Блог | Політична кар'єра Лукашенка добігає кінця. Але все тільки починається
Трошки теорій змов ніколи не зайві, якщо йдеться про таких професійних параноїків, як російська владна верхівка. Тож почнемо нагнітати.
Перший цікавий момент, на який варто звернути увагу, – це риторика російських навколовладних ЗМІ. Вони засуджують Лукашенка за жорстокість. Путін, до речі, теж не поспішає висловлювати своє фірмове про сакральність "легітимної влади", якою б вона не була. Російський офіційний пул м‘яко формує у російського обивателя думку, що Лукашенко загрався і що захищати його не варто. Це класичний приклад пропаганди, спрямованої на свою лояльну аудиторію. Зазвичай її використовують для того, щоб підготувати суспільну думку до дій влади, які в звичайних умовах аудиторія може і не сприйняти. Якщо ми пригадаємо, який контекст російські кремлівські ЗМІ надавали мирним протестам в Україні, то нам стане зрозуміло, що й тоді росіян попередньо готували. Метод інформаційної підготовки лояльної аудиторії до дій російської влади проти України передував військовому вторгненню.
Тож який висновок можна зробити, аналізуючи пропаганду, яка зараз ллється на голови росіян? Вона діаметрально протилежна за той негативний контекст, який проєктувався на українські протести. Білоруським протестам проти "ісконного" Лукашенка, Кремль якщо не схвалює, то відверто їм симпатизує. Інакше кажучи, російські запісні пропагандисти готують широкі російські маси до того, що Кремль не буде захищати Лукашенка.
Наступне питання: для чого Росії готувати суспільну думку до падіння Луки? І чи сприймуть росіяни відверту зміну кремлівських принципів захищати будь-якого Асада, аби він був "наш". Відповідь очевидна: росіяни сприймуть і схвалять злив братського м‘ясника тільки в одному разі, якщо Білорусь стане частиною Росії.
Анексія, аншлюс, злиття – це єдина маленька і побідоносна війна, яку сприйме російська публіка. І тут ми підходимо безпосередньо до основного питання: для чого Росії сприяти падінню Лукашенко? Хіба він не задовольняв усі російські забаганки? Хіба не створив з Росією союзну державу? Навіщо Росії захоплювати Білорусь, якщо вона і так де-факто захоплена? Для того, щоб відповісти на це питання, пропоную подумати над тим, що буде, якщо "врятований" Росією Лукашенко заявить про об‘єднання з Росією в єдину державу? Чи сприймуть цю нову країну в світі? Чи є Лукашенко уособленням свого народу? Будь-яке зближення з Росією, на яке пішов би Лукашенко, не було б легітимним на Заході. Він заплямований.
Направду, і до протестів легітимність Лукашенка була під сумнівом. Тому будь-яка держава, утворена з ним, сприймалася би світом, як чергова російська анексія. Інша річ, якщо це буде новий, обраний народом після протестів президент. Новий народний парламент. Особливо, якщо і народ не проти зближення з "братерською" Росією. Таке рішення буде сприйнято як суверенна воля білоруського народу.
Ви спитаєте: "То що, Білорусь стане суб‘єктом Російської Федерації? Таким собі білоруським федеральним округом?". Ні. У планах створення нового Радянського Союзу.
Нагадаю, що завойована в минулому сторіччі Україна теж не входила в Російську Радянську Республіку. Більшовицька імперія повстала, як "добровільний" союз суверенний держав. Саме цей варіант необхідний Путіну. Він оформляє нову Російську імперію де-юре. Конфедерації, яка має стати легітимним тілом майбутньої імперії. Саме тому Росії необхідно, щоб рішення про утворення спільної конфедерації ухвалював не Лукашенко. Нова союзна держава має бути прийнята світом. А Лукашенко? Він зіграв свою роль, знищив національні маркери білорусів, маргіналізував державників. Тепер він не потрібен. Занадто токсичний.
Звісно, процес злиття в нову протоімперію відбудеться не завтра. Білорусам ще дадуть погратися в демократію. Але під російським наглядом. Поступово постреволюційний народ розчаровуватиметься, доходитиме думки, що потрібно тісніше інтегруватися в російську стабільність. Будуть підписуватися якісь договори, які позбавлятимуть Білорусь ознак державності. Цей процес займе кілька років, протягом яких Білорусь буде хаотизуватися і розорюватися для того, щоб Москва здавалася єдиним можливим рятівником.
Я стверджую, що метою Кремля є не просто свій лояльний президент. Вони створюють новий Союз, в який усі ми будемо входити "добровільно". Путіну потрібно, щоб ніхто в світі не міг сказати, що Росія анексує сусідні території. Йому потрібно, щоб "приєднання земель" не супроводжувалося звинуваченнями в порушені міжнародного принципу непорушності кордонів. Що робити нам? Битися. В разі ознак об‘єднання вимагати санкцій уже не тільки проти Росії, але й проти нової союзної держави. Нам потрібно припинити робити вигляд, що з Білоруссю не все так однозначно і що перемовини в Мінську, це аж ніяк не чолобітна на території агресора. У нас, і не тільки у нас, з‘являється можливість буквально вийти з Мінська, вимагаючи нових майданчиків для перемовин. Ми маємо працювати з державницькими силами в Білорусі, маємо вкладати гроші, сили і сенси у формування в сусідній державі запиту на створення національної держави. Політична кар‘єра Лукашенка добігає кінця. Але це не означає, що все скінчилося. Все тільки починається.
