Блог | Народ США голосував не за Буша, а за Гора й не за Трампа, а за Клінтон, але це нічого не означає
На президентських виборах 2000 року демократ Гор набрав у підсумку на півмільйона з гаком більше голосів, ніж його суперник, але вибори чесно виграв республіканець Буш-молодший.
На президентських виборах 2016 року демократ Клінтон набрала у підсумку майже на 3 мільйони більше голосів, ніж її суперник, але вибори чесно виграв республіканець Трамп.
Так експрезидентові Клінтону не вдалося провести у президенти ані свого віцепрезидента, ані свою дружину, хоча за кожного з них віддала голоси більшість американців, які взяли участь у виборах.
Справа в тому, що за унікальної системи американських виборів важливо не те, за кого більшість народу США, а — з урахуванням по-справжньому федеративного устрою країни — за кого більшість штатів, особливо штатів з великою кількістю населення.
При цьому фактично діє принцип "ПЕРЕМОЖЕЦЬ ОТРИМУЄ ВСЕ", згідно з яким навіть перевага в один голос у якомусь штаті надає такому переможцю всі голоси, що належать цьому штату у виборчій колегії (яка формально й обирає президента).
Тобто наскільки [не]переконлива перемога у штаті — ролі не відіграє: важливим у кожному штаті є лише власне факт перемоги. Перевага більш ніж в один голос — в будь-якому штаті, таким чином, зайва й абсолютно нічого не додає.
Оскільки ж в переважній більшості штатів заздалегідь відомо, за кого — республіканця чи демократа — вони голосуватимуть, а конкретна кількість голосів не має значення, нема й сенсу вести там агітацію, адже все одно наперед відомий переможець отримає від такого штату все.
Таким чином, боротьба за голоси реально має місце лише в тих штатах, що коливаються, а таких зазвичай 7-8, з запасом — 10-12.
І якщо штати, що коливаються, складають — умовно — 20 відсотків населення і в кожному з цих штатів ще не визначились — умовно — теж по 20 відсотків (а решта вже знають, за кого голосуватимуть), то все залежить від цих 20 відсотків від 20 відсотків, тобто від 4 відсотків — це ті, хто коливається, там, де коливаються.
Ці неортодокси в неортодоксальних штатах — фактично й визначають президента США. Загальні фактори на їх рішення не вплинули, тож все залежатиме від факторів другого-третього рівня, у тому числі й випадкових. Щось тут, безсумнівно, є від генератору випадкових чисел.
Ну а система вже перетворює цю незначну й майже випадкову перевагу у ВСІ голоси, що належать такому штату, які можуть стати вирішальними. Щоправда, так само може бути й з перемогою конкурента у іншому штаті. Випадковість останнього дня б’ється з випадковістю останнього дня. Інколи результат справді може збігатись із сумарним волевиявленням усього населення. Втім, це жодним чином не гарантується.
Так обирають головну людину Головної країни світу. Людство чекає на свою долю.
