Невдалий запуск ракети 'Сармат' і зміни ядерної доктрини: чи вдасться Заходу та Китаю зупинити Путіна від застосування 'зброї Судного дня'
21 вересня Російська Федерація провела випробування міжконтинентальної балістичної ракети РС-28 "Сармат" на космодромі "Плесецьк" в Архангельській області. Як з’ясувалось згодом, пуск ракети завершився повним провалом, адже вона вибухнула ще на старті, спричинивши пожежу та руйнування в межах полігону.
Інцидент очікувано викликав бурхливу реакцію в міжнародних та українських ЗМІ. Однак оцінки того, що відбулося, виявились занадто оптимістичними. Ба більше, було чимало відвертого висміювання російської невдачі та сміливих висновків про те, що ледве не вся російська ядерна зброя непридатна для використання. Проте варто нагадати, що ракета типу "Сармат" була прийнята на озброєння тільки у 2023 році і фактично перебуває на стадії підготовки до того, щоб замінити собою радянські ракети Р-36М2 "Воєвода", які стоять на бойовому чергуванні російських Ракетних військ стратегічного призначення.
Майже одразу після цього новина про невдалий запуск "Сармату" була "перебита" повідомленнями про те, що Кремль готується переглянути окремі аспекти своєї ядерної доктрини, зокрема умови, за яких Росія буде готова застосувати ядерну зброю. Фактично під ці умови можуть підпасти навіть масові атаки БПЛА, які Україна періодично проводить у межах своєї оборонної операції з відбиття російського вторгнення.
Саме тому варто відкласти в сторону обговорення невдач тестування російської стратегічної ядерної зброї. В усіх країнах вона вважається "зброєю Судного дня", останнім шансом, а доктрини інших ядерних країн передбачають миттєву реакцію на будь-які спроби застосування стратегічної ядерної зброї. Навіть будь-які зміни у звичних процедурах її функціонування (переміщення, розконсервація, роботи поза регламентом тощо) викликають підвищену увагу та приведення своїх ядерних сил у повну готовність. Крім того, не варто забувати про "ядерну тріаду" РФ, яка складається із носіїв стратегічної ядерної зброї наземного типу (шахтні та колісні пускові міжконтинентальних ракет), морських носіїв (атомні субмарини-ракетоносці) та повітряної компоненти (стратегічна авіація). Тому невдале випробування нового типу ракет ще не означає деградації всієї "ядерної тріади" Росії, хоча може свідчити про наявність різноманітних проблем у цьому роді військ.
Отже, варто зосередитись на тому, що може загрожувати безпосередньо Україні, а основною ядерною загрозою в нашому випадку буде тактична ядерна зброя Російської Федерації. На жаль, у цьому компоненті Росія також продовжує залишатись найнебезпечнішою країною у світі, маючи величезні запаси тактичної ядерної зброї ще з часів СРСР. Навіть з урахуванням того, що частина цього арсеналу вже непридатна до застосування із причини недотримання умов зберігання та обслуговування, немає жодних сумнівів, що інша частина цих запасів готова до використання. Тож ядерна бойова частина може бути використана практично в усіх типах ракет, які Росія неодноразово та масово використовує по території України. Це як класичні крилаті ракети Х-101\555 та "Калібри", так і протикорабельні Х-22, а також балістичні ракети типу "Іскандер" або аеробалістичні типу "Кинджал".
Як можна зробити висновок із тисяч ракет, які вже були застосовані: проблем із ними, а також з їхнім запуском Росія практично не має. Крім того, існує лінійка ядерних снарядів для звичайної артилерії, в яких, на відміну від ракет, немає складних двигунів та систем наведення. Це 152-мм снаряди для причіпної артилерії та САУ, 180-мм снаряди для берегової артилерії, 203-мм снаряди підвищеної дальності для САУ "Піон" та 240-мм ядерні міни для системи "Тюльпан". Вся ця номенклатура тактичної ядерної зброї становить найбільшу й доволі реальну загрозу для України, адже про застосування стратегічної зброї навіть не йдеться.
Тому, зважаючи на реалії російсько-української війни, застосування тактичної ядерної зброї практично не буде мати належного військового ефекту. Однак головна цінність його можливого застосування – це демонстрація з метою залякування західних союзників України. При цьому наївно вірити в те, що США і НАТО, які бояться ескалації в разі збиття російських ракет над Україною або передачі нових видів озброєнь, будуть здатні відповісти військовим шляхом на демонстраційне застосування росіянами тактичного ядерного заряду. Також не варто сильно сподіватись на заклики Індії та Китаю до Росії утриматись від застосування ядерної зброї.
Для Китаю, який активно готується до вторгнення на Тайвань, взагалі було б дуже цікаво протестувати реакцію Заходу на використання тактичної ядерної зброї. Тому в будь-який момент Пекін може таємно підштовхнути Москву до такого кроку, хоча потім офіційно засуджувати це. В умовах "позиційного глухого кута", в якому перебувають збройні сили як Росії, так і України, у Путіна може з’явитись бажання вирішити ситуацію кардинальним шляхом.
Саме тому усі країни світу мають якомога швидше почати глобальний діалог щодо примушення Російської Федерації до миру з урахуванням норм міжнародного права.