УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Макрон і Туск їдуть заспокоїти Шольца, говоритимуть і про Україну: навіщо зустрічаються лідери "Веймарського трикутника"

5 хвилин
268,3 т.
Макрон і Туск їдуть заспокоїти Шольца, говоритимуть і про Україну: навіщо зустрічаються лідери 'Веймарського трикутника'

На тлі значних німецько-французьких розбіжностей щодо підходів до підтримки України у війні проти Росії Олаф Шольц зустрінеться з Еммануелем Макроном і Дональдом Туском у Берліні.

Розмова відбудеться після пам’ятної конференції у Парижі, на якій Макрон заявив про можливість розміщення західних військ в Україні, що призвело до скандалу. Шольц у наступні дні кілька разів публічно заперечував такий розвиток подій, а президент Франції не тільки підтвердив свої висловлювання, але й натякнув німецькому канцлеру на нерішучість у питаннях військової допомоги Україні.

Зміцнює позиції Франції і Польща. Зразу ж після заяви в Парижі Туск дав зрозуміти, що не має наміру надсилати сухопутні війська в Україну. Однак уже через кілька днів міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський позитивно висловився про ініціативу Макрона: "Присутність військ НАТО в Україні не є немислимою. Я вітаю ініціативу президента Франції", – сказав він.

Про те, чому посварилися Франція та Німеччина і чого чекати далі, – у матеріалі OBOZ.UA.

Зустріч примирення

Еммануель Макрон 15 березня відвідає Берлін, щоб зустрітися з канцлером Німеччини Олафом Шольцом. Туск приєднається до лідерів Франції та Німеччини вже після їхньої особистої зустрічі.

Планується, що зустріч продемонструє єдність союзників після напруженого періоду, коли франко-німецькі суперечки щодо методів, як допомогти Україні, переросли у відкриту ворожнечу.

Здається, саме через тертя і напруженість із союзниками Макрон відклав давно запланований візит в Україну. "Рішення про відкладення було ухвалено, щоб дати час для переговорів із союзниками, які принесуть "відчутні результати" для України", – заявили в МЗС Франції, додавши, що візит відбудеться протягом "найближчих кількох тижнів".

Тобто багато в чому дата й порядок денний майбутнього візиту до України буде залежати саме від того, чи знайдуть Макрон із Шольцом хоч якесь порозуміння.

Стосунки між Німеччиною і Францією почали псуватися після того, як Макрон відмовився відкинути можливість відправлення західних військ до України, пообіцявши зробити "все можливе, щоб Росія не виграла цю війну". Більш обережний Шольц відповів на це категоричною відмовою, відхиливши використання наземних військ з європейських країн.

Кілька днів потому Макрон, схоже, прямо вказав Шольцу на його хибну позицію. "Європа явно зіткнулася з моментом, коли потрібно не бути боягузами", – сказав він у Празі.

Німці нарікають не тільки на жорсткі висловлювання Макрона. Їх обурює і той факт, що Франція не надає військової підтримки на рівні Німеччини. Наразі Франція виділила близько 2,6 мільярда євро (і пообіцяла "до" 3 мільярдів євро на 2024 рік), тоді як Німеччина надала 17,7 мільярда євро прямої військової допомоги за останні два роки.

На своє виправдання французи говорять, що вони надають справді важливу зброю, і роблять це з меншими ваганнями, ніж німці. Показовим прикладом є небажання Шольца дати Україні далекобійні ракети, тоді як Франція надіслала свої крилаті ракети SCALP ще у липні 2023 року.

"Веймарський трикутник" знову в дії

Присутність Туска на зустрічі з Шольцом і Макроном є також дуже важливою. Лідери країн намагаються представити Веймарський формат у складі Франції, Польщі та Німеччини як засіб зміцнення європейської безпеки. Європа вже тривалий час шукає варіанти для пожвавлення цього напряму. Один із них – активізація роботи "трикутника".

Неформальне об’єднання трьох країн створене ще 1991 року, багато років перебувало у сплячому режимі. Сьогодні ж відродження такого формату видається логічним, адже саме ці країни у військовому плані є найбільшими серед членів ЄС. До того ж між "Бордо, Бохумом і Білостоком" проживають близько 190 мільйонів людей – майже половина населення ЄС.

Для України відродження "Веймару" є позитивним кроком. Адже крім військової допомоги, країни "трикутника" обіцяють підставити і "політичне плече", "аби допомогти на шляху до членства в ЄС". Найближчим часом відбудеться зустріч міністрів закордонних справ у форматі "Веймар + Україна".

Обговорюватимуть велике коло питань, а не тільки надсилати війська до України чи ні

"Зустрічі лідерів провідних європейських держав завжди важливі. Вони потрібні для того, щоб не було цих непорозумінь, щоб виробити спільні підходи та бачення того, куди рухатися далі. Це особливо важливо зараз", – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив український дипломат, надзвичайний і повноважний посол України Ігор Долгов, який очолював посольства України в ФРН, Туреччині, Бельгії та Грузії, був главою Місії України при НАТО, заступником міністра закордонних справ України, заступником міністра оборони України з питань європейської інтеграції.

"Головні проблеми, які обговорюють лідери від Вашингтона до Брюсселя, від Парижа до Варшави, власне, дві. Що робити з європейською обороною в умовах, коли немає впевненості, як будуть діяти Сполучені Штати після президентських виборів. І як найбільш ефективно допомагати Україні в цей час, поки все ще немає рішення Вашингтона про виділення військової допомоги в тому обсязі, в якому ми цього потребуємо. Отже, Берлін, Париж, Варшава діють якраз у тому ключі "Веймарського трикутника", щоби сформувати єдину європейську позицію. Ці три країни мають особливу роль, яку вони відчувають, і, очевидно, зараз намагаються її посилити. Це дуже добре для Європи та України.

Я впевнений, що під час зустрічі в центрі уваги буде не одне лише питання – відправляти військових до України чи ні. Буде набагато більше тем. І головна з них – як зараз ефективно перекрити прогалини, які утворилися внаслідок відсутності американської допомоги. Наприклад, прем’єр Польщі Туск разом із президентом Дудою щойно були у Вашингтоні та зустрічалися з Байденом. Це теж не просто так.

Є проміжні дії, зокрема виділення США 300 мільйонів. Зібрано кошти на 800 тисяч снарядів, про які говорив президент Чехії. Справи рухаються. Чим більше буде питань, які треба обговорювати, зокрема щодо можливого відправлення військ в Україну, тим краще.

Поки що рішення немає, але так само не одразу ухвалювалося рішення і стосовно літаків чи систем ППО й так далі. Кожен такий крок вимагав певних зусиль з боку лідерів європейських країн. Цьому багато в чому шкодять старі стереотипи і традиційні підходи до таких питань.

У той же час російський напад на Україну вимагає відкинути ці стереотипи. Тому що ми не можемо далі протидіяти сильному ворогу, ядерній державі, виходячи зі старих принципів. Мовляв, тут можна, тут не можна.

Сьогодні треба робити все, щоб не дати війні поширитись, щоб вигнати ворога за межі території України та поставити на цьому крапку. Тому так поступово і знімаються ці питання про надання більш сучасних систем озброєння, більшої кількості боєприпасів. Приходить розуміння, що іншого виходу нема. Якщо не дати це Україні зараз, то в дуже швидкому майбутньому буде набагато складніше шукати допомогу й засоби протидії агресору вже на своїй території.

І все це абсолютно серйозно. Тому питання про військові підрозділи виникло вже зараз. Чи воно взагалі зі сфери фантастики? Абсолютно ні. Все може бути.

Стосовно негативної реакції Шольца на заяву Макрона, то вона може бути будь-якою, але це не означає, що саме питання не має права на існування. Просто можуть бути різні підходи в лідерів Франції і Німеччини у напрямі допомоги Україні.

Є й інші, набагато більш важливі питання, які треба вирішувати зараз, і це не тільки Україна. От дивіться, у Європейському Союзі було ухвалено важливі рішення стосовно оборонної промисловості. І ці рішення треба вже зараз виконувати. Це одне з нагальних питань для всіх європейців. Франція і Німеччина є лідерами в галузі оборонної промисловості. Вони мають потужність і можливості виробляти все – від танків і літаків до снарядів і засобів радіоелектронної боротьби. Для цього треба розуміти, де і що розподілити між собою.

Нові члени НАТО: Фінляндія, Швеція також мають пропозиції. Тобто можна все звести до одного, як вони будуть тепер шукати спільну мову. Але коло питань набагато ширше, тому їм є про що говорити", – зазначив Ігор Долгов.