Ляпас для Путіна у Казахстані: як під вигуки про "велику дружбу" Китай вичавив Росію з її "історичної території впливу"

Під час візитів західних лідерів до Китаю російські пропагандисти, мов під мікроскопом, розглядають ймовірні церемоніальні приниження, зіставляючи з тим, як приймають російську делегацію. Здається, прийшла черга і до російського диктатора Путіна отримати ляпаса. Стався він під час саміту Шанхайської організації співпраці (ШОС), який відбувся 3-4 липня у Казахстані. Адже, на відміну від лідера КНР Сі Цзіньпіна, якого біля трапа літака зустрічав особисто президент Казахстану Токаєв і на честь якого провели мінішоу за участю військових літаків, що в небі відтворили кольори китайського прапора, Путіна в аеропорту зустрів лише прем'єр-міністр.

Та не це має тривожити Росію, а те, що Китай, попри заяви про "неосяжну дружбу, якої ніколи не було", фактично виштовхав її з історичної зони впливу у Центральній Азії (ЦА). Причому зробив це досить агресивно, незважаючи на російські інтереси. Зростання присутності Китаю дедалі помітніше в регіоні.

Між Китаєм і країнами Центральної Азії за останні роки підписано безліч договорів на десятки мільярдів доларів, чого раніше не було. В обхід РФ будуються нові залізничні лінії, зростають обсяги торгівлі та інвестицій. Китай безоплатно надав країнам регіону 3,72 млрд, демонструючи, хто на сьогодні є головним покровителем цих держав. Китай також висловив готовність працювати з головною країною регіону – Казахстаном "над будівництвом китайсько-казахстанської спільноти з єдиною долею". Здається, що після цього китайська "єдина доля" чекає і на інші країни ЦА, з повним знищенням російського впливу.

Про те, як Росія втрачає вплив на території Центральної Азії, яку до рук прибирає Китай, – у матеріалі OBOZ.UA.

Слабка Росія нікому не цікава

На сьогодні країни Центральної Азії – Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан й Узбекистан – намагаються зберегти свій суверенітет і балансувати між Росією, Китаєм та Заходом. Показавши свою неадекватність і слабкість, Москва натякнула всім: ніхто не може бути в безпеці поряд із таким сусідом. При цьому країни Центральної Азії також розуміють: РФ стає все більш загрозливим і токсичним партнером.

Для Росії сусідні держави можуть бути або ворогами, або ж васалами. Так було завжди. Країни цього регіону це чудово розуміють, а тому все активніше намагаються виходити з російської зони впливу. Особливо це стало відчутно після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Держави ЦА не підтримали РФ і крок за кроком віддаляються від Москви.

Зі свого боку Росія намагається все одно тримати їх "на гачку", але це робити їй усе складніше. Адже йде війна, яка виснажує Росію та не дає змоги діяти активно ще десь. Є фактор Китаю, що все активніше починає конкурувати у цьому регіоні, який (зважаючи на слабкість РФ) уже вважає своїм. А проти китайців Кремль нічого вдіяти не може, бо сам залежний від Пекіна.

Китай користується слабкістю РФ

Відносини між Китаєм і Росією перебувають на "історичному максимумі", говорять пропагандисти обох країн. Однак у Центральній Азії дружба між Москвою та Пекіном стикається з глобальними амбіціями останнього.

Китай вміло користується війною, щоб зруйнувати традиційні сфери впливу не тільки Заходу, але й Росії. Залежність РФ від КНР у підтримці російської економіки та ВПК на плаву в умовах західних санкцій змушує її погоджуватися з китайськими зазіханнями у Центральній Азії. Величезний розрив між економічними потужностями РФ і КНР робить пряму конкуренцію в цьому стратегічному регіоні марною для Кремля.

Візит китайського лідера в Казахстан на саміт Шанхайської організації співробітництва та відвідини Таджикистану – вже восьмий візит до Центральної Азії з того часу, як Сі Цзіньпін став головою КНР у 2013 році.

Пекін втягує у свою орбіту місцеві економіки по всьому регіону. Один із найвагоміших проєктів, які посилюють китайську присутність та обмежують російські інтереси, – будівництво залізниці, що фінансується КНР, яка обіцяє з'єднати регіон з Європою, минаючи російську територію. Китай реалізує цей напрямок разом із Киргизстаном та Узбекистаном.

Залізнична магістраль стане частиною глобальної ініціативи Китаю "Один пояс – один шлях". Угоду щодо проєкту, який Пекін, Бішкек і Ташкент обговорювали протягом 27 років, сторони підписали 6 червня у Пекіні, а будівництво має розпочатися у жовтні 2024 року. 454-кілометрова залізниця покликана з'єднати залізниці Китаю та Узбекистану через територію Киргизстану, а далі через Туркменістан, Іран і Туреччину зв'язати їх з європейською мережею залізниць у межах транспортної системи Нового шовкового шляху.

Тож позиції Росії в регіоні поступово слабшають – настільки, що вона не приховує свого роздратування, але зупинити цей процес уже не в змозі.

Політичний вплив через економіку

Пекін змінює баланс, використовуючи свій величезний економічний потенціал для посилення політичного впливу. У 2023 році обсяг торгівлі між Китаєм і Центральною Азією зріс до 98 мільярдів доларів, більш ніж утричі порівняно з 2016 роком. Пекін особливо активний зі своїм проєктом "Новий шовковий шлях". Для Китаю ЦА стає все більш важливим транспортним коридором.

У травні 2023 року в місті Сіань, до слова, у колишній столиці Великої Китайської імперії, звідки починався Великий шовковий шлях, відбувся дводенний саміт "Китай – Центральна Азія". У ньому взяли участь президенти Китаю, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану й Узбекистану.

Тоді, вітаючи своїх колег, Сі Цзіньпін заявив: "Після саміту відносини між Китаєм і країнами Центральної Азії вступлять в нову еру". Він назвав регіон "центром євразійського континенту, який розташований на перехресті доріг, що з’єднують схід і захід, північ і південь", і заявив, що Пекін має намір побудувати "спільноту зі спільним майбутнім" із ЦA.

На сьогодні Пекін розробив план дій щодо заохочення Центральної Азії до співпраці. Так, китайські проєкти в галузі відновлюваної енергетики допомагають знизити залежність від російського газу. Китай вкладає значні ресурси у безліч інвестиційних проєктів, а також планує допомагати скорочувати бідність у регіоні. Фінансовані Китаєм підприємства створюють нові робочі місця, а безпосередньо Пекін надав 3,72 мільярда доларів безкоштовної допомоги своїм партнерам. Країна також планує оновити двосторонні інвестиційні угоди та збільшити обсяги транскордонних вантажних перевезень із регіоном та запустити спеціальне залізничне сполучення.

Китай та Узбекистан домовилися про розвиток електронної комерції. Під час останньої зустрічі на рівні урядів було підписано угоди щодо реалізації пріоритетних проєктів на $15 млрд.

В Узбекистані, найбільш густонаселеній і досить промислово розвиненій країні, у 2023 році Китай витіснив Росію з першого місця торгових партнерів.

Китай і Таджикистан підписали угоду щодо цифрової економіки й кількох інфраструктурних проєктів на мільярди доларів.

Кремль у глухому куті

"На сьогодні вже чітко видно, що для Казахстану, де і відбувається саміт ШОС, уже головним торговельним партнером є не Росія, а саме Китай. Тобто крок за кроком Китай нарощує свою присутність і вплив у регіоні, не озираючись на РФ", – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив український дипломат Ігор Долгов, який очолював посольства України у ФРН, Туреччині, Бельгії та Грузії, місію України при НАТО, а також був заступником міністра закордонних справ України та заступником міністра оборони України.

"КНР перш за все цікавить використання сировинних ресурсів країн Центральної Азії, а також досить великі ринки цих держав, на які Китай, як ми бачимо на прикладі Казахстану, активно виходить. Отже, інтерес є взаємним, він є виправданим. Звичайно, що на цьому фоні Росія відходить на другий план, адже їй немає чого запропонувати", – зазначає він.

На думку Ігоря Долгова, те, що було оголошено про "довічну дружбу" між Пекіном і Москвою, не означає, що КНР не може "любити" когось ще і дружити з кимось іще, зокрема й за рахунок інтересів Росії. Там, де можна, Китай буде використовувати свої переваги й діяти у своїх інтересах.

"З Китаєм дружба, так. Інтереси в Центральній Азії є, так. Але вони не можуть визнати, що такі ж інтереси, або навіть більші, є й у Китаю. Ставати в позу та говорити, мовляв: Китай, ви тут не ходіть, це наші землі? Такого Путін не може собі дозволити, тим більше зараз, коли він залежить як політично, так і економічно від Пекіна", – зазначив Ігор Долгов.