлінням Меркель: це помилкова міграційна політика та ціла низка інших проблем. Другий "батько" – це, безперечно, російський фашизм, який підтримував і продовжує підтримувати "Альтернативу для Німеччини": матеріально, комерційно, фінансово, ідеологічно.
Найбільша неприємність, яка може трапитися з політиком, – це поставити себе на місце нинішнього канцлера ФРН Мерца. Що він повинен зробити, щоб змінити цю тенденцію? Насправді я вважаю, що це завдання в принципі нерозв’язне. Хоча спробувати можна.
Він повинен одночасно пожвавити економіку, провести заплановані, але не дуже популярні реформи: пенсійну, податкову, медичну. Він повинен різко, стрибкоподібно прискорити цифровізацію. Це все однією рукою.
Другою рукою він повинен спробувати зберегти єдність Європейського Союзу, яка значною мірою спирається на плечі Німеччини. Спробувати довести виборцю, що підтримка України не є причиною зменшення німецького добробуту. І спробувати довести, що союз із Росією – це погано, зокрема фінансовий союз та енергетичний союз. Завдання досить складні. Як це зробити? Часу в нього є, треба сказати. Про це ми зараз теж поговоримо.
Якщо цього не станеться, то експеримент у маленькій німецькій землі – це одна з найменших німецьких земель, десь близько двох відсотків від загальної кількості виборців у Німеччині, – може стати моделлю для всієї Німеччини.
Тепер я хочу поговорити про прогнози, які дають деякі мої співвітчизники, які дуже люблять пророкувати швидкий крах України. Назву імена. Але спочатку звернуся до фактів.
Офіційний термін повноважень федерального канцлера ФРН Фрідріха Мерца закінчується у 2029 році. Бундестаг і уряд обираються на чотири роки. Він щойно обраний. Тобто у 2029 році закінчується його термін.
Звісно, у Німеччині зараз дуже активно, і в німецьких ЗМІ, і в політичних колах, обговорюється ймовірність його дострокової відставки. Причини: економічна криза, падіння рейтингу – ми щойно переконалися, що це так, – внутрішнє невдоволення в партії ХДС, а також очікувані вибори. 20 вересня, вже зовсім скоро, відбудуться вибори в Берліні та в Мекленбурзі – Передній Померанії.
Значна частина населення припускає, що Мерц може залишити свою посаду раніше офіційного терміну. Що стосується юридичного боку справи, то юридичне припинення його повноважень можливе лише через відставку або через механізм так званого конструктивного вотуму недовіри в парламенті, що вкрай малоймовірно.
Тепер прогнози.
Я проаналізував реакції на те, що сталося. Не стверджую, що цей аналіз був вичерпним, але з того, що мені трапилося на очі цієї ночі, найактивніше висловилися дві особи.
Перший – Олександр Рар, дуже відомий мешканець студій російських телеканалів, якого через непорозуміння вважають німцем. Хоча це суто російський пропагандист. Він виступив із гучними заявами сейсмічної сили: коротше кажучи, дні Мерца полічені. Це питання часу, як довго він ще протримається при владі. Він ще багато чого наговорив, але приблизно в тому ж дусі. Це людина, яка останнім часом, принаймні, поширювала проросійські наративи, активно виступає за союз Німеччини з Росією. Загалом, мешканець студій російського телебачення. Олександр Рар. Його точка зору: все, Мерцу кінець, найближчим часом його не буде.
Другий – Кох. Добре нам відомий російський, а зараз уже, напевно, німецький публіцист, дуже яскравий член Ради Форуму вільної Росії. Ось що він пише. Я процитую трохи довше, ніж Рара, бо тут, на мій погляд, це важливіше:
"Боюся, що саме з цих причин Україна не має сценарію воювати ще у 2027–2028 роках. Україна вже зараз, цього року, має незакритий дефіцит бюджету – за різними оцінками, від 27 до 32 мільярдів доларів. І чим далі заглядати, у 2027–2028 роки, тим гірше. Таким чином, якщо уряд Мерца впаде, то це найпрямішим негативним чином позначиться на Україні".
І далі висновок, який Кох робить практично в кожному своєму тексті в Telegram-каналі:
"Висновок з цього простий: Україні потрібно докласти максимум зусиль, щоб домогтися перемир’я ще до зими. Потім позиція України буде лише погіршуватися, і від самої України в цьому питанні вже нічого не залежить. Питання продовження її підтримки вирішується тепер не в Києві чи Брюсселі, а на виборчих дільницях Німеччини та Франції".
Тут я, мабуть, перерву цитату і скажу, що це постійна позиція, яка у мене викликає відчуття, що ці вибори в Саксонії-Ангальт стали подарунком для Коха. Він завжди говорив: все, кінець, треба використовувати будь-яку можливість для того, щоб домовитися, щоб припинити війну.
Хто ж з цим сперечається? Проблема в тому, чого Кох категорично не бачить. І Кох, і всі інші люди, які займають приблизно таку саму позицію. Проблема не в Україні й не в її позиції. Проблема в тому, що Путін не хоче припиняти війну.
Усі заяви Путіна про те, що припинення війни залежить від усунення тих самих "першопричин війни", під якими, очевидно, мається на увазі саме існування української держави. Ось що вимагає Путін для перемир’я: усунути першопричини війни. А ці першопричини розшифровуються дуже просто.
Про що говорив Лавров? Ми не можемо припинити війну, каже Лавров, якщо в Україні при владі залишаться нацисти. У нас сьогодні, до речі, буде його чудовий вчорашній виступ у МДІМВ, я теж не міг пройти повз.
Позиція зрозуміла: завдання Путіна – ліквідувати незалежну державу під назвою Україна. Щоб її взагалі не було. І це говориться відкрито. Це говорить Путін, це говорить Лавров. Тому всі розмови про те, що Україні треба терміново використати всі засоби для припинення війни до зими... Ну, було б добре. Я не знаю нікого в Україні, хто б не хотів припинення війни до зими. Усе питання полягає в тому, що це не залежить від України. Це залежить від Путіна. І ось цього вперто не хоче бачити Кох та інші люди, які займають приблизно таку саму позицію.
Ситуація, безумовно, складна. Є ще опитування, яке, здається, було опубліковано наприкінці серпня. У ньому йдеться про те, що понад половина виборців у Німеччині вважають, що Мерц достроково залишить свою посаду. Це опитування YouGov. Оприлюднено його було 23 серпня. Це дуже авторитетна міжнародна компанія, що має філії в Європі. Вона провела опитування, згідно з яким 36% опитаних вважають, що цього року Мерц продовжить очолювати уряд Німеччини, але піде у відставку до 2029 року, тобто до запланованих виборів до Бундестагу. 18% вважають, що він піде у відставку вже цього року. 29% вважають, що Мерц залишиться на посаді канцлера щонайменше до 2029 року.
Що насправді означає ця локальна перемога "Альтернативи для Німеччини", яка, можливо, може екстраполюватися на всю країну? Така гіпотеза не позбавлена підстав.
По-перше. Антиімміграційні гасла "Альтернативи для Німеччини" дуже сильно перегукуються з гаслами Трампа. "Повернемо Америці колишню велич", "Америка для американців", "Німеччина для німців", "Франція для французів", "Італія для італійців" – це приблизно те саме. Разом із Трампом "Альтернатива для Німеччини" підриває авторитет Євросоюзу, підриває авторитет основних ЗМІ, ставить під сумнів неупередженість суддів. Це глибоко антидемократична, не лише антиліберальна, а й антидемократична партія. Як Трамп. Приблизно те саме.
При цьому "Альтернатива для Німеччини" не вступає у прямий союз із Трампом, не братається з ним відкрито. Бо вони – правоекстремісти, але не дурні. Вони розуміють, що Трамп сьогодні в Німеччині вкрай непопулярний. Про це ми докладно говорили в нашій новій програмі "Голоси народів". Тому асоціювати себе з Трампом – запитайте в Орбана, чим це закінчується. По суті, вони є союзниками Трампа, але таємними. Так само, як вони є союзниками Росії.
Кирило Дмитрієв, як я вже казав, назвав результат "Альтернативи для Німеччини" історичним. Заявив, що уряд Мерца дискредитовано, а сам Мерц принижений і перетворюється на німецького Стармера.
Якщо екстраполювати цю перемогу на всю ситуацію в Німеччині, а це не позбавлене підстав, то, по-перше, це дуже сильний підрив стабільності Євросоюзу. Німеччина – головна країна, яка тримає на своїх плечах європейську солідарність. Я маю на увазі не партію "Європейська солідарність" в Україні, а європейську солідарність як явище.
По-друге. Це значною мірою крок у напрямку перегляду ідеологічних наслідків Другої світової війни. "Альтернатива для Німеччини" прямо не намагається реабілітувати Гітлера, але там лунають заклики: досить уже про наше минуле. Певною мірою, як у Росії відбувається спроба перегляду історії та розмов про те, що історія Росії завжди була величною, жодних темних плям немає тощо, тут те саме. Досить критикувати, треба оспівувати подвиг німецького солдата тощо. Це явна повзуча реабілітація нацизму.
По-третє. Це можливий, не обов’язковий, але можливий поворот у зовнішній політиці: союз із Росією. Добревідомо, хто і як фінансував усі ці роки "Альтернативу для Німеччини". Я не буду зараз випереджати відповіді на запитання – я знаю, що було таке запитання, і докладно розповім, що стоїть за цим союзом "Альтернативи для Німеччини" з Кремлем: по прізвищах, з іменами, з результатами розслідувань. Вуха, волохаті вуха Кремля дуже сильно стирчать за "Альтернативою для Німеччини".
Ось така історія.
Панікувати й публікувати алармістські прогнози вважаю неправильним, бо все ще попереду. Одна справа, коли партія перебуває в опозиції: вона може багато чого обіцяти. Інша справа – прихід до влади. Побачимо, що зможе зробити "Альтернатива для Німеччини" у Саксонії-Анхальт і що вона може запропонувати Німеччині.
На мій погляд, відбуваються незворотні процеси. Росія протистоїть Європі, протистоїть Німеччині. Лавров, нагадаю, фактично оголосив війну Німеччині. Що з цим робитиме "Альтернатива для Німеччини"? Скаже: ні, ми будемо дружити, ми будемо здаватися?
Крім того, триває дуже потужний процес повороту німецької та всієї європейської економіки в бік збільшення військового бюджету. А головним споживачем військової продукції німецьких заводів є, безперечно, Україна. Тому тут, у справі економіки Європи та Німеччини, зокрема, вже тече не кров, як іноді кажуть – "справа міцна, коли під нею тече кров", – а зараз під нею течуть гроші. А це серйозно. Матеріальні та економічні інтереси німецького бізнесу – це зміцнення військово-промислового комплексу. І з цим, гадаю, буде дуже важко боротися представникам "Альтернативи для Німеччини".
Підсумовуючи цей аналіз післясмаку цієї перемоги, що не претендує на глибину та всеосяжність: так, бій програно, але не програна війна. Перспективи великої битви за Європу та великої битви за Україну ще попереду. Я не бачу жодних катастрофічних наслідків. Так, у зв’язку з цим політичним землетрусом виникають дуже великі проблеми. Але не кожен землетрус – це катастрофа. Усе триває.
Не міг пройти повз вчорашній виступ Лаврова в МДІМВ. Ще й тому, що я понад 20 років викладав у цьому університеті. Розумію, що репутація цього вишу, скажімо так, навіть не складна, а цілком однозначна. Але тим не менше я розумію, що там живуть і викладають, зокрема, люди. А навчаються там найрізноманітніші хлопці.
У своїх лекціях і семінарах я говорив приблизно те саме, що говорю зараз і що говорив усі ці понад двадцять років, коли йшлося про світоглядні, філософські та політичні оцінки. Тому мені не байдуже, що говорив Лавров.
А Лавров здійснив певний переворот в історичній науці, а заодно й у релігії, у теології. Є дуже велика спокуса просто зачитати його виступ, але я розумію, що це буде недобре. Коротко – тези.
У кожної країни своя історія. Немає єдиної історії. Це, приблизно, квінтесенція дисертації Мединського, який стверджував, що історична істина – це відповідність національним інтересам країни. Тобто істина – те, що відповідає інтересам країни. Причому інтереси країни, природно, визначає чинний режим. Ці інтереси можуть змінюватися, і, відповідно, історична істина теж змінюватиметься. Це головна теза знаменитої дисертації Мединського. Приблизно те саме каже Лавров: у кожної країни своя історія, і кожна країна відповідає за свою історію.
Якщо ця історія влаштовує відповідний народ або народи – наприклад, англійців, шотландців, ірландців, – заради Бога, нехай вони живуть так, як їм веліли їхні боги. Я якось вважав, що це все християнські народи, тому ніяких богів у них немає, є Бог. І далі Лавров у дужках каже: я не впевнений, що у нас з ними один Бог.
Це ще цікавіше. Це справжня революція в галузі пошуку Бога, релігії та теології. У всіх перелічених народів, які, здавалося б, беззаперечно є християнськими, один Бог – Ісус Христос. Росія теж вважає себе християнською країною. Але у Лаврова, який вважає себе представником Росії, мабуть, якийсь інший бог. Це дуже цікава заява, що веде до дуже цікавих теологічних досліджень.
А щодо історичної науки. У нас з вами були дискусії про те, що історія – це не наука. Лавров, мабуть, теж так вважає. Бо якщо історія, як я переконаний, – це наука, приблизно така сама наука, як біологія, фізика, хімія, то виходить: у кожної країни своя біологія, своя фізика, своя хімія, своя астрономія? Кожна країна відповідає за свою власну національну фізику, хімію, біологію, математику тощо? Чудово.
Мені було б дуже цікаво зараз зустрітися в якійсь нормальній незалежній обстановці зі студентами МДІМВ. Як вони поставилися до цього виступу? Зрозуміло, що ніяких протестів там не буде. Але в курилках як? І взагалі як вони до цього поставилися?
Я добре пам’ятаю, що все, про що я говорив, а говорив я приблизно те саме, що кажу зараз вам, і завжди говорив приблизно те саме в стінах МДІМВ, зустрічало схвалення та розуміння. Рідко хто не погоджувався. І справа не в тому, що викладачеві треба здавати іспит чи залік. Ні, це завжди видно. Студенти – народ, здебільшого, все-таки волелюбний, особливо якщо мова не йде про необхідність дотримуватися офіційної лінії. Моя лінія завжди була іншою, і з нею більшість студентів погоджувалася.
Цікаво, як вони відреагували на цей жахливий виступ Лаврова. Але, на жаль, про це я навряд чи зможу дізнатися.
