Глава Китаю Сі Цзіньпін відвідав Москву та зустрівся з президентом країни-терориста Росії Володимиром Путіним. Цим жестом очільник Піднебесної фактично дав зрозуміти, що максимально підтримуватиме РФ, що Росія є партнером Китаю, але партнером здебільшого сировинним на позиціях васала. Це одночасно величезне приниження для Путіна, але також і рятівне коло для кремлівського диктатора, яке дозволить йому певний час залишатися на "троні".
Наразі ми є свідками фіналу протистояння світу демократичного та світу тоталітарного. Перемога України у війні означатиме перемогу демократії і неминуче призведе до послаблення гравця, який обрав бік агресора, – Китаю. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив ексміністр закордонних справ України Володимир Огризко.
– На вашу думку, в чому полягала головна мета візиту Сі Цзіньпіна до Москви? Яким був головний меседж і кому його було адресовано?
– Я думаю, тут навряд чи можна обійтися одним меседжем. Мені здається, Китай цим продемонстрував, що він буде максимально підтримувати Росію, тому що не хоче її остаточної поразки. Я думаю, цей візит є яскравою демонстрацією небажання Пекіна глобально поступатися, а для цього йому потрібен партнер.
Партнер, безумовно, не сильний, партнер, яким можна керувати і яким можна управляти там, де це потрібно. Щоб ця вісь Москва – Пекін була основною в протидії Заходу. Як мені здається, паралельно Сі Цзіньпін вирішив для себе також й інше питання. Він дав чітко зрозуміти, хто буде керівником у цій зв’язці. Що тепер Росія буде постачальником сировини для Китаю.
Так він вирішив для себе два важливих питання: з одного боку, не дати Росії остаточно програти, підтримати її в боротьбі з Україною і Заходом. З іншого боку, остаточно підкорити Росію економічно та поставити її в пряму залежність від того, що хотітиме Пекін. Отже, з цієї точки зору для Сі Цзіньпіна візит був доволі успішним.
Щодо Путіна, то думаю, зважаючи на обставини, в яких він зараз перебуває, то для нього вихід на Китай – це єдине рятівне коло, без допомоги якого він просто не втримається. Тому ця публічна переорієнтація на Китай, запевнення в тому, що Росія буде фактично васалом Піднебесної, – це, з одного боку, величезне приниження для Путіна, а з іншого – спосіб втриматися бодай на якийсь час на своєму троні.
Ця взаємозалежність і Пекіна від Москви, і Москви від Пекіна робить цю зв’язку до певної міри стабільною. Не скажу, що сильною, але щонайменше такою, яка може існувати протягом певного періоду. Тому, безумовно, це виклик і для нас, і загалом для Заходу.
– Ми пам’ятаємо, як буквально наступного дня після того, як Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт Путіна, він з’явився в окупованому Маріуполі. Можна сказати, що маски було остаточно знято. Чи можна сказати, що візит Сі Цзіньпіна до Москви – це також певне зняття масок і що відтепер Пекін може відкрито допомагати Москві зброєю?
– Думаю, що цього не буде, тому що Китай був і залишається економічно залежним від торгівлі із Заходом. Тому якщо й будуть якісь спроби Китаю допомагати Росії озброєннями, то це будуть дуже таємні спроби. Але будь-яка зброя на полі бої знищується. А відтак дуже швидко стане зрозуміло, що Китай постачає Росії ті чи інші види озброєнь. Це означатиме для Китаю початок дуже неприємного етапу, який називається санкції. Адже Китай уже неодноразово попереджали на всіх рівнях – і американці, і європейці.
Тому думаю, що цей момент є для Китаю критично важливим.
Я не відкидаю, що будуть спроби постачання якихось елементів, комплектуючих для озброєнь, які потрібні Росії і які важко ідентифікувати, хоча й це можна зробити. Але прямого постачання танків, артилерійських систем чи систем протиповітряної оборони тощо не буде. Тому що це стане відомо буквально за лічені дні.
– Ми пам’ятаємо, наскільки знаковим був візит Джо Байдена до Києва, наскільки потужний новий поштовх він дав для допомоги Україні. Ми бачимо, що візит Сі Цзіньпіна до Москви – це також дуже потужний сигнал для певних кіл. Чи не вважаєте ви, що наразі ми є свідками створення двох полюсів протистояння – США та Китаю – двох супердержав, які чітко позначили свої сфери інтересів?
– Це очевидно, це правда. Думаю, в цьому контексті ми повинні повернутися в 2021 рік, в осінь, коли той самий Байден організував велику міжнародну конференцію, яка називалася "Протидія тоталітаризму". Тоді він чітко і ясно сказав, що сьогодні насправді йдеться про протиборство світової демократії і світового тоталітаризму. Те, що ми спостерігаємо сьогодні, є яскравою ілюстрацією його слів.
Ми розуміємо, що саме від того, як завершиться війна в Україні, залежить майбутнє або демократії, або тоталітаризму. В разі поразки Росії – а вона, безумовно, буде – світовий тоталітаризм зазнає відчутного удару. Саме через це Китай намагається мати більш-менш серйозного союзника в особі Росії, бо всі решта – це остаточні й доконані маргінали, Північна Корея, Іран чи інші режими такого ж типу, які не є впливовими елементами світової політики.
Тому сьогодні ми є свідками фінального етапу протиборства. Коли Україна переможе, це означатиме, що перемогла демократія. Це значно послабить позиції Китаю. Саме через це він так активно намагається утримати Росію на плаву.
– 21 березня з візитом у Києві був прем’єр Японії Фуміо Кішіда. Чи не вбачаєте ви тут певного сигналу, певного знаку, що цей візит збігся у часі з візитом Сі Цзіньпіна до Москви?
– Важко сказати, чи це було зроблено спеціально, але, на мою думку, візит японського прем’єра в Україну – це сигнал того, що "Велика сімка" – а це насправді провідні найпотужніші країни світу – на нашому боці. Навіть якщо це збіг, то це дуже гарний збіг. Він свідчить про те, що попри намагання світового тоталітаризму об’єднуватися, об’єднаний цивілізований світ уже є, і він буде протидіяти спробам порушувати міжнародне право, захоплювати силою чужі території і насаджувати свою ідеологію.
Думаю, це чергова ознака того, що глобальна боротьба між цивілізованим світом і тоталітаризмом триває повним ходом.